Розділ VI. Видатки бюджетів на соціальну сферу

6.1 Видатки на фінансування освіти

Основним видом навчально-виховних закладів, що здійснюють загальноосвітню підготовку на рівні державних стандартів, є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: Перший – початкова, другий – основна, третій – старша школа, які відповідно забезпечують початкову, неповно середню та повну загальну середню освіту.

Школа всіх трьох ступенів залежно від місцевих умов можуть функціонувати разом або самостійно – початкова, основна, старша.

Для розвитку природної обдарованості дітей створюються спеціалізовані школи і профільні класи, гімназії та ліцеї.

Фінансово-господарська діяльність загальноосвітньої школи здійснюється на основі його єдиного кошторису доходів і видатків.

Джерелами формування кошторису є:

• кошти місцевого (державного) бюджету;

• кошти від надання додаткових освітніх послуг;

• доходи від реалізації продукції навчально виробничих майстерень, від здачі в оренду приміщень, обладнання, споруд;

• добровільні грошові кошти і пожертвування підприємств та окремих громадян, іноземних юридичних та фізичних осіб.

6.1.1 Видатки на загальноосвітні школи складаються з поточних і капітальних.

Поточні видатки включають:

• оплату праці працівників шкіл;

• нарахування на заробітну плату;

• придбання предметів і матеріалів;

• видатки на відрядження;

• оплата послуг по утриманню шкіл;

• оплата комунальних послуг та електроенергії;

• інші.

Капітальні видатки включають:

• придбання основного капіталу;

• створення державних запасів і резервів;

• придбання нематеріальних активів;

• капітальні трансферти.

В основі визначення обсягів фінансування на загально освітню школу лежать два показники:

• вихідний – кількість учнів;

• похідний – кількість класів;

Ці показники відображають на дві дати – 1 січня і 1 вересня планового бюджетного року.

Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається з урахуванням повного переходу учнів з класу в клас.

Наприклад, кількість учнів в 2-х класів на 1.09 дорівнює кількості учнів 1-х класів на 1.01 поточного року встановлюється на основі перепису дітей. Кількість учнів 10-х класів визначається з урахуванням вступу до ПТУ і коледжів випускників 9-х класів.

Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу. Вони встановлені на такому рівні:

1-9 класи – 30 учнів

10-11 класи – 35 учнів.

Так як бюджетний рік не збігається з навчальним, крім показників на 1.01 і 1.09, розраховуються середньо річні показники кількості класів або учнів за такою формулою:

К=(К_01*8)+(К_08*4)/12

К – середньорічна кількість класів (учнів);

К₀₁ - кількість класів (учнів) на початок року.

К₀₈ - кількість класів (учнів) на кінець навчального року.

Наприклад: на початок року в районі було 1500 класів, а на 1.09 їх буде 1560, то середньо річна кількість класів становитиме 1520 класів.

Виходячи з цієї кількості класів, визначають видатки на з/п вчителів сільських шкіл, оплату послуг по утриманню цих шкіл та інші видатки.

Система зарплати вчителів складається з трьох складових:

а) оплата навчальних годин;

б) доплата за перевірку зошитів;

в) додаткові доплати.

Основним елементом виступає оплата навчальних годин, яка визначається за такою формулою:

О_нг=С*К_г/Н_г

С – ставка зарплати вчителя. Встановлюється залежно від освіти (середня, середня спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій (вчитель, вчитель-методист, заслужений вчитель, народний вчитель);

К_г – кількість годин педагогічного навантаження на тиждень;

Н_г - норма педагогічного навантаження на тиждень. (1-4 класи – 20 годин, 5-11-18 годин).

Доплата за перевірку зошитів встановлюється для вчителів початкової школи та в старших класах з таких предметів: мова та література, математика, іноземна мова.

Сума доплати визначається за формулою:

Н_з – норматив оплати за перевірку зошитів з даного предмета.

К_г – кількість годин.

Н_г – норма годин.

Додаткові доплати встановлені за класне керівництво, завідування навчальними кабінетами, дослідними майстернями і ділянками і.т.д.

Розрахунок з/п вчителів здійснюється у спеціальному документі – тарифікаційному списку, в рядках якого відображаються дані по кожному вчителю.

