Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
600.58 Кб
Скачать

Розділ V. Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науки

5.1 Видатки бюджету на економічну діяльність

В сучасних умовах господарювання роль бюджету в економічному розвитку держави є досить важливою. Незважаючи на заходи, що проводяться урядом на роздержавлення та приватизації, у державній формі власності залишається, ще велика кількість підприємств, що потребує фінансової підтримки.

Видатки бюджетів на розвиток економіки повинні насамперед спрямовуватися на стабілізацію економіки і використання цих коштів повинно бути ефективно.

Проте за умов економічної кризи, обмеження фінансових ресурсів, уряд України не має достатніх коштів на розвиток національної економіки. Тому загальна сума видатків на розвиток національної економіки зменшується. Є два види фінансування економіки прямі і непрямі.

При прямому фінансуванні держава виділяє кошти з бюджету у вигляді субсидій та дотацій.

При непрямому фінансуванні держава надає допомогу у вигляді податкових кредитних пільг з метою створення сприятливих умов для національного виробника.

За функціональним призначенням видатки на економічну діяльність поділяються на 10 груп:

  • видатки на фінансування фундаментальних досліджень і спрямовання НТП державного значення;

  • видатки на ЖКГ;

  • видатки на промисловість та енергетику;

  • видатки на будівництво;

  • видатки на с/г, лісове господарство, рибництво, мисливство;

  • видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатику;

  • видатки на інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю;

  • видатки на фінансування заходів, пов’язаних з ліквідацією наслідків ЧАЕС;

  • видатки на охорону навколишнього природного середовища та ядерну зброю;

  • видатки на попередження випадків надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха .

За галузевими особливостями видатки бюджетів поділяються відповідно до відомчої класифікації та галузевої структури економіки.

За цільовим призначенням видатки на розвиток економіки поділяються на конкретні види затрат відповідно до економічної класифікації: субсидії підприємствам, держана підтримка підприємств, капітальне будівництво, капітальний ремонт, придбання землі та інших нематеріальних активів.

Державний бюджет має відношення до всіх видатків за винятком тих , що пов’язані з державною таємницею (таємних видатків).

Таємні видатки передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах національної безпеки включаються до ДБУ без деталізації.

Контроль за державними видатками здійснюється Рахунковою палатою та МФУ у порядку, визначеному ВРУ.

Звіти про проведені таємні видатки розглядаються комітетом бюджету ВРУ з питань бюджету, комітетом ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, комітетом ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, комітетом ВРУ з питань національної безпеки і оборони.

Окремі звіти про проведені таємні видатки розглядаються ВРУ на закритому засіданні.

5.2 Інвестиційна діяльність держави

Інвестиційна діяльність держави при сучасних умовах господарювання повинна бути направлена на вирішення таких першочергових питань:

  • знаходження шляхів прискорення ефективного використання інвестиційних програм та проектів;

  • доведення інвестиційної кризи до мінімуму;

  • забезпечення максимальних доходів та прибутків від інвестиційної діяльності.

Держава зобов’язана створити відповідні умови як для державних так і недержавних інвестицій з метою залучення до інвестиційного процесу всіх можливих джерел, тобто власних, залучених, позичкових.

Інвестиції – це майнові та грошові вкладення, які вкладаються у відповідні об’єкти підприємства та інші види діяльності з метою отримання прибутку або досягнення ефекту.

Процес вкладення ресурсів у різні об’єкти називається інвестиціюванням.

Інвестиції поділяються на:

  • фінансові – вкладення кошті ву різні фінансові цінності(цінні папери, депозити, вклади);

  • реальні – вкладення коштів у основний виробничий капітал та у приріст виробничих фондів;

  • інноваційні – вкладення коштів у науку техніку, у виробничу та соціальну сферу;

  • інтелектуальні – вкладення коштів у розвиток творчого потенціалу суспільства;

  • валові – вкладення коштів у відтворення основних виробничих фондів;

  • чисті – вкладення коштів у створення нових виробничих фондів;

  • прямі – безпосереднє вкладення коштів в об’єкти інвестування.

Планування та виконання державних інвестицій здійснюється за допомогою інвестиційного проектування. Інвестиційні проекти розробляються у такій послідовності:

  • На першій стадії здійснюється підготовка проекту;

  • На другій проводиться детальна розробка проекту;

  • На третій – розробка бізнес плану інвестиційного проекту.

Залежно від масштабу інвестиційних проектів інвестиції поділяються на великі, середні, малі.

За тривалістю інвестиції поділяються на короткострокові, середньострокові і довгострокові. Згідно з чинним законодавством в Україні повинні здійснюватися конкурсний відбір інвестиційних проектів. Кожен інвестиційний проект повинен проходити експертизу. При відборі проекту враховуються різні фактори та показники а саме: вартість, терміни освоєння, ефективність, оцінка ризику, конкурентноздатність.

