1.2. Методологія економічної теорії

Якщо предмет науки – це те, що досліджують, то метод – це те, як досліджують. Предмет і метод становлять певну єдність: особливості предмета визначають прийоми і засоби, які використовують у процесі пізнання.

Економічна теорія не може скористатися методами при­родничих наук. Вивчаючи господарку, не можна застосовувати ні мікроскопа, ні телескопа, ні хімічних реактивів.Щоб ліпше зрозуміти дійсність економічна теоріяшироко використовує метод наукової абстракції..

Метод наукової абстракціїозначає абстрагування, очищення уявлень людини про процеси, які вивчають, від випадкового, перехідного, швидкоплинного, одиничного і виокремлення в них сталого, типового.

Одержана таким способом картина господарського життя – це абстрактна картина економіки, своєрідна спрощена її модель. Вона не відображає усієї складності реальної дійсності. Їй не вистачає багатьох деталей, проте саме їхня відсутність дає змогу глибше пізнати справді важливі речі. Економічні теорії саме тому й практичні, що вони абстрактні.

Економічна теорія ґрунтується на фактах. Теорії, що не узгоджуються з фактами, – погані.Першим джерелом економічного знання є спостереження (живе споглядання економічних явищ) і вивчення даних економічноїісторії. Основну масу економічної інформації дає статистика.Нерідко використовують дані бухгалтерського обліку, соціологічних обстежень та ін.

Історичні дані й факти сьогодення є основою науки про економіку. Утім факти не можуть розповісти власної історії.Унаслідок збирання та систематизації фактів економічна дійсність стає відомою, але ще не пізнаною.

Збирання фактів називають описовою, або емпіричною, економічною наукою. Для пізнання ж взаємозалежності еконо­мічних явищ, виведення законів, теорій, принципів потрібний економічний аналіз.

Е

Економічний аналіз передбачає систематизацію, тлумачення й узагальнення фактів.

кономічний аналіз можливий двома шляхами: рухаючись від фактів до теорії і від теорії до фактів. Розрізняють два методи економічного аналізу: індуктивний і дедуктивний.Індукція і дедукція не суперечать одна одній, вони взаємо­доповнювальні.

В

Індуктивний метод розпочинається зі збирання, системати­зації й узагальнення фактів з конкретної проблеми, яка підлягає економічному аналізові. Отже, індукція іде від фактів до теорії, від часткового до загального.

економічному аналізі використовують і дедуктивний метод. Спираючись на умовивід, випадкове спостереження, логіку або інтуїцію, дослідник може сформулювати попередню неперевірену теорію, тобто гіпотезу. Щоб перевірити її правильність, потрібно багаторазово дослідити відповідні факти. Гіпотеза, якої не підтверджують факти, неправильна. Але в цьому випадку вона має позитивне значення, оскільки вказує на шлях, яким не треба йти.

Дедуктивний метод передбачає формулювання гіпотез, для перевірки правильності яких потрібне багаторазове дослідження фактів. Отже, дедукція – це рух від теорії до фактів.

Одним із методів, який застосовують для вивчення явищ і про­цесів економічного життя, є експе­римент. Проведення експериментів можливе на мікро- і макрорівні.

Водночас треба мати на увазі, що можливості проведення економічних експериментів з метою з'ясувати вплив певних чинників на результат обмежені. Економічні експерименти соціально небезпечні. Отже, результати економічних експериментів потрібно сприймати критично, розуміючи їхню умовність, залежність від багатьох чинників, їхньої цільової установки.

В економіці широко використовують "контрольований експеримент". У цьому випадку дослідник, наприклад, проводить контрольований експеримент через поділ населення на дві або більше груп, кожну з яких досліджують одним і тим самим способом, за винятком одного чинника. Дослідник вимірює вплив цього чинника за інших однакових умов.

Внаслідок економічного аналізу економісти формулюють категорії, виводять принципи, закони, теорії,тобто роблять змістовні узагальнення, що ґрунтуються на аналізі фактів.

Важливим засобом вивчення економіки є моделі, які будують у процесі економічного аналізу.

Е

Модель – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне узагальнення відповідних фактичних даних.

