- •«Затверджено»
- •Методичні вказівки для самостійної роботи студентів під час підготовки до практичного заняття
- •1. Актуальність теми.
- •2. Конкретні цілі.
- •3. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •3.1. Теоретичні питання до заняття
- •3.2. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті.
- •4. Зміст теми.
- •Ускладнення ренальної гіпертензії.
- •Диференціальний діагноз вторинних артеріальних гіпертензій
- •1. Ниркові артеріальні гіпертензії Ренопаренхіматозні аг.
- •2. Ендокринні артеріальні гіпертензії.
- •Хвороба Іценко – Кушинга.
- •Первинний альдостеронізм (синдром Конна).
- •Феохромоцитома.
- •3. Кардіоваскулярні артеріальні гіпертензії.
- •Перелік обстежень при ренопаренхіматозній аг.
- •Перелік обстежень при реноваскулярній аг.
- •7. Лечение почечной артериальной гипертонии Лікування ниркової артеріальної гіпертонії
- •4. Лечение внутренних болезней под ред. Окорокова а. Н., Минск, 1996 г. Том 2.
- •Методична розробка складена доцентом Пшелуцьким ф.Ф.
Міністерство охорони здоров'я України
Вінницький національний медичний університет ім. Н.І. Пирогова
«Затверджено»
на методичній нараді
кафедри внутрішньої медицини № 1
Зав. кафедри _________________
проф. М. А. Станіславчук
«___»_____________ 2010 р.
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів під час підготовки до практичного заняття
Навчальна дисципліна |
Внутрішня медицина |
Модуль № 3 |
Сучасна практика внутрішньої медицини |
Змістовий модуль 6 |
Ведення хворих в нефрологічній клініці |
Тема заняття |
Ведення хворих з ренальної артеріальною гіпертензією |
Курс |
VI |
Факультет |
Медичний № 1 |
Вінниця - 2010
1. Актуальність теми.
Під нирковою гіпертензією (НГ) зазвичай розуміють артеріальну гіпертензію (АГ), патогенетично пов'язану з нирковим захворюванням, будь то захворювання переважно ниркової паренхіми (гломерулонефрит, пієлонефрит, кістозна нирка), ниркових артерій (атеросклероз, аортоартерііт, фібромаскулярная гіперплазія), внутрішньониркових судин (васкуліт , нефроангіосклероз). Сюди ж входить АГ за відсутності нирок (ренопривна гіпертензія), патогенетично близька до НГ.
Ниркова гіпертензія є одним з найважливіших факторів ризику кардіоваскулярної патології, являє собою одну з провідних причин смертності хворих з патологією нирок.
Згідно зі статистичними даними, ниркові гіпертензії займають основне місце серед всіх інших симптоматичних гіпертензій. Якщо врахувати, що в світі підвищення артеріального тиску виявляється більш ніж у чверті населення, стає очевидною актуальність сучасної діагностики, профілактики та лікування ренальних гіпертензій. Лише 10-25% хворих з АГ контролюють АТ на рівні цільових показників (<140/90 мм. рт.ст. (або<130/80 мм. рт.ст. при цукровому діабеті), оскільки саме ці показники мають безпосереднє відношення до зниження кардіоваскулярного ризику.
2. Конкретні цілі.
Знати :
клінічну класифікацію АГ;
основні чинники які сприяють виникненню вторинних артеріальних гіпертензій;
патогенез ниркової АГ;
діагностичні критерії та диференціальний діагноз вторинних артеріальних гіпертензій;
основні принципи лікування хворих з вторинною АГ, відповідно до існуючих стандартів;
невідкладну допомогу при виникненні ускладнень на фоні важкої АГ, принципи серцево-легеневої реанімації;
тактику подальшого ведення хворого в залежності від стадії захворювання та наявних ускладнень;
Вміти:
виділити основні з скарг хворого, викласти їх в історії хвороби коротко і чітко;
проводити фізикальний огляд хворого в умовах стаціонару;
сформулювати та обґрунтувати попередній діагноз відповідно до сучасної класифікації;
провести диференційну діагностику всіх типів артеріальної гіпертонії (есенціальна гіпертонія, ренальні та ендокринні артеріальні гіпертензії, гіпертензії при захворюваннях ЦНС та ін.);
складати план подальшого обстеження і лікування пацієнта;
виписувати рецепти основних класів гіпотензивних препаратів, що застосовуються при лікуванні артеріальної гіпертензії, комбінувати різні групи антигіпертензивних препаратів з урахуванням їх механізму дії;.
надавати невідкладну медичну допомогу при неускладнених та ускладнених гіпертонічних кризах, при серцевій астмі та набряку легень, інсультах, еклампсії та інших важких ускладненнях артеріальної гіпертонії.;
виробити тактику подальшого ведення хворого в залежності від стадії захворювання та наявних ускладнень;
оцінити прогноз пацієнта та запропонувати план профілактичних заходів;
застосовувати деонтологічні навички спілкування з хворим.