Vіі. Палестина під владою Риму

64 – Сирія стає римською провінцією;

63 – Помпей заволодів Єрусалимом і оголосив первосвящеником Гіркана ІІ. Світську владу Юлій Цезар надав ідумеянину Антиптру;

40 – Ірод – син ідумеянина Антиптра стає царем Юдеї. Правив країною 37 років. За його правління народився по плоті Господь наш Ісус Христос.

Рекомендована література Базова література:

2. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту / Пер. Патріарха Київського і всієї Руси України Філарета (Денисенка). – Київ: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004.

3. Толковая Библия, или комментарий на все книги Св. Писания Ветхого и Нового Завета в 11-ти томах. – Стокгольм, 1987.

4. Пятикнижие Мойсеево или Тора на иврите с русским переводом, комментарием, основанным на классических толкованиях Раши, Ибн-Эздры, Рамбана, Сфорно и других, и тафтарой. – Иерусалим, 5750 (1990).

5. Иосиф Флавий. Иудейские древности: в 2-х томах. – Ростов-на-Дону, 2000.

6. Юнгеров П.А., проф. Введение в Ветхий Завет в 2-х томах. – Т.1: Общее историко-критическое введение в Священные Ветхозаветные книги. – М., 2003. – Т.2: Частное историко-критическое введение в Священные Ветхозаветные книги. – М., 2003.

7. Вейнберг Й. Введение в Танах. – Ч.1: Пространство и время Танаха. – Иерусалим – М., 2002. – Ч.2: Пятикнижие – через испытания к совершению. – Иерусалим – М., 2002. – Ч.3: Пророки. – Иерусалим – М., 2003.

8. Головащенко С. І. Біблієзнавство. Вступний курс: Навч. Посібник. – К., 2001.

9. Мень А., прот. Исагогика. Курс по изучению Священного Писания. Ветхий Завет. – М., 2000.

10. Мень А., прот. Мстория религии: В поисках Пути, Истины и Жизни: в 7-ми томах. – Т.2: Магизм и Единобожие: Религиозный путь человечества до эпохи великих Учителей. – М., 1991.

11. Дагаев Н. История Ветхозаветного канона. – СПб., 1898.

12. Сорокин А., прот. Введение в Священное Писания Ветхого Завета. Курс лекций. – К., 2003.

13. Правила Святых Апостол и Святых Отец с толкованиями. – М., 2000.

14. Правила Святых Вселенских и Помесных соборов с толкованиями. – М., 2000.

15. Вайс М. Библия и современное литературоведение: метод целостной интерпрeтации. – М. – Иерусалим, 2001.

16. Гиршман М. Еврейская и христианская интерпретация Библии в поздней античности. – М. – Иерусалим, 2002.

17. Карташев А.В. Ветхозаветная библейская критика. – Париж, 1947.

18. Крывелев И.А. Происхождение Библии (Из истории библейской критики). Ветхий Завет. – М., 1964.

19. Велльгаузен Ю. Введение в историю Израиля. – СПб., 1909.

20. Феофан (Быстров), архиеп. Тетраграмма, или Божественное ветхозаветное имя YHWH. – К., 2004.

21. Эммануэль Тов. Текстология Ветхого Завета. – М., 2001.

22. Вайнгрин Дж. Введение в текстологию Ветхого Завета. – М., 2002.

23. Васалиадис Н. Библия и археология. – Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 2003.

24. Амусин И.Д. Рукописи Мертвого моря. – М., 1960.

25. Олесницкий А.А. Руководственные о Святом Писании Ветхого и Нового Завета сведения из творений св. Отцов и Учителей Церкви. – СПб., 1894.

Додаткова література:⁶⁹

1. Августин, бл. Зерцало из Священного Писания // Труды Киевской Духовной Академии ( далі КДА ). – К., 1904, т. I.

2. Агада. Сказания, притчи и изречения из Талмуда и мидрашей. – М., 1993.

3. Бернфельд С. Талмуд // Еврейская Энциклопедия. Т. 14.

4. Библии издания // Еврейская Энциклопедия (ред. Л. Кацнельсона, Л. Гинсбурга). Т.4.

