- •Українська православна церква
- •Київський Патріархат
- •Київська Православна Богословська Академія
- •Курс лекцій
- •З предмету
- •Історія походження священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві
- •Історія священного старозавітного тексту
- •Біблійна Ісагогіка. Поняття про предмет та методи дослідження.
- •Текстуальна критика
- •Літературна критика
- •Історична критика
- •Біблійна ісагогіка
- •Неписемні засоби збереження у пам’яті народу священних подій з його історії.
- •Історія виникнення священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Поняття про канон і богонатхненність священних книг.
- •Богонатхненність Священного Писання.
- •Католицький погляд на богонатхненність.
- •Протестантський погляд на богонатхненність.
- •Б.Паскаль
- •Імена Божі і древність монотеїзму.
- •Теорія фрагментарного походження п’ятикнижжя
- •Священна Старозавітня писемність за часів Ісуса Навина, суддів, Самуїла.
- •Давид і Соломон продовжувачі старозавітної священної писемності
- •Десятий син Давида – Соломон (мирний),
- •Історія священної старозавітної письменості в період служіння пророків – письменників.
- •Ранні пророки (Небії′м Рішоні′м)
- •Пізні пророки (Небії′м Ахароні′м)
- •Головні релігійно-філософські доктрини, що виникли і мали поширення в період служіння пророків-письменників.
- •Позабіблійні аналогії. Пророки-екстатики, професійні пророки.
- •Історія старозавітного канону напередодні та в період Вавилонського полону. Знайдення у Храмі Книги Закону за часів юдейського царя Іосії. Пророк Єремія – охоронець священних старозавітних книг.
- •Збереження священних книг у Вавилонському полоні пророками Єзекиїлем і Даниїлом
- •Історія старозавітнього канону в період післяполонного відродження Юдеї. Пророки Аггей, Захарія, Малахія. Діяльність Ездри і Неемії. Велика Синагога.
- •Неканонічні книги.
- •Старозавітні апокрифи.
- •Апокаліпсиси
- •Мідраши
- •Писання Мудреців
- •Свідчення книги Премудрості Ісуса, сина Сираха про формування старозавітного канону.
- •Свідчення іі-ї Маккавейської книги про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Йосифа Флавія про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Талмуду та інших давньоєврейських творів про формування старозавітного канону.
- •Визнання авторитету юдейського передання про священний канон християнськими письменниками.
- •Поділ юдейського канону на розділи та особливості розташування у них священних книг.
- •Розгляд історії розвитку негативно-критичних версій завершення формування старозавітного канону.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування.
- •Канон палестинських і олександрійських юдеїв
- •Канон новозавітніх письменників
- •Старозавітній канон в Христовій Церкві. Канон палестинських і вавилонських юдеїв.
- •Історія старозавітного канону в олександрійській діаспорі.
- •Старозавітний канон у священних новозавітних письменників. Надання найвищого авторитету старозавітним книгам Господом нашим Ісусом Христом.
- •Погляд на старозавітний канон апостолів – священних новозавітних письменників.
- •Ставлення Христа Спасителя до неканонічних книг та апокрифів. Критичний аналіз тверджень вчених – раціоналістів.
- •Авторитет канонічних і неканонічних книг в новозавітних писаннях. Критичний аналіз католицького погляду на це питання.
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві.
- •Перший період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві. І-ііі ст.
- •Тут згадуються одні лише канонічні книги;
- •До них приєднуються три книги Маккавейські;
- •Для юнаків призначається книга Сираха.
- •Історія старозавітного канону в Західній Церкві. І-ііі ст. Становище давньо-італійського перекладу Біблії та свідчення Вікторина Піктавійського.
- •Третій період Історії старозавітного канону в Християнській Церкві.
- •Питання старозавітного канону в працях православних каноністів.
- •Історія старозавітнього канону у Західній церкві
- •Четвертий період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві
- •Критопул не визнає неканонічні книги “джерелом церковного вчення, чого ніколи не робили православні отці і собори. Це прийнято лише у протестантів”.
- •Критопул не вважає правильним називати неканонічні книги “Священним Писанням”, що завжди робили отці і православні собори. Тому позиція Критопула тут до певної міри тотожна протестантській.
- •Назва неканонічних книг апокрифами.
- •Неканонічні книги (або, за Лукарисом, - апокрифи) не повинні входити до складу Священного Писання.
- •Постанови Костянтинопольського і Єрусалимського соборів 1672р. Про неканонічні книги.
