Практичне заняття 2 Біологічні небезпеки
Вражаючи фактори біологічної дії.
Заходи та засоби захисту від біологічно небезпечних факторів.
Мета заняття: вивчити вражаючи фактори біологічної дії, наслідки їх дії на організм людини, методи захисту від їх дії.
Література:
Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27.
Про охорону здоров'я: Закон України. – К., 1992.
Бедрій Я.І. Безпека життєдіяльності: /Я.І.Бедрій. Навч.посібн. – К.: Вид-во Кондор, 2009. - с.184-185
Джигирей В.С. Безпека життєдіяльності: / В.С. Джигирей, В.Ц.Жидецький. Навч.посібн. – Львів: Вид-во Каравела, 2001. -с.12-16
Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: / Є.П.Желібо, В.В.Зацарний. Навч.посібн. - К.: Вид-во ВМУРЛУ, 2005. – с. 154-157
Желібо Є.П. Безпека життєдіяльнготсі: /Є.П.Желібо, Н.М.Заверуха, В.В.Зацарний. Навч.посібн. – К.: Вид-во Каравела, 2001. -с.147-150.
Бедрій Я.І. Безпека життєдіяльності: /Я.І.Бедрій.Навч.посібн. - Львів: Вид-во Магнолія, 2007.- с. 292-298.
Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: /О.П.Мягченко. Навч.посібн. –К .: Вид-во Центр учбової літератури, 2011. -с.95-113.
В результаті заняття студент повинен знати:
- біологічні небезпеки та їх вражаючи фактори;
- наслідки впливу вражаючої дії біологічних факторів на організм людини;
- характеристику основних інфекційних захворювань;
- заходи і засоби захисту від біологічно небезпечних факторів;
вміти:
застосовувати заходи захисту від біологічно небезпечних факторів;
Вражаючи фактори біологічної дії
Біологічні фактори небезпек життєвого середовища людини визначаються впливом патогенних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності і макроорганізмів (тварин та отруйних рослин).
Основними видами мікроорганізмів є: бактерії, віруси, рикетсії, гриби. Особливостями дії мікроорганізмів є:
висока ефективність зараження людей;
здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або із зараженими предметами;
наявність інкубаційного періоду;
певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;
здатність проникати в негерметизовані приміщення і заражати в них людей.
Хвороботворні мікроорганізми та їх токсини можуть утворити осередки біологічного ураження внаслідок різних причин:
аварії на біологічно небезпечному об'єкті;
терористичного акту чи занесення небезпечних збудників хвороб дикими тваринами та птахами;
застосування біологічної зброї.
В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти через:
верхні дихальні шляхи;
шлунково-кишковий тракт;
кров;
та слизові оболонки.
Зараження людей і тварин відбувається після контакту із хворими людьми, тваринами, рослинами, продуктами харчування і різними предметами. Поширенню багатьох інфекцій сприяє недотримання правил особистої гігієни.
На території України з важких інфекційних захворювань найбільш поширені: поліомієліт, кір, епідемічний паротит, дифтерія, кашлюк, гострі кишкові інфекційні хвороби. Крім того, дуже поширені активно діючі природні осередки багатьох небезпечних інфекцій: туляремії, лептоспірозу, сибірки, кліщового і каліфорнійського енцефаліту.
Особливо небезпечними для людей біологічними факторами є антропозоонозні захворювання та група гострих дуже небезпечних інфекційних хвороб.
Антропозоонозними є захворювання, які уражають людей і тварин.
Вони поділяються на бактеріальні (збудники чуми, сибірки, туляремії, сапу, меліїдіозу, холери);
вірусні (збудники пситакозу, енцифаломієліту, ящуру, пташиного і свиногоий грипу, жовтої лихоманки, натуральної віспи);
рикетсійні (збудники висипного тифу, плямистої лихоманки скелястих гір тощо );
мікози(гриби) (збудники бластомикозу, гистоламозу та інш.).
Групу гострих дуже небезпечних інфекційних хвороб, які уражають людей, складають: вірусні - грип, СНІД, натуральна віспа, жовта пропасниця; бактеріальні - холера, черевний тиф; рикетсійні - висипний тиф. Інфекція – це процес проникнення збудника хвороби в організм людини або тварини і виникнення при цьому складного комплексу взаємодії мікроба і людини, що супроводжується розмноженням і хвороботворною дією мікроорганізмів.
Прояв інфекції відбувається у вигляді специфічних і неспецифічних реакцій організму на дію збудника хвороби.
