- •Українська православна церква
- •Київський Патріархат
- •Київська Православна Богословська Академія
- •Курс лекцій
- •З предмету
- •Історія походження священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві
- •Історія священного старозавітного тексту
- •Біблійна Ісагогіка. Поняття про предмет та методи дослідження.
- •Текстуальна критика
- •Літературна критика
- •Історична критика
- •Біблійна ісагогіка
- •Неписемні засоби збереження у пам’яті народу священних подій з його історії.
- •Історія виникнення священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Поняття про канон і богонатхненність священних книг.
- •Богонатхненність Священного Писання.
- •Католицький погляд на богонатхненність.
- •Протестантський погляд на богонатхненність.
- •Б.Паскаль
- •Імена Божі і древність монотеїзму.
- •Теорія фрагментарного походження п’ятикнижжя
- •Священна Старозавітня писемність за часів Ісуса Навина, суддів, Самуїла.
- •Давид і Соломон продовжувачі старозавітної священної писемності
- •Десятий син Давида – Соломон (мирний),
- •Історія священної старозавітної письменості в період служіння пророків – письменників.
- •Ранні пророки (Небії′м Рішоні′м)
- •Пізні пророки (Небії′м Ахароні′м)
- •Головні релігійно-філософські доктрини, що виникли і мали поширення в період служіння пророків-письменників.
- •Позабіблійні аналогії. Пророки-екстатики, професійні пророки.
- •Історія старозавітного канону напередодні та в період Вавилонського полону. Знайдення у Храмі Книги Закону за часів юдейського царя Іосії. Пророк Єремія – охоронець священних старозавітних книг.
- •Збереження священних книг у Вавилонському полоні пророками Єзекиїлем і Даниїлом
- •Історія старозавітнього канону в період післяполонного відродження Юдеї. Пророки Аггей, Захарія, Малахія. Діяльність Ездри і Неемії. Велика Синагога.
- •Неканонічні книги.
- •Старозавітні апокрифи.
- •Апокаліпсиси
- •Мідраши
- •Писання Мудреців
- •Свідчення книги Премудрості Ісуса, сина Сираха про формування старозавітного канону.
- •Свідчення іі-ї Маккавейської книги про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Йосифа Флавія про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Талмуду та інших давньоєврейських творів про формування старозавітного канону.
- •Визнання авторитету юдейського передання про священний канон християнськими письменниками.
- •Поділ юдейського канону на розділи та особливості розташування у них священних книг.
- •Розгляд історії розвитку негативно-критичних версій завершення формування старозавітного канону.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування.
- •Канон палестинських і олександрійських юдеїв
- •Канон новозавітніх письменників
- •Старозавітній канон в Христовій Церкві. Канон палестинських і вавилонських юдеїв.
- •Історія старозавітного канону в олександрійській діаспорі.
- •Старозавітний канон у священних новозавітних письменників. Надання найвищого авторитету старозавітним книгам Господом нашим Ісусом Христом.
- •Погляд на старозавітний канон апостолів – священних новозавітних письменників.
- •Ставлення Христа Спасителя до неканонічних книг та апокрифів. Критичний аналіз тверджень вчених – раціоналістів.
- •Авторитет канонічних і неканонічних книг в новозавітних писаннях. Критичний аналіз католицького погляду на це питання.
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві.
- •Перший період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві. І-ііі ст.
- •Тут згадуються одні лише канонічні книги;
- •До них приєднуються три книги Маккавейські;
- •Для юнаків призначається книга Сираха.
- •Історія старозавітного канону в Західній Церкві. І-ііі ст. Становище давньо-італійського перекладу Біблії та свідчення Вікторина Піктавійського.
- •Третій період Історії старозавітного канону в Християнській Церкві.
- •Питання старозавітного канону в працях православних каноністів.
- •Історія старозавітнього канону у Західній церкві
- •Четвертий період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві
- •Критопул не визнає неканонічні книги “джерелом церковного вчення, чого ніколи не робили православні отці і собори. Це прийнято лише у протестантів”.
- •Критопул не вважає правильним називати неканонічні книги “Священним Писанням”, що завжди робили отці і православні собори. Тому позиція Критопула тут до певної міри тотожна протестантській.
- •Назва неканонічних книг апокрифами.
- •Неканонічні книги (або, за Лукарисом, - апокрифи) не повинні входити до складу Священного Писання.
- •Постанови Костянтинопольського і Єрусалимського соборів 1672р. Про неканонічні книги.
- •Питання старозавітнього канону в богословських працях грецьких і руських богословів.
- •Історія старозавітного канону протягом XVI-XX століть у католиків і протестантів.
- •Головні висновки розділу
- •Історія священного старозавітного тексту (зовнішня і внутрішня історія тексту)
- •Матеріали, інструменти і спосіб єврейського письма
- •Мова священних старозавітних писань
- •Історія єврейської абетки
- •Коли з’явився спосіб позначення голосних літер - нині існуюча пунктуація, яку вчені називають масоретською?
- •Поділ священних книг на відділи, розділи та вірши.
- •Питання ймовірності навмисного перекручення священного тексту.
- •Внутрішня історія старозавітнього тексту
- •Період Соферимів. Від часу завершення старозавітного канону до початку формування Талмуду
- •Мужі Великого Собору
- •Четвертий період
- •П’ятий період Від укладення Масори до винайдення книгодрукування (хі-xVст.)
