Історія старозавітного канону в олександрійській діаспорі.

Олександрійські юдеї не поступались своїм палестинським братам у ревнісному вивченні священних книг. Це видно з факту ранньої появи грецького перекладу старозавітніх книг (3ст. до Р.Х. ). Не можна відкидати загально розповсюджене свідоцтво передання про бажання Птоломея Філадельфа мати цей переклад в своїй бібліотеці. Але разом з тим, ще більш безсумнівною була необхідність в цьому перекладі найближчих його читачів – олександрійських юдеїв.

Ревність до вивчення священних книг олександрійських юдеїв ясно виявляється у письменників неканонічних книг олександрійського походження. Так, автор книги Премудрості Соломона, без сумніву, ретельно вивчав священні книги, користувався їх богослів’ям, мовою, і особливо наслідував премудрого Соломона, від особи якого викладає усю свою книгу. Предначертаний ним образ Невинного Страждальця, Отрока Господнього, Сина Божого (Прем. Солом. 2:12-21) поєднує в собі багато старозавітніх месіанських пророцтв, особливо Ісаї: (53 розд.) і Давида (Пс. 21,68 і ін.). звертає на себе увагу в догматичному аспекті погляд автора на походження гріха і смерті (2:23-24) і вчення про загробне життя (3-5 розд.), що повністю опирається на паралельні місця з старозавітніх канонічних книг.

Окрім неканонічних книг від олександрійських юдеїв збереглись також інші твори. Відомо, що один з олександрійських юдеїв, Аристовул у ІІ ст. до Р.Х. уклав на грецькій мові “Пояснення Мойсеєвого Закону” (Eusebius. Praep. еvang. XII, 12). Всім відомі також особа Філона і його багаточисельні твори, особливо філософсько-екзеїстичного характеру. Твори цих обох осіб ґрунтуються на старозавітніх книгах і також підтверджують нам тезис про вивчення священних книг олександрійськими юдеями.

Олександрійські юдеї визнавали старозавітні канонічні книги творами богонатхненними. Автор книги Премудрості Соломона говорить, що “Божественна Премудрість готує пророків і друзів Божих” (Прем.Солом. 7:27). Письменник 3-ї Маккавейської книги також визнає старозавітні книги святими і божественними (3 Макк. 2:1-15; 6:2-14). Філон визнає канонічні книги богонатхненними, письменників їх називає пророками, друзями Мойсея, богонатхненними мужами. Старозавітні книги він називає Святим Писанням, святими книгами, словом Божим (Про створення світу. 1,18; Про змішання мов. 1, 430; Про життя Мойсея. 1,8).

В якому складі і об’ємі олександрійські юдеї визнавали старозавітній канон священним і богонатхненним? Це питання є складнішим, а ніж попереднє. У всіх відомих кодексах Священного Писання в перекладі LXX, що походить з Олександрії, міститься багато неканонічних книг, чужих єврейському канону. Чи були вони відомі олександрійським юдеям і яким авторитетом користувались у них? З неканонічних книг олександрійського походження можна припустити, що їх письменникам не були відомі інші неканонічні книги. наприклад, в книзі Премудрості Соломона, 3-й Маккавейській книзі немає цитат з неканонічних книг, не має посилань на них. і зовсім нічого не говориться про їх авторитет, а тим більше божественне походження.

Філон Олександрійський окрім канонічних книг мав під руками багато інших єврейських творів, але останні завжди категорично відділяв від богонатхненного писання. Викладаючи історію Ферапевтів, Філон дорікав їм за те, що вони ставили лжепророчі книги, різні видіння і містичні одкровення своїх вчителів на один рівень з священними канонічними писаннями і вважали їх однаково богонатхненними.

Немає фактів, які дозволяли б нам зробити досить вірогідне припущення, що в кодексах Священного Писання в перекладі LXX спочатку не було неканонічних книг. Принаймні, їх не було в першопочаткових списках Писання, які були передані з Палестини олександрійським братом. Неканонічні писання стали приєднуватись до канонічних книг лише в кодексах, що належали християнам, які не мали глибокої обізнаності про древній юдейський канон і його склад. Це підтверджується тим, що про них не згадує Філон, який користувався старозавітніми книгами в грецькому перекладі, але в кодексі, що не містив в собі неканонічних книг.

Йосиф Флавій також користувався перекладом LXX, але канонічно-богонатхненними вважає тільки 22 книги єврейського канону. Неканонічні книги (наприклад Маккавейські, Товита, Юдиф) Флавій знав, але не вносив до складу священного кодексу, будь-які додатки до якого після Артаксеркса Лонгімана, за його свідченням, були заборонені.

За свідченням Оригена, сучасні його олександрійські юдеї охочіше користувались перекладом Акили, ніж LXX, тому що в першому були лише канонічні книги.

Для читання в синагогах старозавітні книги були поділені на ларами, гафтари і сидри. В списках LXX подібного поділу неканонічних книг немає. Отже, у юдеїв ці книги не читались в синагогах, хоча в Талмуді є вказівки на читання старозавітніх книг в синагогах за перекладом LXX.

Між олександрійськими і палестинськими юдеями постійно відбувалось духовно-релігійне спілкування. Олександрійські юдеї посилали Філона Біблоського до єрусалимського храму з жертвами. За свідченням Аристея, з Єрусалиму були направлені 72 тлумачники і біблійний кодекс для здійснення в Олександрії грецького перекладу Писання. За умови такого живого взаємного спілкування неможливо припустити якусь кардинальну різницю в поглядах на склад і об’єм богонатхненного джерела юдейського віровчення. Немає жодних свідчень про те, щоб олександрійські юдеї надавали однаковий богонатхненний авторитет канонічним і неканонічним книгам.