- •Моделювання систем методичні вказівки
- •1. Мета
- •2. Теоретичні положення
- •2.1.1. Основні способи генерації псевдовипадкових чисел
- •2.1.2. Вимоги до генераторів псевдовипадкових чисел, рівномірно розподілених в інтервалі (0,1)
- •2.1.3. Методи отримання псевдовипадкових чисел
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •2.1.4. Побудова гістограми
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Моделювання систем методичні вказівки
2.1.2. Вимоги до генераторів псевдовипадкових чисел, рівномірно розподілених в інтервалі (0,1)
У процесі моделювання на ЕОМ програмна імітація випадкових дій довільної складності складається з двох основних етапів: генерації стандартного базового процесу та його подальшого функціонального перетворення. За базисний можна обрати довільний (зручний для моделювання) процес. При моделюванні на ЕОМ базовим процесом є послідовність чисел {хj} = х0, х1, …. xn – реалізації незалежних рівномірно розподілених в інтервалі (0,1) випадкових величин, тобто моделюється розподіл з функцією густини
та інтервальною функцією розподілу
з математичним сподіванням
та дисперсією
Отримати такий розподіл на цифрових ЕОМ неможливо, тому що вона оперує з п – розрядними числами з певним інтервалом дискретності. Тому на цифрових п – розрядних ЕОМ замість неперервної сукупності рівномірно розподілених в інтервалі (0,1) випадкових чисел використовують дискретну послідовність 2п випадкових чисел з того самого інтервалу, моделюючи, таким чином, квазірівномірний розподіл. Випадкова величина ξ, що має квазірівномірний розподіл в інтервалі (0,1), набуває значення хі = і/(2п – 1) з ймовірностями
Рі = (1/2)п, і = 0,2п – 1.
Математичне сподівання та дисперсія величин ξ
Ідеальну послідовність випадкових чисел на ЕОМ отримати неможливо внаслідок дискретності подання неперервних чисел і періодичності генерованої з допомогою алгоритмів послідовності. Тому програмні генератори генерують псевдовипадкові числа.
Ідеальний генератор псевдовипадкових чисел повинен задовольняти таким вимогам:
необхідно, щоб числа, які генеруються, були розподілені квазірівномірно;
числа послідовності мають бути статистично незалежними (тобто вони не повинні бути корельовані);
повинна існувати можливість відтворення послідовності псевдовипадкових чисел.
Доцільно, щоб генератор працював з мінімальними витратами часу та використовував мінімальний об’єм пам’яті ЕОМ.
У практиці моделювання для генерації псевдовипадкових чисел найчастіше використовуються рекурентні співвідношення першого та другого порядку:
Добру
послідовність псевдовипадкових чисел
породжує тільки така функція φ,
графік якої “достатньо повно” заповнює
одиничний квадрат, наприклад функція
(рис. 2.1, а)
- дробова частина а
при достатньо великих цілих додатних
значеннях А.
Водночас функція
(рис. 2.1, б) не може бути використана для
генерації якісної послідовності
псевдовипадкових чисел (якщо побудувати
точки з координатами
за
псевдовипадковими
числами з таблиці випадкових чисел, то
вони будуть рівномірно розподілені в
одиничному квадраті, а відповідні точки,
побудовані за числами
,
будуть розташовані в площі, що обмежена
кривою
,
і, крім того, з різною густиною).
Розглянуті умови є лише необхідними, але недостатніми, тобто при розгляді варіантів співвідношень, які можна використати як основу для побудови генератора, є можливість відразу відкинути неперспективні за ознакою заповнення одиничного квадрату. Для тих, які залишаться, необхідно провести додаткові перевірки з використанням різноманітних статистичних тестів.
Рис.2.1. Вплив функції на якість генерованої
послідовності псевдовипадкових чисел