- •Шостий період Від винайдення книгодрукування і до сьогодні.
- •Біблійна Хронологія
- •Іv. Поділення царства: Юда та Ізраїль
- •Єровоам і Ровоам
- •V. Відродження Юдеї (538-333)
- •Боротьба наступників Олександра.
- •Vіі. Палестина під владою Риму
- •Рекомендована література Базова література:
Свідчення Талмуду та інших давньоєврейських творів про формування старозавітного канону.
У Талмуді, в якому зосереджене і зібране юдейське передання, міститься чимало свідчень з історії старозавітнього канону. Так, у трактаті Pirke Aboth говориться: “Мойсей отримав закон на Синаї, передав його Ісусу Навину, Ісус Навин – нащадкам, нащадки – пророкам, пророки – мужам Великої Синагоги” (Aboth. 1,1; Aboth Natan. c.40). З цього передання, що знаходиться в одному з самих давніх єврейських творів, видно, що священні книги писались, і в подальшому оберігались безперервно різними боговибраними особами і товариствами, останньою з яких була Велика Синагога. Згадка про Ісуса Навина і пророків знаходиться тут в очевидній згоді з вище викладеним свідченням Йосифа Флавія про “пророче передання”.
Про писання Соломона у цьому ж трактаті (Pirke Aboth. 1) говориться: “дехто з мудрих вчителів стверджував, що писання Соломона: Притчи, Пісня Пісень і Когелет19 слід визнати апокрифами, але мужі Великої Синагоги прийняли і визнали їх богонатхненними писаннями” (Aboth. 1,1; Aboth Natan. 23,а). таким чином, спірні питання священного канону були вирішені саме в період діяльності Великої Синагоги.
В Єрусалимському Талмуді є свідчення про утвердження Великою Синагогою канонічної гідності книги Есфір. Особливо ж детально історія старозавітнього канону викладена в талмудичному трактаті Baba Batra:
“Мудрі володіли і залишили після себе закон, пророки і писання, з’єднані в одне ціле. Мойсей написав П’ятикнижжя і книгу Іова. Ісус Навин написав свою книгу і останні вісім стихів Второзаконня (оповідання про смерть Мойсея). Самуїл – книги Самуїла (грец. – 1; 2Царств), Суддів і Руф. Давид, за допомогою десяти мужів, написав книгу Псалмів. Єремія написав свою книгу, книги Царів (грец. – 3;4 Царств) і Плач.
Єзекія і його товариство видали Ісаю, Притчи, Пісню Пісень і Екклезіаст. Мужі Великої Синагоги видали Єзекиїля, 12 пророків, Даниїла і Есфір.
Ездра написав свою книгу і виклав генеалогію Хронік (Параліпоменон) до свого часу, до повернення з Вавилону. Хто ж завершив їх (тобто генеалогії і Параліпоменон)? Неемія, син Хелкії”.
Під діяльністю товариства царя Єзекії і Великої Синагоги тут розуміється не написання вказаних книг, а видавнича і редакторська праця над ними. Діяльність Великої Синагоги у вказаній цитаті окреслюється початковим її періодом, коли були живі ще Неемія і пророк Малахія. В подальшому це товариство вже не займалось зібранням і канонізацією священних книг, а зосередило свої зусилля на збереженні тексту Писання від можливих пошкоджень.
Визнання авторитету юдейського передання про священний канон християнськими письменниками.
Християнські письменники, отці і вчителі Церкви, опираючись саме на юдейське передання, визнавали священика Ездру тією особою, стараннями якої було завершено справу формування старозавітнього канону. Особлива увага надавалась свідченню Книги Ездри (14розд.) про те, що всі священні книги під час зруйнування Єрусалима Навуходоносаром були спалені, і лише потім, Ездрою “за Божественним натхненням” і “пророчим духом” були знову відновлені (Тертуліан. De cultu femin. 1,3; Климент Олександрійський. Strom. 1,12; Василій Великий. Epist. Ad chil. 42,5; Августін. De mirabil. Sacrae Scripturae. 2lib.). Бл. Феодорит цим історичним свідченням доводить богонатхненність Пісні Пісень проти Федора Мопсуетського (Передм. до Тлум. Пісн.).
Інші отці Церкви припускали, що Ездра лише зберіг і зафіксував достовірний і непошкоджений кодекс старозавітніх книг зпосеред усіх інших екземплярів Писання, які були пошкоджені часом і переписчиками. Так, у Синопсисі св. Афанасія читаємо: “повіствується про Ездру, що коли священні книги через недбалість народу довгий період полону загинули, то він сам, як досвідчений і вчений муж, зберіг їх і передав усім, і в цьому розумінні зберіг Біблію”. Такої ж думки дотримувався Ісидор Севільський, додаючи, що Ездра поділив старозавітній канон на 22 книги, за числом літер єврейського алфавіту (Etumol. VI,3).
Св. Іриней Ліонський і св. Іоан Золотоустий визнавали за Ездрою збереження і видання “Мойсеєвого закону і всіх пророчих промов, що були пошкоджені від рук юдеїв і язичників” (Іриней Ліонський. Проти єресей. ІІІ, 21; Ін. Злат. На Посл. до Євр. 8, 4; Євс. Кесар. Церк. Істор. 5,8).