- •Питання старозавітнього канону в богословських працях грецьких і руських богословів.
- •Історія старозавітного канону протягом XVI-XX століть у католиків і протестантів.
- •Головні висновки розділу
- •Історія священного старозавітного тексту (зовнішня і внутрішня історія тексту)
- •Матеріали, інструменти і спосіб єврейського письма
- •Мова священних старозавітних писань
- •Історія єврейської абетки
- •Коли з’явився спосіб позначення голосних літер - нині існуюча пунктуація, яку вчені називають масоретською?
- •Поділ священних книг на відділи, розділи та вірши.
- •Питання ймовірності навмисного перекручення священного тексту.
- •Внутрішня історія старозавітнього тексту
- •Період Соферимів. Від часу завершення старозавітного канону до початку формування Талмуду
- •Мужі Великого Собору
- •Четвертий період
- •П’ятий період Від укладення Масори до винайдення книгодрукування (хі-xVст.)
- •Шостий період Від винайдення книгодрукування і до сьогодні.
- •Біблійна Хронологія
- •Іv. Поділення царства: Юда та Ізраїль
- •Єровоам і Ровоам
- •V. Відродження Юдеї (538-333)
- •Боротьба наступників Олександра.
- •Vіі. Палестина під владою Риму
- •Рекомендована література Базова література:
Історія єврейської абетки
Сучасний єврейський алфавіт називається квадратним, так як літери його мають квадратну форму. Всі єврейські рукописи священного тексту, що збереглись, написані саме цим алфавітом. Однак у період написання старозавітніх книг у євреїв вживався інший алфавіт. Древній алфавіт євреїв так і називався “єврейське письмо”, на відміну від нового “ассирійського”. За формою давнє письмо називалось неправильним, розірваним, на відміну від нового, котре отримало назву квадратного письма.
Яким був давній єврейський алфавіт, коли він вийшов зі вжитку, і коли був введений квадратний? На ці питання можна відповісти лише на основі писемних пам’яток.
Найдавнішим пам’ятником, в якому зберігся давній алфавіт, котрий вживався не лише у євреїв, але й у всіх західних семітів, вважається пам’ятник моавського царя Меси (бл. 9ст. до Р.Х.). Усі інші пам’ятники, такі як Силоамський надпис, сучасний Єзекії (8ст. до Р.Х.), єврейські печатки 8, 7 ст. до Р.Х., надгробні надписи (епітафії), єврейські монети більш пізнішого часу мають алфавіт схожий з алфавітом Меси.
Алфавіт цих пам’ятників схожий з фінікійським алфавітом, котрий був запозичений і засвоєний юдеями з часу завоювання ними обітованого краю.
З цим алфавітом схожий алфавіт Самарянського П’ятикнижжя. За свідченням бл. Єронима і Оригена, древній алфавіт зберігся у самарян. Равини, не дивлячись на своє негативне ставлення до самарян, алфавіт самарян називали древнім, таким, що був ще до Ездри.
Вважається, що у східних семітів-арамеїв спочатку вживався алфавіт спільний з західними семітами, але в подальшому він став суттєво змінюватись і з часом набув форми квадратного алфавіту.
За період Вавилонського полону єврейська мова була повністю витіснена мовою арамейською. Арамейська мова була офіційною мовою євреїв у зносинах з перським керівництвом. Багато частин священних старозавітніх книг написані арамейською мовою. У Талмуді відзначається, що при Ездрі було введено ассирійське письмо і арамейська мова.
Перетворення давнього єврейського алфавіту відбувалось природнім шляхом. Талмудисти не праві, коли стверджують, що Ездра приніс із Вавилону квадратний алфавіт і одразу замінив ним древній єврейський. Історія алфавітів різних мов свідчить, що зміна алфавіту відбувається не так швидко і не окремими особами, а природно і поступово. Тому вважається, що всі старозавітні канонічні книги дополонного і післяполонного походження першопочатково були написані давнім алфавітом. А талмудичне передання можна прийняти у тому розумінні, що Ездра приніс вживане у Вавилоні арамейське письмо (хоча й не суто квадратне, але близьке до нього) і з часом, поступово, воно стало входити до священних кодексів. Самаряни залишились вірними попередньому письму.
У перекладачів Септуагінти був текст написаний квадратним алфавітом. Хоча не виключено, що деякі рукописи могли бути на давньому сіро-фінікійському алфавіті.
