Питання старозавітнього канону в богословських працях грецьких і руських богословів.

“Виклад православної віри” Євгенія Булгариса.

“Катехизис” митрополита Філарета (Дроздова)

“Вступ до православного богослів’я” архім. Макарія (Булгакова)

Більшість пізніших богословів Грецької Церкви в питанні про старозавітній канон тримались постанов Костянтинопольського і Єрусалимського соборів 1672 року. Такими були Євгеній Булгарис (1716-1806) і його учні: Феофіл Папафіл (1780) і Афанасій Фаросский (1725-1813).

Грецькі богослови висловлювались також близько до католицького погляду: Вікентій Далюдас (1692-1752), Нікіфор Феотокі (1736-1800), Костянтин Економос (1857), Струдз (1828), Кефала (катехізис, видання 1899р.).

На соборах Руської Церкви питання про канон не піднімалось. У XVIII столітті серед вітчизняних богословів була деяка невизначеність з цього питання.

Досить різко засуджували авторитет неканонічних книг Феофан Прокопович (Християнське Православне богослів’я), Іриней Фальбовський (Догматичне Богослів’я, 1795р.), Сильвестр Лебединський (Догматика Християнської Православної Східної Церкви, 1831р.).

Більш позитивний погляд з частими цитуваннями старозавітніх книг виявляли: Стефан Яворський, Димитрій Ростовський. Визначену і одностайну позицію руські богослови стали займати за часів митрополита Філарета (Дроздова).

За церковною практикою неканонічні книги завжди мали місце в слов’янських виданнях Біблії: Генадієвському, Острозькому, Єлизаветинському. Є вони також в російському перекладі, окрім видань, призначених для Британського біблійного товариства. Усі неканонічні книги представлені в новітньому українському перекладі Біблії патріарха Філарета (Денисенка) 2004 року.

В Катехизисі митрополита Філарета (Дроздова) старозавітній канон обмежений єврейським каноном. Неканонічні книги названі корисними і повчальними для читання оголошеним:

Пит.: Cкільки священних книг Старого Завіту? – св. Кирило Єрусалимський, св. Афанасій Великий і св. Іоан Дамаскін нараховують їх 22, відповідно до того, як їх рахують євреї. Афанасій Послання 39; Іоан Дамаскін Книга 4, розділ 17.

Пит.: Чому гідне уваги числення євреїв? – Тому що, за словами святого Апостола Павла “їм було довірено Слово Боже”(Рим. 3:2),і новозавітня християнська Церква прийняла священні старозавітні книги від старозавітної Церкви єврейської.

Пит.: Який перелік старозавітніх книг подають святий Кирило і святий Афанасій?

Книга Буття Вихід Левит Числа Второзаконня Ісуса Навина Суддів і Руф (як додаток першої)

1 і 2 книги Царств (як дві частини однієї книги) 3 і 4 книги Царств 1 і 2 книги Параліпоменон Книга Ездри перша і друга його ж, за грецькою назвою книга Неемії Есфір Іова Псалтир

Притчи Соломона Екклезіаст його ж Пісня Пісень його ж Книга пророка Ісаї Єремії Єзекиїля Даниїла Дванадцять пророків

Пит.: Чому у цьому переліку старозавітніх книг не згадано про книгу Премудрості Ісуса сина Сираха і деякі інші? – Тому що їх немає на єврейській мові.

Пит.: Як потрібно сприймати ці останні книги? – Афанасій Великий говорить: вони призначені отцями для читання тим, хто вступає у Церкву.⁵⁹

В подальших питаннях і відповідях катехизису канонічні книги поділяються на чотири відділи: законодавчі, історичні, повчальні і пророчі. Про неканонічні книги більше зовсім нічого не говориться. Далі мова вже йде про книги новозавітні.

Архімандрит Макарій (Булгаков) у Вступі до православного богослів’я посилається на наведене місце з катехизису і наводить аналогічний перелік 22-х канонічних старозавітніх книг. Далі архімандрит Макарій наводить цілу низку доказів, що саме такого канону, наслідуючи юдейську церкву, дотримувалась завжди східно-православна Церква. Подаються також короткі історичні свідчення про утворення старозавітнього канону.⁶⁰

Макарій говорить також про неканонічні книги, роблячи такий перелік:

Книга Товит Юдиф Премудрість Соломона

Премудрість Ісуса сина Сираха друга і третя книги Ездри три книги Маккавейські

“Згідно погляду юдеїв палестинських і олександрійських, а також отців Церкви, – вказує архім.Макарій, – ці книги визнаються священними, корисними і повчальними, але не богонатхненними, якими є книги канонічні.⁶¹”

Отже, згідно всіх вище викладених історичних даних, наведемо повний перелік усіх старозавітніх книг за православною традицією:

законодавчі: Буття, Вихід, Левит, Числа, Второзаконня.

історичні: Ісуса Навина, Суддів і Руф, 1 і 2 Царств, 3 і 4 Царств, 1 і 2 Параліпоменон, 1-а Ездри і Неемії, Есфір.

повчальні: Іова, Псалтир, Притчі Соломона, Екклезіаст, Пісня Пісень.

пророчі: Ісаї, Єремії, Єзекиїля, Даниїла, дванадцять малих пророків.

Сучасна православна біблеїстика не прив’язує перелік старозавітніх книг до числа 22, штучність якого є очевидною. А нараховує усіх старозавітніх канонічних книг числом 39.

Неканонічні книги:

історичні: 2-га Ездри, Товит, Юдиф, 1,2 і 3 Маккавейські

повчальні: Премудрість Соломона, Премудрості Ісуса сина Сираха

пророчі: Послання Єремії, книга пророка Варуха, 3-я книга Ездри

Всього 11 неканонічних книг.

Неканонічні відділи в канонічних книгах:

• 151-й псалом

• Покаянна молитва юдейського царя Манасії (кінець 2-ї книги Параліпоменон)

• 3:25-95; 13:14 розділи книги пророка Даниїла

• 1:1; 2:13; 3:17; 4:1; 8:13; 10:3 – з книги Есфір.

Ці неканонічні тексти відсутні в єврейських списках вказаних канонічних книг.

Даний перелік канонічних і неканонічних книг Старого Завіту є точним і логічно-правильним висновком з усієї історії розвитку формування старозавітнього канону в Православній Церкві.

Факт віднесення деякими отцями і соборами книги Варуха і послання Єремії до канонічних книг до певного часу був причиною відсутності одностайності у погляді на ці книги в богословських колах. Що знайшло своє відображення також в семінарських програмах, які приймали ці книги до канону. Така неузгодженість справедливо була усунута новою академічною програмою за 1896-й рік.⁶²

Рекомендована література:

Юнгеров П. Общее историко-критическое введение в книги Ветхого Завета. –М., 2003. –кн.1.

Макарий (Булгаков), архим. Введение в православное богословие. –СПб., 1874.

Филарет (Дроздов), митр. Пространный христианский катехизис. –М., 2003.