5. Введенский А., свящ. Язык книги пророка Даниила в связи с историей ее происхождения // Труды КДА. – К., 1912, т. II, апрель.

6. Воронцов Е. Домасоретская и масоретская Библия как манускрипт. – Сергиев Посад, 1909.

7. Гальбиати Э., Пьяцца А. Трудные страницы Библии. Ветхий Завет. – Милан, 1995.

8. Глаголев А., прот. [Рец. на:] Феофан ( Быстров ), архим. Тетраграмма или Божественное имя // Труды КДА. – К., 1906, т. I, – С. 302-388.

9. Глубоковский Н.Н. Библейский греческий язык в писаниях Ветхого и Нового Завета // Труды КДА. – К., 1916, т. I, февраль; т. II, июнь.

10. Глубоковский Н.Н. Хронология Ветхого и Нового Завета // Труды КДА. – К., 1910, т. II, – С. 239-270.

11. Горфункель А.Х. Историко-культурное значение первопечатных Библий (Острожская Библия в контексте европейской культуры) // Федоровские чтения. 1981. – Москва, 1985. С. 66-76.

12. Дагаев Н.К. Вопрос о великой синагоге в его отношении к истории ветхозаветного канона // Христианское чтение ( далі ХЧ ). – СПб., 1895, II, – С. 522.

13. Дагаев Н.К. Два важнейших вопроса в истории ветхозаветного канона // ХЧ. – СПб., 1899, II, – С. 678.

14. Димицкий. Исследование о Талмуде // Труды КДА. – К., 1868, т. I, – С. 106-144.

15. Дроздов Н.М. В защиту свободного научного исследования в области библиологии // Труды КДА. – К., 1902, т. III, – С. 300-331, 641-490.

16. Дроздов Н.М. К вопросу о соглашении библейских свидетельств с данными ассириологии // Труды КДА. – К., 1896, т. II, – С. 490-534.

17. Дьяконов И.М. Языки древней Передней Азии. – М., 1967.

18. Елeонский Н., прот. Краткий очерк истории подлинного ветхозаветного текста // Чтения в Обществе любителей духовного просвещения. 1873. №8; 1874. №9.

19. Елеонский Ф.Г. К вопросу об особенностях оригинального текста, каким пользовались LXX толковников при своем переводе // ХЧ. – СПб., 1881, II, – С. 366.

20. Елеонский Ф.Г. Разбор мнений современной отрицательной критики о времени написания Пятикнижия // ХЧ. – СПб., 1871, II, – С. 615; 1872, I. – С. 303, II. – С. 575; 1873, II. – С. 115, 692; IV. – С. 425, 667; 1875, II. – С. 186, 409, 591.

21. Елеонский Ф.Г. Разбор мнений так называемой высшей критики о Ветхозаветной истории // ХЧ. – СПб., 1899, I, – С. 67, 981; 1900, II. – С. 913.

22. Зыков В., свящ. Отрицательная критика и 14 глава книги Бытия // ХЧ. – СПб., 1914, III, декабрь.

23. Иванов М. Особенности библейской терминологии // Журнал Московской Патриархии. – М., 1975. №10.

24. Карташев А.В. Ветхозаветная библейская критика. Париж, 1947.

25. Леонардов Д. С. Учение о богодухновенности Священного Писания мужей апостольских // Вера и разум. – Харьков, 1898, №5.

26. Леонардов Д. С. Учение о богодухновенности Священного Писания апологетов II-го века // Вера и разум. – Харьков, 1901, №9, 11, 13.

27. Леонардов Д. С. Теория богодухновенности в Александрийской школе. Теория Оригена // Вера и разум. – Харьков, 1906, №№1, 4, 8; 1907, 4-6, 9, 11-12, 18.

28. Леонардов Д. С. Учение св. Иоанна Златоуста о богодухновенности Библии // Вера и разум. – Харьков, 1912, №№3-12.

29. Леонардов Д. С. Вербальные теории богодухновенности Священного Писания среди западных богословов в XVII веке // Вера и разум. – Харьков, 1900, №№15, 16.

