Літературна критика

Літературні жанри. Володіючи усіма властивостями літературного твору, Біблія передає Слово Боже засобами різноманітних літературних жанрів, або видів. Розглядаючи Писання саме по собі, і, порівнюючи його з пам’ятниками давньої літератури, дослідник може визначити, до якого роду і виду писемності належить та чи інша частина Біблії. Необхідність такої жанрової диференціації диктується тим, що до кожного з літературних жанрів потрібен спеціальний підхід: епічна поезія і гімн, оповідання літописного характеру і притча не можуть тлумачитись в одинаковому ключі. Так в книзі Неемії ми знаходимо не лише релігійний зміст, але й виклад історичних подій їх сучасником, і навпаки – оповідання про вавилонську башту, що дійшло до нас через товщу віків і передань, важливе передусім своїм духовним змістом. З православних дослідників у вивчення старозавітних літературних жанрів чималий вклад зробив професор Санкт-Петербурзької Духовної Академії І.С.Якімов (1847-1885), а з католицьких – домініканець М.Ж. Лагранж (1855-1938).

Літературні жанри розвивались серед народів сусідніх з Ізраїльським протягом віків. Це були офіційні літописи, панегірики царям, плач, міфи, сатира, лірична поезія, мотиви, казки, філософські трактати, афоризми, ділові документи. Всі вони мали свої канони, яких дотримувались автори.

Історична критика

Біблія і Давній Схід. Історична критика досліджує біблійну історію і священних авторів в контексті історії давнього світу. В патристичний період цей метод опирався головним чином на повідомлення античних письменників і єврейського історика Йосифа Флавія (†90-ті рр. І ст. по Р.Х.). але греки і римляни мали досить слабке уявлення про Давній Схід, а Йосиф Флавій (виходець з фарисеїв, учасник війни з Римом) був добре усвідомлений лише в двох останніх століттях старозавітної історії.

На початку ХІХ ст.. Франсуа Шампольон розшифрував єгипетські ієрогліфи, а вподальшому, трудами Генрі Роулінсона і інших вчених був знайдений ключ до прочитання клинопису Дворіччя. Таким чином дослідники Біблії отримали документи, сучасні Священному Писанню. Було пролите нове світло на близькосхідні цивілізації: їх культуру, релігії, історичних діячів, відомих з Біблії. Виникла більш точна картина і документальна хронологія священної історії. Вивчення єгипетської, вавилонської, ассирійської, фінікійської, перської літератури виявляє в них чимало паралелей зі Старим Завітом. Православний вчений Борис Олександрович Тураєв писав:

“Біблія, як історичне джерело, являє собою велику цінність… Ті її місця, де говориться про Єгипет і Вавилон, написані людьми добре обізнаними в житті цих монархій; нові відкриття все більше переконують, що ці люди були справжніми представниками сучасної культури; їх свідчення постійно підтверджуються і прояснюються.”²

Біблійна ісагогіка

Біблійна ісагогіка, використовуючи напрацювання критики літературної і історичної, ставить перед собою завдання встановлення авторства і часу виникнення священних книг, а також їх смислової екзегези. З одного боку, біблійна ісагогіка є суто науковою дисципліною, а з іншого – вона має залишатись християнською і зберігати вірність своїй головній меті: донести до людей, що і яким чином сповіщає нам Слово Боже. Тому Церква зацікавлена в усіх засобах вивчення Слова Божого, зокрема – сучасних засобах наукової критики.

Разом з тим, дослідники Священного Писання повинні вміти органічно поєднувати історико-критичне дослідження Біблії з її духовно-богословським розумінням, як Слова Божого.

Курс Біблійної ісагогіки Старого Завіту поділяється на чотири головні розділи:

1. історія походження священних книг та формування старозавітного канону;

2. історія становлення священного тексту;

3. історія перекладів Священного Писання;

4. історія біблійної екзегези.

Запитання до теми:

Що є предметом дослідження біблійної ісагогіки?

На які складові поділяється біблійна ісагогіка?

Чи має питання авторства священних книг вирішальне значення для їх канонічності?

Чому важливо знати автора і час написання священних книг?

У чому принципова різниця між Одкровенням і відкриттями природного розуму?

Рекомендована література:

Мень А., прот. Исагогика. Курс по изучению Священного Писания. Ветхий Завет. – М., 2000. – С. 17-56.

Юнгеров П.А. проф.. Введение в Ветхий Завет. – М., 2003. – Кн.1. – С.7-22.