Види конституцій.
Можна виділити наступні види конституції:
1. У залежності від порядку зміни конституції.
Гнучкі конституції — змінювані в порядку, у якому можна змінити звичайний закон; тверді — конституції, для зміни яких установлена більш складна процедура; змішані — конституції, різні частини яких змінюються в різному порядку.
2. У залежності від адекватності відображення дійсності нормами конституції.
Конституція, що реально відображає дійсність, суспільні відносини, що складаються в суспільстві, — реальна конституція; конституція, норми якої не відображають дійсність, є фіктивною.
3. У залежності від форми конституції.
Кодифіковані — представляє собою єдиний писаний акт. Кодифіковані конституції можуть бути розгорнутими і нерозгорнутими.
Некодифіковані конституції — складаються з декількох актів. Вони можуть бути писані, неписані і змішані (які поєднують писані акти з неписаними нормами).
4. У залежності від порядку прийняття.
Октройовані — даровані правителем, монархом народу. „Народні” — прийняті народом. „Народні” конституції також можна підрозділити на кілька видів: прийняті народом на референдумі; прийняті установчими чи зборами інші спеціалізованим органом; „договірні” — договір між монархом і народом (Білль про права 1689 р. в Англії, Конституційний акт Вюртемберга 1819р., Конституційний договір між Верховною радою (Верховною радою) України і Президентом республіки про основні принципи організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування на період до прийняття нової конституції 1995р.).
5. У залежності від часу дії: постійні і тимчасові — прийняті на певний строк (наприклад, Конституція Таїланду 1959 р., Конституція ПАР 1994 р., прийнята на 5 років).
6. У залежності від політичного режиму, що закріплюється: демократичні, авторитарні (і їхній різновид - тоталітарні).
7. У залежності від форми правління, що закріплює конституція: монархічні, республіканські.
8. У залежності від форми територіального устрою, що закріплюються: федеративні конституції й унітарні конституції. У зв'язку з формуванням такого типу держави як регіоналістські держави (Італія, Іспанія) представляється, що можливо виділення регіоналістських конституцій (Конституція Італійської Республіки 1947 р., Конституція Іспанії 1978 р.).
Варто виділити також федеральні конституції і конституції суб'єктів Федерації. У Росії право мати акт із назвою «конституція» надано тільки республікам у складі РФ. Основні акти інших суб'єктів Федерації звуться „статут”, хоча по своїй суті дані документи практично не розрізняються. Це дає підставу деяким дослідникам порушувати питання про уніфікацію назв основних законів суб'єктів РФ.
В конституційному праві розрізняють фактичну і юридичну конституції. Конституція фактична – це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об’єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, політичні, соціальні та інші характеристики суспільства. Іншими словами, фактичну конституцію складають економічна, політична та соціальна основи суспільства, які органічно взаємозв’язані між собою.
Фактична конституція має місце в будь-якому, в тому числі безкласовому суспільстві.
Юридична конституція є офіційним визначенням фактичного порядку речей, засобом правового впорядкування реальних суспільних відносин. Фактична конституція існує незалежно від того, знайшла вона своє юридичне закріплення чи ні.
Фактична і юридична конституції – цілком самостійні явища і ототожнювати їх не можна. З іншого боку, юридична конституція може вважатись похідною від фактичної конституції.
Фактична конституція не може не визначати структурні та функціональні характеристики юридичної конституції, головними з яких є реальність і відповідність фактичним конституційним відносинам, відсутність яких призводить до фіктивної конституції.
Якщо фактична і юридична конституції збігаються, то конституційна система є реальною. Якщо ж вони не збігаються, існують самі по собі, то конституційна система є фіктивною, нереальною.