Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дидакт мат..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
12.08.2019
Размер:
134.66 Кб
Скачать

Тема 5: Карта як засіб управління

Бойові дії військ у сучасних умовах мають надзвичайно мобільний характер, вони ведуться на широкому фронті, на велику глибину, у високих темпах з різними цілями. Тому організуючі бойові дії командир не може обмежитись роботою на місцевості без застосування топографічної карти.

Кожен офіцер веде свою робочу карту встановленими умовними знаками чітко і ясно, для того, щоб у відображеній на карті обстановці могли легко розібратися, як старші начальники так і командири підлеглих підрозділів. Впровадження автоматизованих систем управління військами ставлять підвищені вимоги до нанесення на робочу карту обстановки, її наочності, тому що управління підрозділами може здійснюватись під час руху, а обстановка – передаватись засобами зв’язку.

1. Призначення робочої карти та вимоги до неї

Робоча карта – це топографічна карта, на якій командир ( начальник) за допомогою графічних умовних знаків та прийнятих скорочень зображує тактичну та спеціальну обстановку і її зміни під час бою.

На робочу карту командира механізованого (танкового) підрозділу наносяться:

  • склад, положення своїх військ з подробицями на 2 ступені нижче (наприклад, в батальйоні до взводу, окремої гармати, міномету);

  • склад, положення і можливий характер дій противника на глибину поставленої задачі на напрямку дій підрозділу і примкнених до нього флангах.

  • дані про радіаційну, хімічну і бактеріологічну обстановку;

  • бойова задача безпосередніх сусідів (праворуч, ліворуч), а також діючих попереду підрозділів і пункти їх управління (на одну ступінь нижче);

  • розмежувальні ліні між батальйонами;

  • задачі вогневих засобів, які знаходяться в підпорядкуванні командира підрозділу, їх позиції;

  • місця установки інженерних загороджень;

  • маршрути руху;

  • спостережні, командно-спостережні і командні пункти старшого командира (начальника) і сусідів;

  • район розташування тилових підрозділів.

Основною робочою картою командира підрозділу є топографічна карта масштабу 1:50000 або 1:100000. У деяких випадках , наприклад, при форсуванні водних перешкод, в обороні, розвідці, на ділянці прориву підготовленої оборони противника, при наступі в районах зі складними умовами орієнтування, використовується карта масштабу 1:25000, а у великих містах та населених пунктах плани міст 1:10000, 1:25000.

  • Вимоги до ведення робочої карти:

Точність нанесення обстановки є найважливішою вимогою до ведення робочої карти. Без суворого виконання цієї вимоги не можливі ефективна взаємодія артилерії та авіації з механізованими та танковими підрозділами, підтримка підрозділів вогнем іншими бойовими засобами. Достатньо, наприклад, на робочій карті масштабу 1:50000 помилитись при нанесенні обстановки на 1см (що відповідає 500 метрів), як виникає небезпека враження своїх військ при веденні вогню по противнику, якій знаходиться у безпосередньому зіткненні з нашими підрозділами.

Неточність нанесення обстановки на робочу карту може привести в бойових умовах до небажаних, а дуже часто і до трагічних результатів:

  • неточне нанесення на робочу карту положення своїх підрозділів може привести до того, що вони будуть вражені своїми вогневими засобами, які ведуть вогонь з закритих вогневих позицій.

  • помилки в нанесенні положення противника можуть знизити ефективність нанесення вогневих ударів по об’єктам, а іноді стати причиною того, що значна частина вогневих засобів буде застосована по пустому місці, в той же час противник не вражений вогнем, може з’явитись там, де наші підрозділи його не чекають.

Точність нанесення об’єктів на робочу карту повинна бути:

  • пунктів управління, переднього краю, флангів, вогневих позицій своїх підрозділів та військ противника, а також положення його важливих цілей - 0,5 – 1 мм.;

  • інших цілей та об’єктів не повинна перевищувати 2 – 3 мм.

Повнота обстановки залежить від даних, які необхідні командирам для управління підрозділами в бою. На свою робочу карту командир повинен наносити тільки ті данні обстановки і з такою деталізацією, як йому дійсно необхідно. Виконання цих вимог дозволить економити час, полегшить користування робочою картою, що найважливіше - зберегти в таємниці задум старшого начальника.

Положення і дії своїх військ наноситься на карту, як правило, в обсязі на ступінь вище свого підрозділу, і на 1-2 ступені нижче.

Наочність робочої карти досягається ясним і стислим відображенням бойової обстановки та її основних елементів, які можуть суттєво вплинути на ведення бою, акуратним накресленням тактичних умовних знаків та умілим розміщенням підписів.

