Історія єврейської абетки

Сучасний єврейський алфавіт називається квадратним, так як літери його мають квадратну форму. Всі єврейські рукописи священного тексту, що збереглись, написані саме цим алфавітом. Однак у період написання старозавітніх книг у євреїв вживався інший алфавіт. Древній алфавіт євреїв так і називався “єврейське письмо”, на відміну від нового “ассирійського”. За формою давнє письмо називалось неправильним, розірваним, на відміну від нового, котре отримало назву квадратного письма.

Яким був давній єврейський алфавіт, коли він вийшов зі вжитку, і коли був введений квадратний? На ці питання можна відповісти лише на основі писемних пам’яток.

Найдавнішим пам’ятником, в якому зберігся давній алфавіт, котрий вживався не лише у євреїв, але й у всіх західних семітів, вважається пам’ятник моавського царя Меси (бл. 9ст. до Р.Х.). Усі інші пам’ятники, такі як Силоамський надпис, сучасний Єзекії (8ст. до Р.Х.), єврейські печатки 8, 7 ст. до Р.Х., надгробні надписи (епітафії), єврейські монети більш пізнішого часу мають алфавіт схожий з алфавітом Меси.

Алфавіт цих пам’ятників схожий з фінікійським алфавітом, котрий був запозичений і засвоєний юдеями з часу завоювання ними обітованого краю.

З цим алфавітом схожий алфавіт Самарянського П’ятикнижжя. За свідченням бл. Єронима і Оригена, древній алфавіт зберігся у самарян. Равини, не дивлячись на своє негативне ставлення до самарян, алфавіт самарян називали древнім, таким, що був ще до Ездри.

Вважається, що у східних семітів-арамеїв спочатку вживався алфавіт спільний з західними семітами, але в подальшому він став суттєво змінюватись і з часом набув форми квадратного алфавіту.

За період Вавилонського полону єврейська мова була повністю витіснена мовою арамейською. Арамейська мова була офіційною мовою євреїв у зносинах з перським керівництвом. Багато частин священних старозавітніх книг написані арамейською мовою. У Талмуді відзначається, що при Ездрі було введено ассирійське письмо і арамейська мова.

Перетворення давнього єврейського алфавіту відбувалось природнім шляхом. Талмудисти не праві, коли стверджують, що Ездра приніс із Вавилону квадратний алфавіт і одразу замінив ним древній єврейський. Історія алфавітів різних мов свідчить, що зміна алфавіту відбувається не так швидко і не окремими особами, а природно і поступово. Тому вважається, що всі старозавітні канонічні книги дополонного і післяполонного походження першопочатково були написані давнім алфавітом. А талмудичне передання можна прийняти у тому розумінні, що Ездра приніс вживане у Вавилоні арамейське письмо (хоча й не суто квадратне, але близьке до нього) і з часом, поступово, воно стало входити до священних кодексів. Самаряни залишились вірними попередньому письму.

У перекладачів Септуагінти був текст написаний квадратним алфавітом. Хоча не виключено, що деякі рукописи могли бути на давньому сіро-фінікійському алфавіті.

Зі слів Христа: “ жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все” (Мт. 5:18) (йод – 10-а літера алфавіту) можна зробити висновок, що за часів Ісуса Христа у євреїв в священних книгах вживався вже виключно квадратний алфавіт, так як в цьому алфавіті йота є найменшою літерою за величиною.

Отже квадратний алфавіт у загальний вжиток у євреїв входить в період часу з IVст. до Р.Х. до останнього століття перед Р.Х. включно. Однак паралельно з ним у вжитку був і давній алфавіт. На монетах ІІ ст. до Р.Х. зустрічаються літери давнього і нового алфавіту. У кумранських рукописах є також фрагменти П’ятикнижжя на фінікійському алфавіті. Але в синагогальних текстах і на могильних пам’ятниках зустрічається виключно квадратний алфавіт.

Конкретних осіб, котрі займались впровадженням нового алфавіту, окрім Ездри юдейське передання не вказує. Їх і не можна вказати, так як зміни в алфавіті відбуваються не раптово, і не окремими особами, а поступово і всім грамотним прошарком народу. Так як мова і алфавіт є надбанням не окремих осіб, а цілого народу. Але те, що цей процес розпочався саме за часів Ездри є очевидним. Тому не можна відкидати певну роль у цьому процесі самого Ездри.

Після того, як квадратний алфавіт увійшов у загальний вжиток, істотних змін у ньому не відбувалось. Всі відомі давні єврейські рукописи написані квадратним алфавітом, котрий мало відрізняється від сучасного.

Отже поступова і природня зміна єврейського алфавіту гарантувала незмінність і непошкодженість священного тексту під час цього процесу.

Історію сіро-фінікійського і арамейського квадратного письма можна більш-менш чітко простежити на основі рукописів, що збереглись. Тоді як існування ще одного письма, а саме – синайського або протосинайського можна розглядати переважно в гіпотетичній площині. Вважається, що письмо це було утворене семітськими племенами Синайського півострову на основі єгипетських ієрогліфів, котрим вони послуговувались до сер. 2 тис. до Р.Х. Цим письмом могли користуватись і євреї часів Мойсея. Однак, якби там не було, а факт розповсюдження мистецтва письма у цей час у євреїв є загально визнаним.

Знайдені остракони царства Ебла знімають усі сумніви щодо писемності євреїв за часів Мойсея. В царстві Ебла на момент його розквіту у 2300-х рр. жило 260 тис. чоловік.Ця знахідка перекреслює твердження прихильників т.зв. фрагментарної гіпотези про те, що в епоху Мойсея у євреїв не могло бути ніякого поняття про писемність. Знахідки царства Ебла підтверджують що у тих землях, де жили біблійні патріархи ще за тисячу років до них закони, звичаї і події фіксувалися у писемному вигляді.

Остракони Ебли проливають також світло на події, описані в Біблії. 14-й розділ кн. Буття впродовж довгого часу вважався історично ненадійним. Перемога Авраама над Кедорлаомером, царем Еламським вважалась вигадкою, а п’ять перерахованих у цьому розділі міст долини Сиддим – легендарними (Содом, Гоморра, Адма, Севоїм і Сигор). В архівах Ебли було знайдено посилання на усі ці п’ять міст, причому на одній із таблиць вони перераховані у такому ж порядку як і в 14-му розд. кн. Буття.

Таблиці Ебли як і книги Буття, відображають культуру патріархального періоду Передньої Азії і зокрема вказаної рівнини Мертвого моря до її катастрофи.

Рекомендована література:

Эмануэл Тов. Текстология Ветхого Завета.- М.,2001.

Хвольсон. Краткая история священного ветхозаветного текста и переводов.- Христ. Чт. 1874, 1.

Єврейська пунктуація (огласовка)

Одних зі складних питань зовнішньої історії старозавітнього тексту є питання походження існуючої нині єврейської пунктуації. В єврейському алфавіті, як в древньому, так і в новому не було і не має голосних літер у тому значенні, в якому вони існують в європейських мовах. Одночасно з цим ніхто не сумнівається в тому, що без голосних звуків людина не в змозі висловити жодного слова. Виникає запитання: яким чином євреї без голосних літер вимовляли писані слова? Священні старозавітні письменники не користувались відомою нині пунктуацією. Так у Талмуді є свідчення, що текст Мойсеєвого закону був “оголеним”, тобто не мав вживаної нині для позначення голосних звуків пунктуації.

Однак, незважаючи на це, священні письменники, їх сучасники і найближчі за часом життя юдеї легко обходились без писемної пунктуації, так як мова їх писань була на той час живою, розмовною і легко зрозумілою.