5.3 Форми бюджетних інвестицій

Однією з основних форм використання бюджетних ресурсів є державні вкладення (інвестиції), які є сукупністю державних ресурсів, що спрямовуються на розширене відтворення основних фондів. До складу державних капітальних вкладень належать:

  • будівельно-монтажні роботи;

  • придбання обладнання, устаткування;

  • екологічно розвідувальні роботи;

  • інші капітальні роботи.

За формою витрат капітальні вкладення є сукупністю витрат, повязаних зі створенням нових об’єктів, а також технічним переозброєнням, реорганізацією та розширенням діючих основних фондів виробничого та невиробничого призначення.

За структурою державні капітальні вкладення поділяються на:

  • галузеві – вкладення у різні галузі народного господарства;

  • технологічні – вкладення спрямовані на активні елементи основного капіталу (машини, споруди);

  • територіальні – це капітальні вкладення в окремі регіони крани;

  • відбудовуючі або відтворювальні – капітальні вкладення у нове будівництво, модернізацію, технічне переозброєння і реконструкцію основних фондів.

За джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на:

  • централізовані (кошти державного бюджету, регіональних, місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, державні позики);

  • децентралізовані (власні кошти державних підприємств, міністерств, відомств, позики банків).

За формою відтворення державні капіталовкладення поділяються на :

  • нове будівництво;

  • розширене будівництво;

  • реконструкцію;

  • технічне переоснащення.

Крім цього до обсягу капітальних вкладень додаються витрати на капітальний ремонт, придбання устаткування бюджетними установами .

Основними документами згідно з якими проводиться державне фінансування капітальних вкладень є титульні списки. Такі списки розробляються на весь період будівництва з розбивкою по роках. В них зазначається завдання, обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт з переліком виконавців-підрядних будівельних організацій.

Видатки на фінансування капітальних вкладень належать до видатків розвитку. Процеси фінансування цих видатків здійснюється з бюджетів у межах затверджених сум через головних розпорядників коштів.

5.4 Бюджетне фінансування економіки та фінансової підтримки

Бюджетне фінансування економіки та фінансова підтримка підприємств державної власності здійснюється у різних формах, залежно від певних умов і фінансового становища підприємств.

КМУ і НБУ запроваджують порядок надання підтримки бюджету. Метою надання фінансової підтримки підприємствам з бюджету є запобігання банкрутству, оздоровлення фінансового становища підприємств, підвищення конкурентноспроможності, робіт чи послуг.

За термінами надання фінансова підтримка може бути двох видів:

  • короткострокова (на протязі 1 р.)

  • довгострокова (на протязі 2-5 р.)

Надання фінансової підтримки може бути на безповоротній та поворотній основі.

Фінансування на безповоротній основі може бути виключно у таких випадках:

  • Якщо збитки завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбаченим законодавством про обов’язкове страхування ;

  • Для відшкодування збитків окремим підприємствам, коли законом встановлено умови господарювання, за якими не забезпечується відшкодування витрат на виробництво продукції, робіт, послуг, що може привести до їхнього банкрутства;

  • Для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов’язана із надзвичайними суспільними інтересами.

В інших випадках фінансова підтримка надається тільки на поворотній основі.

Підприємства, у яких частина державного майна перевищує 50, у випадку скрутного фінансового становища має право на отримання фінансової допомоги. Така допомога може надаватися у поворотній у більшості випадків основі, під затверджені проекти використання коштів.

Важливою формою підтримки підприємств є надання їм допомоги за рахунок коштів Державного інноваційного фонду України. Така допомога виділяється на поворотній або безповоротній основі для впровадження наукових розробок у виробництво, впровадження нових технологій.

Однією з форм надання фінансової підтримки підприємствам є відстрочення у сплаті податків, яке надається платникам на умовах податкового кредиту на платній основі (0,5 обігової ставки НБУ), що діяла на день одержання платником кредиту.

Податковий кредит надається платникам податків через фінансові органи на підставі висновку органів державної податкової служби про фінансове становище платника, розрахунків з бюджетом, наявності декларації та інших необхідних документів. У встановлений термін платник податку зобов’язаний повернути податковий кредит і внести плату за нього. За порушення умов повернення кредиту нараховується на суму заборгованості пеня у встановленому порядку.

Підприємства державної форми власності, у фінансових планах яких передбачено збитки від фінансової діяльності, мають право на покриття цих збитків за рахунок бюджету у вигляді субсидій. Надання субсидій здійснюється по виконанню планів за виробничими показниками.

Перелік підприємств, які потребують фінансової підтримки встановлюють органи, які керують даними підприємствами, на основі результатів аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств.

При виборі підприємств для надання фінансової підтримки використовуються такі основні критерії як:

  • потенційна прибутковість;

  • достатня підготовленість управлінського персоналу;

  • наявність ринків збуту на продукцію в Україні та за її межами;

  • конкурентноспроможність продукції;

  • фінансове становище підприємства на час розгляду проекту та у майбутньому;

  • відповідність продукції, що випускається підприємством, державним стандартом.

