Теоретичний матеріал розділ і. Сутність, призначення та роль бюджету держави

1. Бюджет як економічна категорія

Ринкова економіка характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і у механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він є важливим інструментом реалізації державної політики. Тому важливо усвідомити особливості його формування та функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові відносини, які виникають між державою з одного боку і підприємствами, установами всіх форм власності і фізичними особами з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб.

Завдяки бюджету держава повинна мати можливість зосередити фінансові ресурси на важливі ділянки економічного та соціального розвитку. Враховуючи практичне призначення, бюджет України слід вважати економічною категорією, Централізованим фондом грошових коштів України, Центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.

Фінансова система включає чотири сфери:

1. фінанси суб’єктів господарювання (макрорівень);

2. державні фінанси (макрорівень);

3. міжнародні фінанси (світове господарство);

4. фінансовий ринок (забезпечуюча сфера).

Бюджет держави – провідна складова системи державних фінансів.

Ланки фінансової системи є :

1. Бюджет держави – державний бюджет, місцеві бюджети;

2. Цільові фонди – загальні державні фонди, регіональні фонди;

3. Державний кредит – державні позики, місцеві позики;

4. Фінанси підприємств – фінанси підприємств державного сектора, фінанси муніципального господарства.

Рівні фінансів є:

загальнодержавні фінанси – загальнодержавний рівень, державний бюджет, загально державні фонди, державні позики, фінанси державного сектора;

місцеві фінанси – регіональний рівень. Місцеві бюджети, регіональні фонди, місцеві позики, фінанси муніципального господарства.

Сутність бюджету розкривається у призначені - фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної. Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.

Специфічними ознаками даних відносин є :

1. Перерозподільний характер – бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використані державних позик.

2. Всеохоплюючий характер – ним охоплені всі юридичні і фізичні особи.

3. Законодавче регулювання – здійснюється за трьома напрямами:

а) загальним – Бюджетним кодексом України;

б) законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;

в) прийняттям щорічного закону (рішення) про бюджет на наступний бюджетний рік.

З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти:

1) в умовах ринкової економіки;

2) у межах адміністративної економіки.

У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують з/п , підприємці – прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб.

За адміністративної економіки держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками. Щоб забезпечити виконання державою її функції, органи державної влади і управління повинні розробити бюджетний механізм – це сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен відображати певну спрямованість бюджетних відносин на вирішення економічних і соціальних завдань на певному етапі розвитку держави, він повинен бути реальним втіленням основ бюджетної політики – діяльність держави у галузі формування і використання бюджетних коштів, спрямована на підтримання високого рівня зайнятості населення, стабільної економіки, зростання ВВП. Тому головним завданням бюджетної політики України в умовах ринкових реформ є:

• призупинити спад виробництва;

• забезпечити фінансову стабільність;

• стимулювати інвестиційну активність;

• зменшити продуктивні витрати бюджету на державні дотації окремих галузей матеріального виробництва;

• зміцнити доходну частину бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнити контроль за повнотою сплати податків;

• створити систему дієвого фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;

• посилити контроль за обсягом державного боргу;

• сприяти зростанню ВВП – особливого показника, що характеризує економіку країни.

1.2 Бюджет як фінансовий план

Бюджет у системі планів займає перше місце. Він, як основний фінансовий план, повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі згідно з соціально-економічною політикою держави. З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:

а) масштабами державного сектора економіки;

б) економічною політикою держави;

Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства.

Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків “чистого” бюджету (без цільових фондів).

Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:

• наданням їм законодавчої сили;

• необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих фондів.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

• рівновага доходів і видатків;

• бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). При наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).

Причиною державного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично просто – скоротити видатки або збільшити податки. Проте на практиці це зробити важко, а іноді неможливо.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.

• відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет

• прихований – офіційно не визначається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит – негативне явище, ніж відкритий.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушений і свідомий.

Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.

Свідомий визначається характером фінансової політики держави – вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності – за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний – це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний – покриття поточних витрат.

Джерелами покриття дефіциту виступають:

1. Державні позики;

2. Грошова емісія.

Використання державних позик вимагає:

• наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;

• заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій повернення боргу і процентної політики);

• наявності реальних доходів від використаних позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.

Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:

1. додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;

2. підвищення рівня оподаткування;

3. зменшення видатків;

4. випуск нових позик (облігації).

Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей, напрям призначення цих грошей – в інвестиції чи на поточні витрати. Якщо в інвестиції, то це дає можливість отримати певний дохід, що в свою чергу амортизує (припиняє) сплеск інформації. Якщо на поточні витрати інфляція стає невідворотною.

1.3 Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі

Фінансово-кредитний механізм є сукупність фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:

1. Самофінансування – покриття витрат за рахунок власних коштів. Це – вихідна форма.

2. Кредитування – покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це – регулююча форма.

3. Акціонерний капітал – форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.

4. Бюджетні асигнування – форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це, насамперед, не приваблені для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін (наприклад, субсидії виробникам с/г продукції).

Фінансове регулювання пов’язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням – передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги та фінансування певних програм. Особлива роль належить бюджетному вирівнюванню – характеризується наявністю врівноваженості двох різноспрямованих факторів: доходів і видатків.