  • За допомогою робочої карти, якщо на неї нанесені відомості про противника, свої підрозділи, сусіди, радіаційна обстановка та інші дані, командир може вирішувати найрізноманітніші задачі:

  • з‘ясувати отриману бойову задачу;

  • вивчити та оцінити обстановку;

  • прийняти рішення;

  • поставити бойові задачі підлеглим підрозділам;

  • віддати вказівки по організації взаємодії, бойовому, тиловому, технічному забезпеченню;

  • скласти донесення старшому командирові;

  • інформувати сусідів;

  • особисто доповідати про обстановку старшому начальнику;

  • рухатись з підрозділами по місцевості, на якій важко орієнтуватись;

  • вирішувати вогневі задачі по знищенню противника;

  • вирішувати задачі, пов’язані з вимірюванням на карті відстаней, площин і т.д.

Розглянемо, як командир вирішує ці задачі, користуючись робочою картою.

Одним з важливіших елементів обстановки є відомості про противника, які добуваються різноманітними способами та засобами, надходять до командира і відображуються на карті за допомогою тактичних умовних знаків.

До них відносяться :

  • положення противника на визначений час тобто місце розташування його підрозділів;

  • характер дій та нумерація його підрозділів - тобто ті або інші дії військ, які спрямовані на досягнення визначеної цілі. Так, наприклад, противник може наступати, оборонятись, висуватись для атаки, просуватись в предбойових та бойових порядках, відходити на який-небудь рубіж, знаходитись в якомусь районі, обладнувати займаний район або рубіж, вести вогонь, та ін. Всі ці відомості отримані в розвідувальних органів та нанесені на карту, представляють вихідну базу для всебічної оцінки противника.

  • місця розташування вогневих засобів;

  • місця розташування пунктів управління;

  • інженерне обладнання позицій, рубежів, районів.

Маючи ці, а також інші відомості на своїй робочій карті, командир підрозділу може провести їх всебічну оцінку та прийти до певних висновків про угрупування противника, його сили та вірогідні плани.

Відомості про противника, які має командир, слід наносити з урахуванням їх достовірності. В першу чергу відображаються перевірені відомості, а не перевірені слід наносити з обов’язковою відміткою про те, що вони потребують підтвердження. Дуже важливо знати з якою деталізацією на робочу карту командира наносяться відомості про противник. Так, наприклад, дані про розташування засобів застосування зброї масового ураження, високоточної зброї наносяться з деталізацією до окремої гармати, ракетної установки. Положення мотопіхотних (танкових ), артилерійських підрозділів противника на робочу карту командира батальйону наносяться з деталізацією до взводу, окремої гармати.

Топографічними картами командирів підрозділів забезпечують вищестоящі штаби заздалегідь або одночасно з постановкою їм бойового завдання.

  • Підготовка карти до роботи складається з:

  • ознайомлення з картою;

  • складання її аркушів;

  • нанесення бойової обстановки.

Ознайомлення з картою полягає у з‘ясуванні її основних характеристик, графічної точності, детальності і сучасності, тобто з′ясування:

Елемент оцінки

Що встановити

Масштаб

Величину масштабу, точність визначення за картою відстаней і прямокутних координат, як проведена і оцифрована координатна сітка

Висота перерізу рельєфу

Висоту перерізу, точність визначення за картою абсолютних та відносних висот, детальність зображення рельєфу

Номер і рік видання карти

Номер і рік видання карти, в яких умовних знаках вона видана, чи потрібно вивчати особливості цих знаків

Рік зйомки (оновлення)

Ступінь відповідності карти місцевості в цілому і за топографічними елементами

Поправка напрямку

Величину і знак поправки, як переходити від магнітного азимуту до дирекційного кута і навпаки.

Доцільно записати на зворотній стороні кожного аркушу карти:

  • висоту перерізу рельєфу;

  • рік видання;

  • поправку напряму.

Оскільки для всіх аркушів карти вони різні і при склеюванні можуть бути обрізані або заклеєні. Крім того, при використанні карт, які знаходяться на стику координатних зон, необхідно встановити сіткою якої з зон необхідно користуватись, а при необхідності нанести її на всі аркуші карт.

Для склеювання карти першочергово складається схема склейки за номенклатурами аркушів. Підібрані аркуші карт розкладаються на столі та гострим ножем або лезом обрізаються чітко по внутрішній рамці східної (правої) межі, крім крайніх аркушів правого боку і південної, крім аркушів нижнього ряду. Тобто – якщо поставити заточений олівець то він повинен рухатись без перешкод вниз та праворуч по карті.

Склеюють аркуші карт за колонами або рядами в тому напрямку, де смуга буде коротшою, а потім склеюють між собою колони або ряди. Склеювання аркушів у колонах починають знизу, а в рядах зправа, точно з’єднуючи при цьому їх рамки, а також виходи ліній координатної сітки і контури. Смугу склеювання обережно розгладжують чистою ганчіркою. Клей, який виступив, обережно витирають.