Реакції організму на дію патогенних мікробів досить різноманітні. В процесі еволюції розвитку, організми людей, тварин виробили природну резистентність, тобто стійкість до багатьох збудників. В процесі інфекції організм виробляє специфічний імунітет. Для підвищення імунітету використовують різні вакцини – препарати, виготовлені з мікробів або продуктів їх життєдіяльності, які утворюються в організмі.
Патогенні властивості мікроорганізма, його вірулентність (здатність змінюватись) залежить від впливів різноманітних чинників як природних, так і штучних. В останній час, під дією середовища, яке містить багато хімічно та біологічно активних речовин в достатньо високій концентрації, мікроорганізми активно змінюються – мутують. В результаті виникають нові штами, форми мікроорганізмів, які викликають хвороби, що майже не лікуються. Таким чином виник відомий вірус СНІД. Виникають мутантні форми добре відомих мікроорганізмів – віруси грипу, зокрема пташиного, свинячого, туберкульозу, менінгіту, лихоманки, дифтериту та аденовірусних хвороб. Боротися з ним важко, бо вони пристосувалися до відомих лікарських речовин, що сприяє розвитку інфекцій, епідемій.
Збудники багатьох інфекційних хвороб, наприклад, холери, сибірки, черевного тифу швидко розмножуються у воді. Зараження невеликих і непроточних водоймищ може призвести до важких захворювань людей і тварин і стати причиною виникнення осередку біологічного ураження.
Епідемія – процес передачі інфекції від хворих здоровим людям. Епідемією вважають стан, коли хвороба охопила не менше 1% населення і залежить від соціально-біологічних факторів, пори року, властивостей збудника інфекції. Однією з характерних ознак епідемії є швидкість розповсюдження хвороби і масовість ураження.
Характеристика деяких інфекційних захворювань наведена в таблиці 1.
Таблиця 1. Характеристика інфекційні захворювання
Назва хвороби |
Шляхи передавання інфекції |
Середня тривал. прихован. періоду, діб |
Тривалість втрати працездат-ності, діб |
Чума |
Повітряно-крапельний від хворих на легені, від укусі вошей, хворих гризунів |
3 |
7-14 |
Сибірка |
Контакт з хворими тваринами, їхньою вовною, шкірою, споживання зараженого м’яса, вдихання зараженого інфікованого пилу |
2-3 |
7-14 |
Сап |
-„- |
3 |
20-30 |
Туляремія |
Вдихання інфікованого збудниками пилу, контакт з хворими гризунами, споживання інфікованої води |
3-6 |
40-60 |
Холера |
Споживання води, їжі |
3 |
5-30 |
Висипний тиф |
Від укусів вошей, від хворих людей |
10-14 |
60-90 |
Натуральна віспа |
Повітряно-крапельний контакт, через інфіковані предмети |
12 |
12-24 |
Жовта лихоманка |
Від укусів комарів, від хворих тварин, людей |
4-6 |
10-14 |
Плямиста лихоманка скелястих гір |
Від укусів кліщів, від хворих гризунів |
4-8 |
90-180 |
Бластомікоз |
Вдихання інфікованого грибковими спорами пилу, крізь пошкоджені покриви, при контакті інфікованого із спорами, ґрунтом, рослинністю |
Дні, тижні |
Декади, місяці |
Кокцидіомікоз |
-„- |
10-20 |
14-90 |
Ботулізм |
Споживання їжі, і якій токсини |
0,5-1,5 |
40-80 |
Пандемія (з греч. — весь народ) — епідемія, що характеризується розповсюдженням інфекційного захворювання на території всієї держави, території сусідніх держав, а іноді й багатьох держав світу (наприклад, холера, грип).
-
Найбільш суттєві епідемії і пандемії останнього часу
Рік
Підтип
Штам
Епідемії
1972—1973
H3N2
A/Англия/72
1976
H3N2
А/Виктория/75
1977
H3N2
А/Техас/77
2003
H5N1
Пташиний грип
Пандемії
1918
H1N1
«Іспанка»
1947
H1N1
1957
H2N2
Азіатський грип
1968
H3N2
Гонконгський грип
1976
А/H1N1
Свинячий грип
2009
H1N1
Свинячий грип[1][2]
Грип
Испанський грип (штам H1N1) — в 1918-1919 рр. хвороба унесла життя 40-50 млн чоловік.
Азиатський грип (штам H2N2) — в 1957-1958 рр. - 70 тис.чол.
Гонконгський грип (штам H3N2) — в 1968-1969 рр. - 34 тис.чол.
Пташиний грип (штам H5N1) — в 200-2008 рр. - 360 чол.