Керівники шкіл отримують з/п, що складається з двох частин – ставка директора чи завуча та оплата погодинної роботи. При цьому для них встановлені обмеження – максимальний обсяг їх педагогічного навантаження не повинен перевищувати 2/3 від нормативу (тобто 12 годин).

Основним напрямком витрат по школі є фонд зарплати, який складається з трьох елементів:

1. педагогічного персоналу;

2. адміністративного – управлінського персоналу;

3. обслуговуючого персоналу.

Фонд з/п вчителів планується у розрізі трьох вище зазначених складових системи заробітної плати.

Планування фонду оплати педагогічного навантаження здійснюється на основі двох показників:

1. кількості педагогічних ставок;

2. середньої ставки заробітної плати.

Педагогічна ставка – це умовна розрахункова ставка, що відповідає нормативу педагогічного навантаження.

Кількість педагогічних ставок розраховується по кожній групі класів шляхом ділення загальної кількості годин педагогічного навантаження по даній групі на норматив навантаження. Загальна кількість годин зафіксована у тарифікаційному списку і визначається, виходячи з кількості класів у кожній групі та обсягу годин за планом. Крім того, враховуються ділення класів на підгрупи з окремих предметів – праця, іноземна мова, фізкультура.

Середня ставка з/п визначається шляхом ділення суми оплати навчальних годин (з тарифікаційного списку) на кількість педагогічних ставок по даній групі класів.

Розрахунок річного фонду заробітної плати проводиться в розріз двох періодів – за січень – серпень і вересень – грудень. Це пов’язано з тим, що з початком кожного навчального року змінюється кількість класів.

Додаткові доплати плануються в розрізі кожного виду доплат шляхом множення відповідних показників на встановлений норматив доплати:

• за класне керівництво – середньорічна кількість класів на норматив доплати;

• за керівництво кабінетами – кількість кабінетів на норматив доплати;

• за ведення позакласної фізкультурної роботи – залежно від чисельності класів у школі.

Фонд заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу: директор, заступники, організатори масової роботи.

Кількість посад заступників та організаторів залежить від кількості класів у школі, а ставка заробітної плати директора та його заступників – від кількості учнів у школі. Планування фонду заробітної плати визначається шляхом множення кількості посад на ставку заробітної плати.

Фонд заробітної плати обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку зарплати, на нараховану заробітну плату проводять відрахування: в ПФ, ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, ФСС на випадок безробіття і від нещасного випадку (з 1.04.2001р.).

6.1.2 Видатки на фінансування шкіл інтернатів

За утримання дітей у загальноосвітній школі-інтернаті з батьків або осіб, які їх заміняють стягується плата, яка спрямовується до бюджету. За рішенням державних адміністрацій, батьки або особи, які їх заміняють, можуть бути звільнені від плати за утримання дітей у школі-інтернаті.

Вихованці даних інтернатів забезпечуються одягом, предметами особистої гігієни, підручниками, шкільним приладдям, іграшками, матеріалами для розвитку творчих здібностей.

Фінансово-господарська діяльність школи-інтернату здійснюється на основі єдиного кошторису доходів і видатків.

Джерелами формування коштів школи-інтернату є:

• кошти місцевого (державного) бюджету, що надходять у розпорядження школи-інтернату;

• кошти, отримані за надання школою-інтернатом додаткових освітніх послуг;

• прибутки від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, від оренди приміщень, споруд, обладнання;

• дотації органів державної і місцевої влади;

• добровільні грошові внески і спонсорські пожертвування підприємств, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних і фізичних осіб.

6.1.3 Видатки на фінансування дитячих дошкільних установ

Фінансово-господарська діяльність державного дошкільного виховного закладу здійснюється за рахунок бюджетних і залучених коштів.

Джерелами формування коштів є:

• кошти державного бюджету;

• кошти, одержані від громадян за утримання їх дітей в дошкільних закладах;

• доходи від здавання в оренду приміщень;

• дотації органів державної виконавчої влади та місцевого і регіонального самоврядування;

• добровільні грошові внески і спонсорські пожертвування підприємств, установ та окремих громадян, іноземних юридичних і фізичних осіб;

• інші надходження, не заборонені чинним законодавством.