Для отримання фінансової підтримки підприємства зобов’язані скласти проекти використання коштів, які подаються вищестоящим органом. Ці органи розглядають і затверджують проекти використання коштів, несуть повну відповідальність за правильне визначення обсягів фінансової підтримки та її цільове використання. Затверджені проекти погоджуються з Міністерством економіки та подаються на розгляд Міжвідомчій комісії з питань фінансової підтримки підприємств. Після позитивного вирішення цього питання МФУ надає фінансову підтримку підприємствам на договірній основі. У договорі передбачається:

  • зобов’язання сторін щодо обсягів, термінів надання позики та умови повернення, її цільове використання;

  • заходи щодо забезпечення своєчасного повернення позики;

  • відповідальність сторін за порушення умов договору;

  • порядок сплати процентів за використання бюджетних позик, тобто бюджетної фінансової підтримки.

5.5 Видатки бюджетів місцевого самоврядування. Міжбюджетні трансферти

До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення належать видатки на:

  • органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

  • освіту (дошкільну, загальну, середню);

  • первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

  • сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

Це видатки місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

  • місцеву пожежну охорону;

  • позашкільну освіту;

  • спеціальний захист та спеціальне забезпечення;

  • місцеві програми розвитку ЖКГ та благоустрою населених пунктів;

  • культурно-мистецькі програми місцевого значення;

  • підтримка засобів масової інформації місцевого значення;

  • культура і спорт;

  • транспорт, дорожнє господарство;

  • будівництво, реконструкція доріг місцевого значення;

  • управління комунальним господарством;

  • регулювання земельних відносин;

  • інші програми затверджені радою згідно з законом.

Міжбюджетні трансферти поділяються на такі види:

  • дотацію вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує;

  • субсидію;

  • кошти, що передаються до ДБУ та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

  • інші дотації.

У ДБУ можуть передбачатися такі міжбюджетні трасферти місцевим бюджетам:

  • дотація, вирівнювання бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва, Севастополя;

  • субвенція на здійснення соціальних програм місцевим бюджетам;

  • субвенції на виконання інвестиційних проектів;

  • інші субвенції.

Дотація вирівнювання та субвенції з ДБУ місцевим бюджетам перераховується з рахунків ДБУ органами казначейства. Перерахування коштів, що передаються до ДБУ з бюджету АРК, бюджетів м. Києва і Севастополя, тобто місцевих бюджетів, забезпечується відповідними органами ДКУ.

Порядок перерахування дотацій вирівнювання та субвенцій з ДБУ місцевим бюджетам, коштів, що перераховуються до ДБУ з місцевих бюджетів, а також перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначається КМУ і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.

5.6 Видатки бюджетів на науку

Джерело фінансування наукових досліджень залежить від їх характеру. Розрізняють два напрями наукових досліджень:

  • фундаментальні;

  • прикладні.

Фундаментальні – дослідженнями є пошукові теоретичні напрямки науки. Визначити результативність та ефективність таких досліджень досить складно, тому неможливо встановити їх вартісну оцінку. У зв’язку з великим ризиком використання інвестиційних коштів, ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету та спеціальних фондів.

Прикладні – дослідження пов’язані з визначенням та впровадженням в практику результатів фундаментальних досліджень, які завершилися певними винаходами. В таких випадках фінансування може здійснюватися за рахунок коштів замовника.

В Україні існує певна спеціалізація наукових закладів. Академічні науково-дослідні заклади підпорядковані Національній академії наук, займаються насамперед фундаментальними дослідженнями, тому їх діяльність фінансується з державного бюджету України.

Другу групу складають відомчі заклади, основний профіль яких – прикладні дослідження, спрямовані на розвиток даної галузі. Фінансування здійснюється за рахунок централізованих коштів міністерств і відомств або за кошти замовника. Якщо відомчі заклади ведуть фундаментальну тематику, то в цій частині вони отримують кошти з бюджету.

Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами:

  • Фінансування наукових закладів;

  • Фінансування наукової тематики.

Фінансування наукових закладів ґрунтується на складанні їх кошторису. Обсяг фінансування насамперед визначається штатним розписом. Сума витрат на з/п розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати яка склалася у даному закладі. Ставка з/п залежить від посади (лаборант, інженер, науковий співробітник) і наукового ступеня(кандидат, доктор наук ) та вченого звання (старший науковий співробітник). Штатний розпис наукового закладу затверджує його керівник. Другу основну статтю складають витрати на проведення наукових досліджень – придбання та обслуговування спеціальної техніки, обладнання, матеріалів для проведення досліджень, що визначається профілем наукового закладу.

У разі фінансування наукової тематики розробляється кошториси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той науковий заклад, який розроблятиме цю тему.