30. Леонардов Д. С. Теория вдохновения и происхождения Священного Писания на Западе в XVIII-XIX веках (историко – критический очерк) // Вера и разум. – Харьков, 1903, №№3, 5-8, 12-14, 16-18, 22, 23; 1904, №№18, 20.

31. Леонардов Д. С. Догматические определения о богодухновенности и употреблении Священного Писания в Римо-католической Церкви // Вера и разум. – Харьков, 1900, т. I, ч. 1, с. 439-458, 521-535.

32. Леонардов Д.С. Полурационалистические учения среди протестантов о богодухновенности Священного Писания (XVI-XVII вв.) // Вера и разум. – Харьков, 1900, №19-20.

33. Леонардов Д. С. Учение о богодухновенности Священного Писания в Средние века // Вера и разум. – Харьков, 1897, №№19, 20, 23, 24; 1898, №№17-19; 1899, №№5, 16, 19.

34. Леонардов Д.С. Учение о богодухновенности Священного Писания со времен Реформации // Вера и разум. – Харьков, 1899, №№16-17.

35. Леонардов Д.С.. Учение о богодухновенности Священного Писания среди католических богословов XVI века // Вера и разум. – Харьков, 1899, №19.

36. Логачев К.И. Основные проблемы греческой и славянской библейской текстологии // Журнал Московской Патриархии. – М.,1974. №1.

37. Логачев К.И. Критические издания текстов Священного Писания как представители рукописного материала // Богословские труды. – М., 1975. Сб. 14.

38. Логачев К.И. Критические издания текстов Священного Писания // ЖМП. – М.,1971. №6; 1972. №2.

39. Лопухин А П. [Рец. на:] Гоммель Ф., д-р. Древнеизраильское предание при свете надписей. Возражения против доводов новейшей критики Пятикнижия // ХЧ. – СПб., 1897, II, – С. 404.

40. Лопухин А П. [Рец. на:] Сэйс А. Г. Египет евреев и Геродота // ХЧ. – СПб., 1896, I, – С. 232.

41. Малицкий И. Собственные имена у древних евреев и их религиозно-историческое значение // ХЧ. – СПб., 1882, I, – С. 284; II. – С. 598, 321, 623; 1883, I. – С. 27, 579.

42. Мень А.,прот. К истории русской православной библеистики // Богословские труды. – М., 1987. Сб. 28. – С. 272-289.

43. Михаил (Лузин), еп. Библейская письменность каноническая, неканоническая и апокрифическая // Чтения в Обществе любителей духовного просвещения. 1872. №1-2.

44. Мозолевский Г., свящ. О начале письменности у евреев (по поводу ложных взглядов отрицательной критики) // Вера и разум. – Харьков, 1899, №12.

45. Мышцын В.Н. О неудачном соединении научного критицизма с православною точкою зрения: Ответ проф. Н.М. Дроздову // Богословский вестник. – М., 1902. Т. 3. № 12. С. 648-680.

46. Нельдеке Т. Семитские языки // Еврейская Энциклопедия (ред. Л. Кацнельсона, Л. Гинсбурга). Т.14.

47. Никитин А. Синагоги иудейские, как места общественного богослужения // Труды КДА. – К., 1890, т.I. – С. 471-482, 637-673; т. II. – С. 442-457, 564-606; т. III. – С. 62-80, 439-480, 611-664; 1891, т.I. – С. 527-579, т.II. – С. 250-282, 436-495.

48. Обзор самарянской письменности // Труды КДА. – К., 1911, т. III, сентябрь, декабрь.

49. Олесниций А.А. Вопрос о новейших открытиях моавитских древностей // Труды КДА. – К., 1877, т. IV, – С. 3-78.

50. Олесниций А.А. Из талмудической мифологии // Труды КДА. – К., 1870, т. I, – С. 149-209, 402-444.

51. Олесниций А.А. Путешествие одного египтянина в Палестину, Сирию и Финикию в XIV веке пред Рождеством Христовым // Труды КДА. – К., 1876, т. I, – С. 452-509.

52. Олесниций А А Ритм и метр ветхозаветной поэзии // Труды КДА. – К., 1872, т. III, – С. 241-294, 403-472, 501-592.