Дошкільні виховні заклади, створені підприємствами утримуються за кошти засновників тобто підприємств.

Видатки на утримання дошкільних виховних закладів залежать від кількості груп, дітей і числа днів перебування однієї дитини в дитячій установі.

Витрати на заробітну плату плануються відповідно до затверджених типових штатів і ставок заробітної плати. Чисельність штатних одиниць залежить від кількості груп та тривалості перебування дітей у дитячій установі. Ставки заробітної плати педагогам і вихователям встановлюються із врахуванням освіти, стажу педагогічної роботи та кваліфікації.

Витрати на харчування плануються за встановленими грошовими нормами затрат на одну дитину в день. При зведеному плануванні бюджетні кошти визначаються за середньою сумою видатків на одну дитину. Плата батьків планується також в середньому на одну дитину в сумах, які склалися за звітними даними у минулі роки.

6.1.4 Видатки на фінансування вищих учбових закладів

В Україні діють такі види вищих закладів освіти:

- університет;

- академія;

- інститут;

Вищому закладу освіти належать:

• грошові кошти, майно інші об’єкти власності, передані йому фізичними або юридичними особами у формі дарунку, пожертвування;

• доходи від власної діяльності та придбані на ці доходи об’єкти власності.

Фінансування ВЗ освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також додаткових джерел фінансування – це

1. кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів;

2. плата за надання додаткових освітніх послуг;

3. кошти одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств та громадян;

4. доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, від надання в оренду приміщень, спортзалів і обладнання;

5. дотації місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

6. валютні надходження;

7. добровільні грошові внески, матеріальні цінності одержані від підприємств, окремих громадян та інші кошти.

Бюджетні кошти та інші надходження на утримання ВЗ освіти повинні використовуватись на придбання предметів постачання і матеріалів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, на виплату з/п, стипендії, створення необхідної МТ бази.

Вищий навчальний заклад самостійно використовує бюджетні та позабюджетні кошти відповідно до єдиного кошторису доходів і видатків.

Крім того, за договорами з підприємствами, установами та фізичними особами вуз може здійснювати додаткові платні послуги навчання. Платні освітні послуги не можуть надаватися замість або в межах обсягів основної освітньої діяльності, що фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Для планування видатків на вищі навчальні заклади визначається контингент студентів на плановий рік з урахуванням їх випуску і прийому. Розрахунок складається по даному, вечірньому і заочному навчанню.

Для визначення середньорічного числа студентів застосовується формула:

К=К₁-1/2 В+1/3 П

К – середньорічна кількість студентів;

К₁ – контингент на початок року;

В - випуск студентів (випуск планується з 1 липня)

П – прийом студентів (планується з 1 вересня).

При цьому розрахунку студентів враховується можливий відсів студентів.

Значну питому вагу у видатках вузів займають видатки на стипендії. Стипендія призначається студентам, які мають середній бал успішності 4 і вище.

До вищих навчальних закладів освіти I і II рівнів акредитації належать: коледж - вищі заклади освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо – професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) напрямків підготовки або спеціальностей; -технікум.

Витрати плануються аналогічно як і по вищих навчальних закладах III та IV рівнів акредитації.

6.1.5 Видатки на фінансування професійно-технічних закладів

Засновниками професійно-технічного навчального закладу можуть бути центральні і місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадяни України.

Фінансування профтехпідготовки виробників, слухачів у державних ПТ навчальних закладах у межах обсягів державного замовлення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Обсяги бюджетного фінансування державних ПТ навчальних закладів не можуть зменшуватися або припинятися за наявності інших джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є кошти одержані за:

• професійну підготовку понад державне замовлення, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників, відповідно до укладених договорів з юридичними та фізичними особами;

• надання додаткових платних освітніх послуг.

Зведений розрахунок по ПТ закладах складаються на підставі середніх норм на одного учня.

У єдиному кошторисі доходів та видатків у деяких випадках передбачається затрати на харчування, обмундирування учнів, а також видатки на виплату стипендії.

6.2 Видатки на охорону здоров’я

Заклади охорони здоров’я це – підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різних потреб населення в галузі охорони здоров’я.

Фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок державного бюджету України, бюджету автономної республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів і будь яких інших джерел.