Не рекомендується робити склейку більше, ніж з 9 – 12 аркушів, тому що нею важко користуватись і вона швидко виходить із ладу.

Складання карт. Під час роботи у приміщенні карта, як правило , складається за форматом стандартного аркушу паперу, або за розміром папки для зберігання карти. Під час роботи в полі карта першочергово складається із збереженням орієнтування смугою в напрямку дії підрозділу або маршруту руху, а вже смуга складається гармошкою за форматом польової сумки.

Правильне складання робочої карти забезпечує:

    • зручне розміщення карти в планшеті, польовій сумці;

    • користування картою без повного її розгортання;

    • швидке знаходження на карті потрібного району;

    • тривале зручне зберігання.

  • Етапи роботи командира на робочій карті:

  • До отримання бойової задачі на карті оформлюється:

  • службові заголовки;

  • час початку ведення карти;

  • підпис посадової особи;

  • положення свого підрозділу та відомості про противника на момент отримання бойової задачі;

  • відомості про радіаційну, хімічну, бактеріологічну обстановку;

  • накреслюються форми таблиць пояснювальної записки (співвідношення сил та засобів, сигнали управління, оповіщення та взаємодії, умовних позначень та ін.).

Радіаційна і хімічна обстановка в сучасних умовах є дуже важливим фактором, впливаючи на бойові дії військ. А для цього дані по радіаційній та з хімічній обстановці треба вміти правильно відображати на робочій карті, наносити по даним прогнозування і відомостям отриманим від радіаційної і хімічної розвідки в обсязі, необхідному командиру для прийняття рішення. Для того, щоб правильно оцінити радіаційну і хімічну обстановку необхідно мати дані про метеорологічні умови. Тому на робочу карту наносяться метеорологічні дані обстановки:

  • швидкість і напрямок середнього вітру на визначеній висоті;

  • швидкість і напрямок вітру у приземному слою повітря з позначкою хмарності, температури повітря і часу.

  • З отриманням бойової задачі:

  • відомості про противника з бойового наказу (БР, ПБР);

  • зміст отриманої бойової задачі;

  • об’єкти (цілі) , що знищуються засобами старшого начальника на напрямку дій підрозділу;

  • положення та задачі сусідів та розмежувальна лінія з ними;

  • положення та задачі своїх підрозділів, які знаходяться попереду;

  • положення та задачі підрозділів 2-го ешелону старшого командира, які будуть діяти в інтересах підрозділу;

  • вогневі позиції артилерії, засобів ППО;

  • ПУ старшого командира.

    • З прийняттям рішення:

  • бойовий порядок, район розташування противника, характер його дій, за оцінкою командира;

  • бойовий порядок, район розташування свого підрозділу;

  • бойові задачі підрозділам 1-го ешелону;

  • бойову задачу підрозділам 2-го ешелону (резерву);

  • задачі штатних та приданих артилерійських підрозділів, та інших вогневих засобів;

  • задачі по боротьбі з повітряним противником;

  • рубежі розгортання протитанкових засобів;

  • КСП, його розташування та переміщення в ході бою;

  • розташування підрозділів забезпечення;

  • заповнити таблиці пояснювальної записки.

    • Під час оцінки обстановки і нанесення рішення на карту для наочності здійснюється піднімання карти (виділення окремих елементів місцевості, які можуть суттєво вплинути на бойові дії підрозділу).

      • Елементи місцевості розмальовуються кольоровими олівцями, підкреслюються назви або збільшуються підписи назв.

      • Рельєф піднімають розтушуванням вершин світло-коричневим кольором.

      • У населених пунктів підкреслюють їх назви або збільшують підпис. Як правило на карті піднімають ті населені пункти, які вказують смугу або напрямок наступу, рубіж, район, якими необхідно оволодіти чи обороняти.

      • Дороги піднімають потовщеною лінією коричневого кольору.

      • Річки, струмки, канали піднімають потовщенням ліній і тушуванням синього кольору. Болота заштриховують лініями синього кольору, паралельними до нижньої сторони рамки карти. На самій річці мости, броди, гідротехнічні споруди піднімаються методом збільшення написів їх характеристик, позначених на карті.

      • Ліси, чагарники і сади обводять потовщеною лінією зеленого кольору.

      • На кожному аркуші карти району дій підрозділу піднімають підписи координатних ліній. Їх , як правило, обводять колами чорного кольору діаметром 0,8 см та закрашують жовтим кольором.

Слід запам’ятати:

        • відстань на місцевості, яка відповідає 1см на карті,

        • крутизну схилу при закладенні 1см або 1мм,

        • відстань на місцевості між лініями координатної сітки.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.