53. Олесниций А А Тенденциозные корректуры иудейских книжников (соферимов) в чтении Ветхого Завета // Труды КДА. – К., 1879, т. II, – С. 3-54.

54. Попов. [Рец. на:] Троицкий. Грамматика еврейского языка // Труды КДА. – К., 1908, т. II, – С. 687-689. Розанов В.В. Библейская поэзия. – СПб., 1912

55. Розанов В.В. Библейская поэзия. – СПб., 1912.

56. Рыбинский В.П. Вавилон и Библия // Труды КДА. – К., 1903, т. II, – С. 113-145.

57. Рыбинский В.П. К вопросу о самарянстве // Труды КДА. – К.. 1916, т. I, январь.

58. Рыбинский В.П. Юнилий Африканский и его руководство к изучению Библии // Труды КДА. – К., 1903, т. III, – С. 238-257.

59. Рыбинский В.П. Библейская ветхозаветная критика // Труды КДА. – К., 1908, т III. – С. 575-613.

60. Рыбинский В.П. Ветхозаветные пророки // Труды КДА. – К., 1907, т. III. – С. 603-619.

61. Рыбинский В.П. Первый опыт “Введение в Священное Писание”Адриана монаха // Труды КДА. – К., 1900. т. III, – С. 466-480.

62. Рыбинский В.П. Религиозное влияние иудеев на языческий мир в конце ветхозаветной и в начале новозаветной истории и прозелиты иудейства // Труды КДА. – К., 1898, т. III, – С. 308-344, 451-483.

63. Смирнов А., прот. Псалтирь Соломона // Православный собеседник (далі ПС ). – Казань, 1895, т.I. - С. 64-73, 396-388; 1896, т. П. - С. 1-43, т. Ш, прил. - С. 49-84.

64. Сольский С.М. История собрания ветхозаветных книг в один священный кодекс, или История ветхозаветного канона. Из чтений по Ветхому Завету // Труды КДА. – К., 1871. №7.

65. Талмуд Вавилонский. Трактат Берахот. – СПб., 1909.

66. Талмуд Иерусалимский. – Берлин, 1925.

67. Талмуд. Мишна и Тосефта / Пер. Н. Переферковича. Санкт-Петербург, 1899-1904. Т. 1-6.

68. Таргумы // Еврейская Энциклопедия (ред. Л. Кацнельсона, Л. Гинсбурга). Т.14.

69. Хвольсон Д.А. История ветхозаветного текста и очерк древнейших его переводов по их отношению к подлиннику и между собою // ХЧ. – СПб., 1874, №3. – С. 519-574.

70. Царевский А.С. Пятикнижие Моисея // Труды КДА. – К., 1889, т. I, – С. 282-332; т. II. – С. 48-102, 171-222, 566-616.

71. Шифман И.Ш. Ветхий Завет и его мир. – М., 1987.

72. Щеголев. Что такое Книга Праведного (Нав. 10:12-13) // Труды КДА. – К., 1882, т. II, – С. 297-326.

73. Юнгеров П.А Внешний вид ветхозаветного текста // ПС. – Каз., 1900, т. III. – С. 483-494.

74. Юнгеров П.А Систематичность и исторический характер Пятокнижия // ПС. – Каз., 1904, т. II. – С. 852-867.

1 Прот. Олексій Князєв (1913-1991), ректор Свято-Сергієвого Православного богословського інституту в Парижі, написав передмову до книги о. О.Меня “На пороге Нового Завета .” – Брюссель, 1983; 2-ге вид., М., 1992.

2 Тураєв Б.А. История Древнего Востока. – Т.1. – С.7.

3 Вейсман. Греко-русский словарь.

4 Деякі біблеїсти, передусім протестанти, чітко вказують перелік старозавітніх книг, цитати чи посилання з яких повністю відсутні в Новому Завіті (наприклад: Руф, Пісн.Піс., Еккл., Есфір, Ездри, Неемії, Пар.). Вказують також на те, що в Новому Завіті немає жодного вислову з неканонічних книг. Робити такі однозначні висновки є науково некоректно. Новозавітні письменники у переважній більшості випадків не вказують конкретно з якої книги взяті слова священного тексту. А одна й та сама богословська істина може міститись в різних священних книгах, лише в різному контексті. Щодо неканонічних книг, то вище вказані висновки свідчать швидше не про об’єктивність, а про упереджене ставлення протестантів до цих писань, як до ,,апокрифів’’.

