5. Демографічні фактори

Демографія належить до сфери, фактори якої, на жаль, часто не враховуються. Підприємства дуже різняться за кількістю залу­ченої робочої сили, за її віковим і статевим співвідношенням. Як правило, підприємство може прогнозувати свій можливий ринок на майбутнє за даними статистики населення, але, наприклад, зміни населення, пов'язані з міграцією, менш передбачувані й можуть зробити організацію вразливою. У суспільствах, де вели­ке значення мають расові, релігійні та етнічні характеристики, потрібно також враховувати зміни цих аспектів демографічної ситуації. Отже, до основних демографічних факторів відносять: кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їхніх доходах*; наявну і потенційну робочу силу та її кваліфікаційні характеристики.

Для підприємств, що використовують зовнішній ринок праці, демографічні умови в навколишньому середовищі відображають­ся і на їх забезпеченості

трудовими ресурсами.

6. Соціально-культурні умови

Вивчення та врахування соціальних факторів спрямовано на те, щоб виявити вплив на бізнес таких соціально-культурних явищ: сприйняття/недовіра приватного бізнесу; переважний ха­рактер відносин «під-приємство-громадські організації»; «еко­номічний націоналізм», ставлення до іноземців; менталітет су­спільства; рівень освіти; зміна соціальних настанов до культур­них цінностей; традиції та звичаї, що мають місце в суспільстві, мобільність людей, способу життя тощо.

Вивчення соціально-культурних факторів важливе з двох при­чин. По-перше, тому, що вони є всепроникними, тобто такими, що зумовлюють внутрішнє середовище підприємства. По-друге, тому, що вони впливають на інші компоненти зовнішнього середовища і в такий спосіб здійснюють опосередкований вплив на підприємство.

7. Географічно-екологічні фактори

Особливий вплив на діяльність підприємства має його місцезна­ходження. Підприємство в індустріально розвиненому регіоні ма­тиме набагато більше контактів з різними організаціями, ніж під­приємство в сільській місцевості. Клімат і географічне положення накладають свої обмеження на розподіл ресурсів. Транспортні та комунікаційні витрати вищі, якщо підприємство віддалене від своїх сировинних ринків або споживачів продукції. Навіть такі побутові питання, як витрати на опалення, кондиціювання повітря та охоло­дження, необхідно вважати обмеженнями. До цієї групи відносять такі фактори: природно-кліматичні умови; територіальне розміщен­ня корисних копалин і природних ресурсів; розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів; законодавство з еко­логічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовле­ні*; стан екологічного середовища та його вплив на виробництво; транспортні умови та передумови подорожчання енергоносіїв.

8. Ринкові фактори

Деякі автори виділяють у самостійну групу ще й ринкові фак­тори, хоча провести чітку межу між економічними та ринковими факторами досить важко. Ринкове середовище слід аналізувати з урахуванням таких факторів: життєві цикли виробів і самих під­приємств; рівень конкуренції в галузі; зміни в сегментах ринків; цінові фактори тощо.

Найдоцільнішим підходом до вивчення загального зовнішньо­го середовища є системний підхід, який дає змогу визначити не лише зміни в межах окремих складових, а й їх взаємовплив.

Взаємодія окремих підприємств з довкіллям має певну специ­фіку: окремі його компоненти по-різному впливають на підпри­ємства. Ступінь впливу залежить, як правило, від розмірів і галу­зевої належності підприємств, ступеня їх інноваційності, терито­ріального розміщення та якості управління тощо. Менеджери кожного підприємства мають з'ясувати для себе, які саме із зов­нішніх факторів найістотніше впливають на його діяльність, і ре­тельно досліджувати їх динаміку.