Свинячий грип (штам А/H1N1) — в 2009-2010 рр. загинуло 1900 чол.
Причинами виникнення отруєнь та інфекцій є харчовий фактор - неякісні продукти тваринного походження; чисельні порушення вимог санітарного законодавства; недотримання працівниками харчоблоків елементарних протиепідемічних норм; формальне проведення тендерних процедур; низький рівень кваліфікації та гігієнічної підготовки обслуговуючого персоналу; застаріла матеріально-технічна база лабораторій.
На збільшення інфекційної захворюваності серед населення вплинула і неефективна дія прийнятих законодавчих актів, що мали б посилювати державний санітарно-епідеміологічного нагляду в частині принципу раптовості його проведення.
Системна урядова політика протидії масовим отруєнням людей у нас, на жаль, відсутня і замінюється популізмом. У той же час стандарти Європейського союзу, які вимагають якісних продуктів харчування не виконуються.
Макроорганізми.
Останнім часом погіршення екологічної ситуації в Україні спричинило поширення отруйних та інших небезпечних рослин, які ростуть не тільки в полях та луках, а й у селах і містах. Рослини як фактор небезпеки для людини можуть бути отруйними і алергічними. Отруйні рослини - це рослини, що виробляють і накопичують отруту, яка викликає отруєння людей і тварин. Людям відомо близько 10 тис. видів таких рослин. Токсичною речовиною отруйних рослин є алкалоїди, глюкозиди, органічні кислоти, вуглеводні тощо. Алкалоїди уражають нервову систему, негативно впливають на роботу серця, шлунку, нирок, печінки. Глікозиди викликають ураження серцево-судинної системи й одночасно негативно впливають на шлунково-кишковий тракт і центральну нервову систему. При попаданні у шлунок рослин, що містять органічні кислоти, уражається на шлунково-кишковий тракт і одночасно центральна нервова і серцево-судинна системи.
За ступенем токсичності рослини поділяють на:
отруйні (борщівник, біла акація, бузина, плющ, вех отруйний тощо);
дуже отруйні (конвалія звичайна, чистотіл, жовтець, наперстянка пурпурова, олеандр, вовче лико (вовчі ягоди), вороняче око тощо);
смертельно отруйні (гриби - бліда поганка, мухомор, сатанинський гриб та ін., а також цикута, блекота і блекота чорна, беладона і дурман звичайні, синьозелені, динофонітові та золотисті водорослі тощо).
Рослини викликають різноманітні алергічні хвороби. Найбільш розповсюдженими з них є дерматити, запалення та набряк верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма та багато інших, інколи навіть смертельних хвороб. Статистичні дані свідчать, що кожному третьому жителю планети лікарі ставлять діагноз – алергія. Особливу небезпеку для населення становлять ті рослини, що ростуть безпосередньо в населених пунктах, поруч з житлом, у скверах та парках. Навесні у багатьох людей загострюються алергічні реакції, які пов'язані з початком періоду цвітіння рослин. Алергію на пилок називають полінозом, або сінною лихоманкою. ГІри цьому людина може чхати десятки разів підряд, у неї закладає ніс, виникають набряки дихальних шляхів, бувають напади задухи. Розрізняють три сезони алергії на пилок:
цвітіння дерев (берези, вільхи, дуба, ліщини, сосни) - квітень-травень;
цвітіння злакових трав (тимофіївки, пирію, вівсянки) - червень-липень;
цвітіння бур'яну (амброзії, полину, лободи) - липень-вересень.
Одним з найпоширеніших алергенів є пилок амброзії полинолистої. Хоча в природі існує понад 20 тисяч алергенів, проте найнебезпечнішим є пилок амброзії. Пилкові зерна амброзії в органах дихання викликають хворобу, що має назву "осіння лихоманка, або амброзійний поліноз". У хворих виникає сльозоточивість, дерматити, набряки слизової оболонки дихальних шляхів, підвищується температура, настає задуха та навіть смерть. Небезпечним є і те, що пилок амброзії - перехресно реагуючий алерген. Це означає, що у людей з алергічними реакціями підвищена ймовірність повтору подібних проявів при ДІЇ інших алергенів. І навпаки – у хворих, які страждають на інші алергічні хвороби, можливі їх загострення в період цвітіння амброзії. Лікування алергії, спричиненої пилком амброзії, тривале і важке.
Багато видів живих організмів небезпечні для людини через різні причини. Вони можуть бути: а) виробником та носієм отрути; б) переносником і носієм інфекцій; в) джерелом алергенів; г) хижаком.