5 Догматична конституція “Про Божественне Об’явлення”. – Рим, 1967. –С.9.

6 Св. Василий Великий. Шестоднев. Творения в 7-ми ч.. –М., 1993. –Ч.1. –С.224, 632.

7 Св. Иоан Златоустый. Беседы на Бытие. Творения в 12-ти тт. ­–СПб., 1895-1906. –Т.XV., кн.2. –С.121; –T.XII., кн.4,5. –С.98.

8 Епифанович С., проф. Преп. Максим и византийское богословие. –К., 1915. –С.42.

9 Йосиф Флавій (Апіон – олександрійський граматик, який в одному зі своїх творів в непривабливих і негативних тонах змальовує історію євреїв)

10 Сорокин А. прот. Введение в Священное Писание Ветхого Завета. –С.97.

11 Мень А. прот. История религии.Вестники Царствия Божия. –Т.5 – С.19

12 Подібні докази обізнаності Єремії в інших священних книгах зібрані і наведені у Нестора Дагаева. История ветхозаветного канона. – С. 59-74.

13 Юнгеров П. Книга прор. Иеремии и Плач Иеремии в рус. переводе с греч. текста LXX, с введением и примечаниями. – Каз., 1910.

Якимов И. Толкование на кн. Прор. Иеремии. – СПб., 1879-80.

Благовещенский А. Книга Плача. – К., 1899.

14 Йосиф Флавий. Иудейские древности. – кн.ХІ, 1-2

15 Бл. Феодорит Киррский. Толкование на кн. прор. Даниила. – 12гл.

16 Дагаев Н. История ветхозаветного канона. – С. 92-100. (тут детально викладається ставлення отців Церкви і пізніших богословів до цього свідчення)

17 Порівн.: Іс. 60розд. = Агг. 2:6-7; Єрем. 32:38-48 = Зах. 1:16-17; 14:10; Іс. 11:1-6 = Зах. 3:8; Іс. 53 розд. = Зах. 12:10; Єзек. 27-28розд. = Зах. 9:2-4.

18 Йосиф Флавий. Против Апиона. 1, 8.

19 Євр. назва кн. Екклезіаст.

20 Иосиф Флавий. Иудейские древности. V, 1.4.

21 Иосиф Флавий. Иудейские древности. Х, 10-11; Против Аппиона. 1, § 20.

22 Цит. по: Таранов П. Анатомия Мудрости. 120 философов. Жизнь, судьба, учение. – Т.2. – С. 246-247.

23 Олесницкий А., проф. Ветхозаветный храм в Иерусалиме. – С.78.

24 Олесницкий А., проф. Пень Песней и её новейшие критики. – С. 1-30.

25 Юнгеров П., проф. Общее историко-критическое введение в Ветхий Завет. – кн. 1. – С. 93.

26 Pirke aboth. 1,1.

27 Богоявленский О. Вторая Маккавейская книга. – Каз., 1907. – С. 275-346.

28 Показовим у цьому питанні є праця Фюрста “Канон Старого Завіту”, яка вражає однаково, як глибокою вченістю автора, так і відсутністю виваженості, об’єктивності і незаангажованості у висновках.

Таку само точку зору мали Ричард Симон, Ейхгорн, Бертольд, Корнілль.

29 Напр.: Штир, Генгстенберг і ін.

30 Аналіз вказаних цитат див. у Юнгерова П. Общее историко-критическое введение в священные ветхозаветные книги. – С. 112.

31 Люази. История канона. – С. 68.

32Варнава. Послання. IVрозд.

Климент Римський. 1 Кор. XIII розд.

Юстин Філософ. Розмова з Трифоном. VI розд.

Полікарп Смирнський. Посл. до Філіпійців. 7.

Іриней Ліонський. Проти єресей. V розд.