Зі слів Христа: “ жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все” (Мт. 5:18) (йод – 10-а літера алфавіту) можна зробити висновок, що за часів Ісуса Христа у євреїв в священних книгах вживався вже виключно квадратний алфавіт, так як в цьому алфавіті йота є найменшою літерою за величиною.
Отже квадратний алфавіт у загальний вжиток у євреїв входить в період часу з IVст. до Р.Х. до останнього століття перед Р.Х. включно. Однак паралельно з ним у вжитку був і давній алфавіт. На монетах ІІ ст. до Р.Х. зустрічаються літери давнього і нового алфавіту. У кумранських рукописах є також фрагменти П’ятикнижжя на фінікійському алфавіті. Але в синагогальних текстах і на могильних пам’ятниках зустрічається виключно квадратний алфавіт.
Конкретних осіб, котрі займались впровадженням нового алфавіту, окрім Ездри юдейське передання не вказує. Їх і не можна вказати, так як зміни в алфавіті відбуваються не раптово, і не окремими особами, а поступово і всім грамотним прошарком народу. Так як мова і алфавіт є надбанням не окремих осіб, а цілого народу. Але те, що цей процес розпочався саме за часів Ездри є очевидним. Тому не можна відкидати певну роль у цьому процесі самого Ездри.
Після того, як квадратний алфавіт увійшов у загальний вжиток, істотних змін у ньому не відбувалось. Всі відомі давні єврейські рукописи написані квадратним алфавітом, котрий мало відрізняється від сучасного.
Отже поступова і природня зміна єврейського алфавіту гарантувала незмінність і непошкодженість священного тексту під час цього процесу.
Історію сіро-фінікійського і арамейського квадратного письма можна більш-менш чітко простежити на основі рукописів, що збереглись. Тоді як існування ще одного письма, а саме – синайського або протосинайського можна розглядати переважно в гіпотетичній площині. Вважається, що письмо це було утворене семітськими племенами Синайського півострову на основі єгипетських ієрогліфів, котрим вони послуговувались до сер. 2 тис. до Р.Х. Цим письмом могли користуватись і євреї часів Мойсея. Однак, якби там не було, а факт розповсюдження мистецтва письма у цей час у євреїв є загально визнаним.
Знайдені остракони царства Ебла знімають усі сумніви щодо писемності євреїв за часів Мойсея. В царстві Ебла на момент його розквіту у 2300-х рр. жило 260 тис. чоловік.Ця знахідка перекреслює твердження прихильників т.зв. фрагментарної гіпотези про те, що в епоху Мойсея у євреїв не могло бути ніякого поняття про писемність. Знахідки царства Ебла підтверджують що у тих землях, де жили біблійні патріархи ще за тисячу років до них закони, звичаї і події фіксувалися у писемному вигляді.
Остракони Ебли проливають також світло на події, описані в Біблії. 14-й розділ кн. Буття впродовж довгого часу вважався історично ненадійним. Перемога Авраама над Кедорлаомером, царем Еламським вважалась вигадкою, а п’ять перерахованих у цьому розділі міст долини Сиддим – легендарними (Содом, Гоморра, Адма, Севоїм і Сигор). В архівах Ебли було знайдено посилання на усі ці п’ять міст, причому на одній із таблиць вони перераховані у такому ж порядку як і в 14-му розд. кн. Буття.
Таблиці Ебли як і книги Буття, відображають культуру патріархального періоду Передньої Азії і зокрема вказаної рівнини Мертвого моря до її катастрофи.
Рекомендована література:
Эмануэл Тов. Текстология Ветхого Завета.- М.,2001.
Хвольсон. Краткая история священного ветхозаветного текста и переводов.- Христ. Чт. 1874, 1.
Єврейська пунктуація (огласовка)
Одних зі складних питань зовнішньої історії старозавітнього тексту є питання походження існуючої нині єврейської пунктуації. В єврейському алфавіті, як в древньому, так і в новому не було і не має голосних літер у тому значенні, в якому вони існують в європейських мовах. Одночасно з цим ніхто не сумнівається в тому, що без голосних звуків людина не в змозі висловити жодного слова. Виникає запитання: яким чином євреї без голосних літер вимовляли писані слова? Священні старозавітні письменники не користувались відомою нині пунктуацією. Так у Талмуді є свідчення, що текст Мойсеєвого закону був “оголеним”, тобто не мав вживаної нині для позначення голосних звуків пунктуації.
Однак, незважаючи на це, священні письменники, їх сучасники і найближчі за часом життя юдеї легко обходились без писемної пунктуації, так як мова їх писань була на той час живою, розмовною і легко зрозумілою.
