Іван Франко - бібліограф

Бібліографія була не епізодичним захопленням Івана Франка. Звернувшись до неї уперше в кінці 70-х рр. XVIII ст., Франко цікавився бібіліографією до останніх років життя. Бібліографічна спадщина І. Франка різноманітна. Він автор бібіліографічних оглядів, великої кількості рецензій і анотацій на твори українських, російських і зарубіжних письменників, йому належать окремі спроби персональної бібліографії тощо. Найбільш істотною за обсягом і значенням частиною бібліографічної спадщини І. Франка є його бібліографічні огляди, рецензії й анотації на книги, а також інформації про появу нових видань. Таких матеріалів нараховується понад 500. І. Франко уважно слідкував за діяльністю українських бібліографів, рецензував бібліографічні праці М. Комарова, Б. Грінченка та І. О. Левицікого. Рецензії І. Франка на праці українських бібліографів позначені високим професійним рівнем, вони містили в собі міркування автора щодо об'єкту бібліографування, цінні доповнення, уточнення, поправки. Майстерністю аналізу відзначається рецензія Франка на перші чотири випуски біо-бібліографічного словника І.О. Левицького "Прикарпатська Русь в XIX віці в біографіях і портретах єї дєятєлєй..." (Львів 1989-1901) І. Франко висловив свій погляд на характер такого роду видань: біо-бібліографічний словник, на думку Франка, повинен бути максимально повним, в ньому треба подавати відомості "про якнайбільше число дрібних і зовсім дрібних діячів", бо "чим повніший з того погляду лексикон, тим більша його вартість". І. Франко приділяв увагу розвиткові таких видів української бібліографії, як рекомендаційна, персональна, краєзнавча, обліково-реєстраційна, інформаційна. Глибокий знавець літератури, яку він бібліографував, Іван Франко вимагав від укладача досконалого знання предмета бібліографування. В бібліографічній роботі І. Франко особливо цінував повноту і точність опису. Певні висновки про бібіліографічну методику І. Франка можна зробити й на основі його міркувань про методику І. О. Левицького в порівнянні з бібліографічною методикою польського бібліографа К. Естрейхера. Продумана, чітка, зручна для користування побудова бібліографічних праць І. О. Левицького, повнота і точність опису, вміле розкриття матеріалу завжди викликали схвалення Франка. І. Франко залишив помітний слід в історії української бібіліографії. Його численні виступив бібліографічних відділах багатьох періодичних видань сприяли поширенню визвольних ідей, кращих досягнень культури та науки Його практика, як вченого, в діяльності якого таке велике місце посідала бібліографія, його надзвичайно серйозне ставлення до неї може бути повчальним для бібліографів, дослідників і, в першу чергу, літературознавців.

Визнання

На честь І.Я. Франка місто Станіслав було перейменовано в Івано-Франківськ, а також смт. Янів було перейменовано в Івано-Франкове.

Іван Якович Франко