33 Другою книгою Ездри у всіх списках називається книга Неемії, яка в LXX зазвичай називається: Εσδρας β, або: Ιερενς β.

34 Св. Иустин Философ. Разговор с иудеем Трифоном. 130.

35 Люазі. Історія канону. – С.82.

36 Люазі. Історія канону. – С.85.

37 Люазі. Історія канону. –С.89.

38 Правила поместных соборов с толкованием Зонары, Аристина, Вальсамона. –М., 2000. –С.280.

39 Правила святых апостолов с толкованиями. –С.173.

40 Правила поместных соборов с толкованиями. –С.456.

41 Правила поместных соборов с толкованиями. –С.457.

42 Правила святых апостолов и святых отец с толкованиями. –С.506-507.

43 Правила святых апостолов и святых отец с толкованиями. –С.174.

44 Правила поместных соборов. –С.457.

45 De sectis. Act. II, n.1.

46 Точное изложение православной веры. Кн. IV, 17-й розд. –С.241.

47 “Історія” Нікіфора перекл. на рос. мову проф. І.Д.Андрєєвим і видана в двох томах МДА.

48 Апокрифічні книги.

49 Слов’янський переклад рівноапостольними братами робився з грецького тексту, зі списків взятих в Костянтинополі, де Маккавейські книги завжди були присутні.

50 Це очевидна груба історична помилка, так як блж. Єроним народився (бл.340-350р.р.) років через 20 після І Нікейського собору (325р.)

51 Альберт Великий – видатний католицький вчений - богослов ХІІІстоліття.

52 Moralitates. X,6. V.35. XXX, 17…

53 Огицкий Д., Козлов М., свящ. Православие и западное християнство. –С.72.

54 Люазі. Історія канону. –С. 243.

55 Макарий (Булгаков), архим. Введение в православное богословие. – С.472.

56 Єрусалимський собор 1672 року визнав укладене митрополитом Київським св. Петром Могилою “Православне сповідання” символічною книгою всієї Православної Східної Церкви.

57 Книга Варуха, Послання Єремії і друга книга Ездри, як такі, що знаходяться в грецьких списках Біблії, повинні визнаватись такою ж частиною Свящ. Писання. Тоді як третя книга Ездри, що не знаходиться в грецьких списках, наврядчи могла бути визнана соборами “незмінною частиною Свящ. Пис.”.

58 Як це було зроблено на соборах Західної Церкви: Тридентському (1546р.), а в подальшому – на І Ватиканському (1870р.).

59 Филарет (Дроздов), митр. Пространный христианский катехизис. –С.44.

60 Макарий (Булгаков), архим. Введение в православное богословие. – §124.

61 Катехизис митр. Філарета і Догматика архім. Макарія неодноразово видавались на грецькій мові з благословіння вищої церковної влади.

62 Юнгеров П. Общее историко-критическое введение в книги Ветхого Завета. – кн.1. – С.154.

63 Ні в актах Тридентського собору, ні у цитуваннях його постанов, ми не знаходимо цього поділу. Католицькі богослови не вказують з якого часу був встановлений поділ священних книг на прото- і девтеро- канонічні. Корнелі у цьому питанні посилається на Сикста Сієнського, а останній на Тридентський собор. Очевидним є те, що лише після Тридентського собору ця термінологія увійшла до католицьких творів.

64 Св. Епіфаній Кіпрський. Про міри і вагу. 4. Про єресі. VIII.

Св. Іоан Дамаскін. Точний виклад православної віри. IV, 8.

65 Талмуд. трактат Baba Barta. 14-15 Fol.

Йосиф Флавій. Против Аллина. 1, 8.

66 Юнгеров П. проф. Введение в Ветхий Завет. Кн.. 2. – С.283-298.

67 Дагаев Н. История ветхозаветного канона. – СПб., 1898. – С. 17-30, 33-38, 44-70.

68 Детальний аналіз вказаних різночитань: Юнгеров П. проф. Введение в Ветхий Завет. Кн.. 2. – С. 208-210.

69 Усі вказані дореволюційні видання знаходяться у відділі історичних колекцій філіалу ЦНБ ім. Вернадського по вул. Володимирській,62.

153