кономічні моделі подають у математичній, табличній і графічній формах. Зокрема графічні відображаютьвзаємозв’язок між явищами. Якщо одна змінна величина з деяких обставин впливає на іншу змінну, то це означає, що між ними існує функціональна залежність. Перша змінна є незалежною, або аргументом, а друга – залежною, або функцією. Прикладом такого зв'язку може бути залежність між ціною і попитом, де перша змінна (ціна) є аргументом, а друга (попит) – функцією.

Якщо залежності між економічними змінними виражають за допомогою таблиць або графіків, то маємо табличні чи графічні моделі, якщо за допомогою рівнянь – то економіко-математичні.

У літературі побутує й інша думка з приводу сутіцих понять, зокрема поняття „закон”. Уважають, що економічні законивідображають сталі причиново-наслідкові зв'язки між економічними явищами. Економічні закони поділяють на емпіричні та теоретичні.Емпіричні закони очевидні, але без них не можна відкривати й перевіряти теоретичних законів та розвивати економічну науку.Теоретичні економічні законивиражають сталі причиново-наслідкові зв'язки між абстрактними узагальненнями

Ці закони не можна виявити на емпіричному рівні. Теоретичними економічними законами є, наприклад, закон рівноваги між попитом та пропозицією на досконало конкурентному ринку, закон зростання потреб людей та ін.

Економічні закони належать до суспільних і відрізняються від законів природи тим, що, по-перше,природні закони вічні, а економічні – конкретно-історичні; по-друге, економічні закони реалізуються через діяльність людей, які мають певну мету й певні матеріальні інтереси,а закони природи нейтральні до людських бажань і мотивів поведінки.; по-третє,економічні закони, на відміну від законів природи, діють як певні тенденції, що постають унаслідок взаємодії багатьох різнопланових цілей, мотивів та інтересів.

Люди, які намагаються тлумачити економічні проблеми з позицій буденної свідомості, уявну картину економіки часто сприймають за дійсну. Перешкоди, які утруднюють процес раціонального мислення, пов'язані з такими обставинами:

По-перше, економічна наука вчить, що із часткових спостережень не можна робити загальних висновків. Це проблема співвідношення частини й цілого. Тут можлива логічна помилка композиції. Вона трапляється тоді, коли те, що правильне для індивіда або частини, уважають безумовно правильним і для групи або цілого. Насправді ж те, що здається корисним для окремих осіб, не завжди є таким для суспільства загалом.

По-друге, більшість людей, і близьких до економіки також, схильна сприй­мати економічні залежності як одно факторні, тобто розглядає економічне явище як результат тільки однієї причини.

Насправді більшість економічних явищ і процесів – це наслідок багатьох причин, дії декількох чинників.

Тому для вивчення економічних явищ треба застосовувати не одно-, а багатофакторний аналіз. Водночас можливе й вивчення дії одного з чинників за умов, що інші чинники незмінні, тобто керуючись припущенням "за інших однакових умов".

По-третє, у процесі дослідження взаємозв'язків причин і наслідків в еко­­номіці можна дійти помилкового висновку, нібито те, що передувало досліджуваному явищу, є його причиною. В економіці причиново-наслідкові зв'язки не самоочевидні, й економістові потрібно добре подумати, перш ніж зробити висновок, що подія А спричинила подію В, бо передувала їй.

По-четверте, теорія є суттєвим засобом організації фактів. Однак одер­жані факти залежать від наших теоретичних знань.

Потрібно пам'ятати про неминучий суб'єктивізм у власному підході кожного, тому ми намагатимемося бути лояльними до поглядів, які відрізняються від наших.

Економісти аналізують речі з позиції економічного сприйняття.

Економічне сприйняття ґрунтується на декількох дуже важливих і тісно пов'язаних між собою обставинах: обмеженість благ; раціональна поведінка; порівняння вигід і витрат.

З факту обмеженості ресурсів випливає, що обсяги товарів і послуг також обмежені або рідкісні. Ця обмеженість зумовлює потребу вибору. Люди вибирають, керуючись раціональною поведінкою.

Раціональна поведінка означає, що люди робитимуть різний вибір. Вибір ґрунтується на різних можливостях та інформації.

Споживачі та фірми ухвалюють рішення, порівнюючи додаткові (граничні) вигоди і додаткові (граничні) витрати. Якщо граничні вигоди перевищують граничні витрати, то вибір раціональний. Якщо ж, навпаки, граничні витрати перевищують граничні вигоди, то вибір нераціональний.