Переносниками збудників хвороб можуть бути комахи, кліщі, домашні тварини і птиця, дикі птахи, гризуни, котрі можуть заражатися в навколишньому середовищі, а потім механічно розносити (передавати) інфекцію. Комахи (комарі - носії малярії, жовтої лихоманки, слонової хвороби), а також мухи, (рознощики туберкульозу, сибірки, тифу, холери, дизентерії та ін.), таргани, воші, блохи, кліщі (носії туберкульозу, тифу, енцефаліту), гризуни (миші, пацюки - носії чуми, енцефаліту та ще біля 40 інших хвороб). Собаки та коти, особливо безпритульні, створюють загрозу зараження людей небезпечними інфекційними хворобами (сказом, лептоспірозом, туберкульозом, стригучим лишаєм тощо). Найнебезпечнішими і найінтенсивнішими поширювачами вірусних інфекцій, у тому числі і пташиного грипу (дуже небезпечного для людей і свійських тварин), є перелітні птахи Специфічним шляхом передачі інфекційних хвороб є такий, коли в організмі переносника (комахи, кліща, гризуна) проходять окремі стадії розвитку збудника. Після укусу такою істотою людини або тварини відбувається зараження сказом, туляремією, висипним тифом та ін. Природним джерелом та резервуаром інфекції сказу є лисиці, вовки, собаки, коти, кажани. Найпідступнішими вважаються свійські тварини, які, знаходячись ближче до людей, можуть завдати більшої шкоди. Наприклад, тільки у Чернігівській області після укусів домашніх тварин щорічно по медичну допомогу звертаються 3000-3100 осіб, з яких 400-500 вакцинується виключно на підставі підозри зараження сказом.
Зараження збудниками ящуру, сибірки, туберкульозу можливе від великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней, кролів, птиці та інших тварин. Можна заразитися туберкульозом і трихінельозом при вживанні продуктів харчування, зокрема сирого молока або погано провареного м'яса від хворих тварин.
Крім інфекційних захворювань, які можуть отримати люди від тварин, дуже часто виникають інвазійні захворювання від домашніх тварин. Домашні тварини (кішки, собаки, морські свинки та ін.) можуть бути заражені різними видами паразитів (гельмінтів, або глистів), які через недотримання правил гігієни легко потрапляють в організм людини, викликаючи гельмінтози. Гельмінтози (токсокоплазмоз, ехінококотоз, трихінельоз тощо) - це захворювання, спричинені паразитичними червами та членистоногими. Яйця гельмінтів потрапляють в навколишнє середовище від тварин, затримуються на їх шерсті і лапах. До речі, людина може заразитися не тільки, коли гладить, обнімає чи цілує тварину, а й навіть через повітря. Наявність кишкових гельмінтів в організмі людини викликає зниження імунітету, що призводить до ураження організму інфекційними захворюваннями.
Не слід також забувати про небезпеку бути покусаним чи травмованим твариною. Ступінь такої небезпеки значна і нею не слід нехтувати. Так, в Україні щорічно реєструється понад 100 тисяч осіб, котрі звертаються у медичні заклади з приводу укусів тваринами.
Останнім часом почастішали випадки смертельного травмування людей собаками. До великих і небезпечних порід собак відносяться бультер'єри, доберман-пінчери, доги, мастифи, сенбернари, ротвейлери, фокстер'єри та ін. (згідно з постановою КМУ № 944 - 2002 р.)
Інфекційні захворювання тварин.
Епізоотія - одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин у часі та просторі, на території не менш ніж одного району, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на цій території. Найбільш поширені на території України такі епізоотичні хвороби, як туберкульоз ВРХ, лейкоз ВРХ, лептоспіроз, сальмонельози, сибірка, сказ, класична чума свиней, хвороба Гамборо, хвороба Марека.
Хвороби та шкідники рослин.
Епіфітотія — масове, поширюване у часі та просторі, інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності, при якому уражено понад 50 % їх поверхні.
В Україні у посівах зернових культур має місце епіфітотія борошнистої роси, бурої листкової іржі, фузаріозу, сажкових та інших хвороб, а в степовій зоні відзначався масовий спалах розвитку найнебезпечнішого шкідника озимої пшениці — клопа-черепашки..
Таким чином, у зв'язку з наявністю в Україні досить значної загрози з боку природних чинників захист населення, навколишнього природного середовища, промислових споруд, об'єктів від стихійного лиха, поруч із захистом від надзвичайних ситуацій техногенного характеру, є важливим державним завданням.