- •Тема 1. Поняття і сутність менеджменту
- •1. Організація, цілі її діяльності та критерії успіху
- •2.Організація та її середовище
- •3. Співвідношення категорій “управління”, “менеджмент”, “адміністрування”, “керування”
- •4. Підходи до визначення поняття “менеджмент”
- •5. Принципи менеджменту
- •6. Менеджмент як вид професійної діяльності. Сфери менеджменту. Рівні менеджменту. Ролі менеджера в організації. Якості менеджера
- •7. Еволюція концепцій менеджменту
- •8. Внесок України в розвиток управлінської думки
- •Тема 2. Планування в організації
- •Поняття „планування”. Типи планів. Етапи процесу планування
- •2. Сутність стратегічного планування. Рівні стратегії
- •3.Управлінське обстеження сильних та слабкіх сторін організації
- •4. Базові стратегічі альтернативи
- •5. Методи вибору стратегій бізнесу
- •6. Реалізація стратегії: плани; політика; процедури; правила
- •Тема 3. Організація як функція управління
- •1. Сутність функції організації
- •2. Організаційне проектування
- •3. Типи організаційних структур
- •5. Управління організаційними змінами
- •Тема 4. Мотивація
- •1. Поняття і сутність мотивації
- •2. Змістовні теорії мотивації
- •3. Процесні теорії мотивації
- •Тема 5. Управлінський контроль
- •1.Сутність і особливості контролювання
- •2.Види контролю
- •3. Етапи процесу контролю
- •4. Характеристики ефективної системи контролю
- •Тема 6. Прийняття управлінських рішень
- •1. Природа та значення управлінських рішень. Фактори, що впливають на проццес прийняття рішень
- •2. Класифікація (типи) управлінських рішень та вимоги до їх прийняття
- •3. Інтуїтивна та раціональна технологія прийняття управлінських рішень. Етапи процесу, прийняття рішень
- •4. Типові моделі науки управління
- •5. Методи та прийоми обгрунтування управлінських рішень
- •Тема 7. Комунікації в системі управління організацією
- •1. Поняття „комунікація”. Процес комунікації
- •2. Міжособові та організаційні комунікації
- •3.Формальні і неформальні комунікації
- •4. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
- •5. Подолання перешкод на шляху ефективних комунікацій
- •Тема 8. Лідерство
- •1. Поняття і сутність лідерства
- •2. Підхід до лідерства с точки зору особистості керівника
- •3. Поведінські теорії лідерства
- •4. Ситуаційні підходи до лідерства
- •5. Сучасні типи ефективних лідерів
- •Тема 9. Ефективність управління
- •1.Сутність організаційної ефективності і підходи до її визначення
- •2. Продуктивність. Управління продуктивністью
- •3. Критерії ефективності організаційної діяльності
- •5. Результативність та ефективність системи менеджменту
- •Кількісні показники ефективності системи менеджменту організації
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
3.Формальні і неформальні комунікації
Формальна комунікація – існує для передачі повідомлень, які є в організації офіційними, тобто вони формуються у відповідності з ієрархією влади в організації. Найчастіше вони передаються по вертикальним каналам і в письмовій формі. Неформальна комунікація – виникає, коли у робітника з’являється потреба в спілкуванні з таким індивідом, з яким у нього немає формальних каналів комунікації, тобто це ті комунікації, які не санкціоновані менеджментом. Неформальні комунікації переслідують дві цілі: вони дають змогу робітникам організації задовольнити потреби у соціальній взаємодії; вони можуть покращити діяльність організації при створенні альтернативних каналів обміну інформацією (які, як правило є найбільш ефективними).
Неформальні комунікації є підтримуючою системою для формальних комунікацій.
За характером направленості розрізняють наступні типи організаційних комунікацій: міжрівневі; горизонтальні або бокові; діагональні.
В рамках міжрівневих комунікацій виділяють: низхідні і висхідні.
Низхідні комунікації – це передача інформації з вищих рівнів на нижчі. Вони використовуються для направлення, координації і оцінки діяльності підлеглих. За допомогою низхідних комунікацій підлеглим передається інформація про поточні завдання, про конкретні задачі і т.і.
Висхідні комунікації – це передача інформації з нижчих рівнів управління на вищі. За допомогою цих комунікацій керівники отримують інформацію про стан справ на нижчих рівнях управління, а саме: про поточні проблеми робітників; про процеси досягнення цілей організації; про те, що може сприяти вдосконаленню діяльності організації і т.і. Обмін інформацією по висхідній здійснюється у формі звітів, пропозицій, пояснювальних записок і т.і. Висхідні комунікації мають більшу тенденцію до викривлення, ніж низхідні.
Горизонтальні комунікації мають місце між членами однієї групи або членами одного рівня. Вони необхідні для того, щоб прискорити і полегшити обмін інформацією в організації, координувати і інтегрувати різні функції в організації. Горизонтальні комунікації можуть бути як формальними, так і неформальними.
Діагональні комунікації – це комунікації, які перехрещують функції і рівні управління організації. Вони важливі в ситуаціях, коли члени організації не можуть здійснювати ефективний обмін інформацією по іншим каналам.
Комунікаційна мережа – відображує спосіб поєднання вертикальних горизонтальних і діагональних комунікацій та їх конфігурацію.
4. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
Існує багато факторів, що перешкоджають здійсненню ефективної комунікації, основними з яких є:
Фільтрація. Коли робітник говорить те, що хоче чути його керівник, тобто він фільтрує інформацію. Фільтрація є функцією: а) конфлікту між сферами компетенції; б) конфлікту інтересів і потреб відправника; в) висоти структури організації (чим вище рівень управління, тим більше умов для фільтрації); г) досвід, який склався при попередніх негативних комунікаціях.
Вибіркове сприйняття. Отримувач сприймає краще ту інформацію, яка відповідає його потребам, мотивації, досвіду та іншим особистим характеристикам. Інтерес отримувача до інформації визначається його очікуваннями та визначає характер декодування інформації.
Семантичні бар’єри. Однакові слова мають різне значення для різних людей. Вік, освіта, культурне середовище – три найбільш важливих змінних, які впливають зміст та значення слів, що використовуються.
Поганий зворотній зв’язок.
Культурні відмінності між відправником і отримувачем в процесі обміну інформацією (візитки японців, посмішки американців).
Інформаційні перевантаження. Вони є об’єктивним слідством неможливості ефективно реагувати на всю інформацію.
Причини неефективних комунікацій: недостатнє розуміння керівниками важливості комунікацій; несприятливий психологічний клімат в колектив; особистісні характеристики – до думки оточуючих; неповнота інформації, яка сприймається; погана структура повідомлень; відсутність зв’язку.
Для підвищення ефективності комунікації менеджер повинен вирішити дві проблеми: він повинен вдосконалити свої повідомлення; він повинен вдосконалювати механізм розуміння того, що інші намагаються передати йому в процесі комунікації.