Відомчі заклади охорони здоров’я фінансуються за рахунок підприємств, установ, які вони обслуговують.

Усі заклади охорони здоров’я мають право використовувати для підвищення, якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами та окремими громадянами, а також з дозволу уповноваженого ним органу встановлювати плату за послуги в галузі охорони здоров’я. При плануванні видатків на охорону здоров’я використовують два основні показники – кількість ліжок і число лікарів амбулаторно – поліклінічного обслуговування населення.

Видатки на охорону здоров’я згідно з економічною класифікацією включають: поточні видатки (о/п працівників медичних установ, нарахування на з/п, медикаменти, продукти харчування), капітальні видатки (капітальне будівництво, капітальний ремонт та інші).

Заробітна плата медичних працівників визначається виходячи із кількості цих працівників і ставок їхньої з/п. Ставки встановлюються наказом Міністерства охорони здоров’я. Ці ставки диференціюються за основними групами медичних працівників: лікарі, середній і молодший медичний персонал, а всередині кожної із цих груп за посадою, яку займає, місця роботи і кваліфікації. Застосовують надбавки до з/п деяким категоріям медичних працівників, а також підвищені ставки з/п працівникам інфекційних, туберкульозних, психіатричних та інших відділень з важкими та шкідливими умовами праці.

Важливе місце у фінансуванні медичних установ належать видатки на продукти харчування, медикаменти та перев’язувальні матеріали.

Потреба в цих видатках визначається за нормативами, які розраховуються. Норми видатків на харчування встановлюються КМУ.

6.3 Видатки на культуру

Фінансування установ культури та мистецтва здійснюється за рахунок державного й місцевих бюджетів, а також коштів від надання платних послуг, передбачених чинним законодавством.

Для фінансової підтримки цих закладів можуть утворюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.

Установи культури, які фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, складають єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вищестояща організація. Для невеликих установ культури складаються загальні кошториси. Зведене планування здійснюється за видами установ кожного типу та середньої норми.

Держава у сфері культури та мистецтва здійснює політику пільгового оподаткування. Звільняються від сплати податків творчі спілки, національно-культурні товариства, асоціації й інше.

6.4 Фінансування фізичної культури і спорту

З державного і місцевого бюджетів держава спрямовує значні кошти на будівництво спортивних споруд, придбання спортивного інвентаря і обладнання. Частина витрат покривається добровільними спортивними товариствами, професійними спілками та іншими організаціями.

Згідно з бюджетною класифікацією видатків до фізичної культури і спорту належать:

1. Здійснення заходів з фізичної культури і спорту:

• утримання національних збірних команд;

• проведення навчально - тренувальних зборів і змагань;

• підготовка і участь національних збірних команд України в Олімпійських іграх;

• утримання апарату управління фізкультурно – спортивних організацій;

• капітальний ремонт, оснащення, придбання обладнання та інвентаря для баз Олімпійської підготовки;

• фінансова підтримка спортивних споруд.

2. Державна підтримка громадських організацій фізкультурно–спортивної спрямованості. Планування видатків на фізичну культуру і спорт здійснюється згідно з планом проведення спортивних заходів. Якщо захід проводиться на рівні держави або на місцевому рівні, то й фінансування видатків здійснюється із відповідного бюджету.

Обсяг видатків за єдиним кошторисом доходів і видатків визначається на підставі показників, які характеризують спортивний захід: з якого виду спорту він проводиться; місця і тривалості змагань, кількість учасників.

Значну питому вагу становлять видатки на харчування учасників і суддів спортивних змагань. Норми харчування встановлюються залежно від рівня змагань, їх тривалості та виду спорту. Видатки на придбання спеціального обладнання плануються на підставі відповідного табеля забезпечення. У кошторисі передбачаються оплата вартості проїзду, добових і квартирних учасникам змагань, суддям, тренерам і представникам команд; оплата оренди спортивних споруд, оформлення і обслуговування змагань і зборів; видатки на нагородження команд і спортсменів і інші витрати на проведення змагань і навчально – тренувальних зборів.

Ст. 33. на 2004р. передбачено бюджетні призначення за державною програмою. “Фізична культура і спорт України” у сумі 256 670,6 тис. грн.