2. Характерні особливості реалізації комерційних операцій

У міжнародній комерційній практиці використовують два основних методи здійснення ЗЕКО:

1. Прямий метод (direct), або прямий продаж – передбачає встановлення прямих зв’язків між виробником (постачальником) та кінцевим споживачем, тобто поставку товарів безпосередньому кінцевому споживачу та закупку товарів у безпосереднього самостійного виробника на підставі договору купівлі-продажу.

2. Непрямий, або посередницький (agency), метод – передбачає купівлю та продаж товарів через торгово-посередницьку ланку на підставі укладання спеціального договору – агентської, комісійної або іншої угоди з торговим посередником, в якій передбачається виконання останнім певних обов’язків, пов’язаних з реалізацією товару продавця, за агентську, комісійну або іншу винагороду.

Посередниками можуть бути брокери, дилери, комісіонери, оптові покупці, промислові та торгові агенти. Їхні функції полягають у пошуку іноземних партнерів, підготовці документації і оформленні угод, кредитно-фінансовому обслуговуванні і страхуванні товарів, після продажному обслуговуванні, рекламуванні товарів тощо. Посередники здійснюють операції на ринках засобів виробництва, сировини, нерухомості, товарів, послуг, цінних паперів, інтелектуальної власності. Відповідно і об’єкти посередницької діяльності відповідають виду ринку і його особливостям. Інакше кажучи, об’єктами посередницьких операцій виступають продукція промислового призначення, товари широкого вжитку, послуги, цінні папери тощо.

Суб’єктами торговельно-посередницької діяльності є фізичні та юридичні особи: торговці по договору, торгові агенти, комісійні фірми, консигнаційні склади, лізингові компанії, аукціонні центри, біржі та ін.

Суб’єкти посередницької діяльності діляться на незалежні, частково залежні і залежні. Залежність настає в силу територіального цінового та інших обмежень посередника з боку замовника.

Основні елементи торговельного посередництва представлені в таблиці 3.1.

На практиці їх значно більше, причому коло посередницьких операцій розширюється. Одночасно зростає і кількість посередників – оптових і дрібнооптових фірм, консигнаційних складів брокерських контор, дистриб’юторів, дилерів. Уже тепер вони контролюють значні території і сегменти внутрішнього ринку України.

По мірі посилення позицій торгових посередників, товаровиробники, експортери, крупні споживачі продукції все більше віддають їм перевагу в забезпеченні процесу купівлі-продажу. Але розвиток торговельно- посередницької діяльності пов’язаній зі значними труднощами і складними проблемами.

Крім того, реалізація КО можлива через зустрічні зобов’язання партнерів, тобто якщо мова йде про зустрічну торгівлю.

Зустрічна торгівля (trade-in, соuntеrtrade) об’єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов’язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються.

Таблиця 3.1

Зміст торговельного посередництва

Вид операції	Об’єкт посередництва	Ступінь залежності посередника	Характер взаємовідносин
Перепродаж товарів	Засоби праці, товари,сировина	Незалежний, частково незалежний	Діє від свого імені і за свій рахунок
Консигнація	Товари,сировина на міжнародних ринках	Частково залежний	Від свого імені за рахунок консигнанта
Обмін	Продукція,сировина, товари	Частково залежний	Від імені і за рахунок третьої особи
Агентські операції	Всі види товарів та послуг	Частково залежний	Від імені і за рахунок третьої особи
Брокерські операції	Здійснює фактичні дії з товаром	Залежний	Від імені і за рахунок третьої особи
Лізингові операції	Обладнання,транспортні засоби,машини,складські приміщення та ін.	Незалежний	Від свого імені і за свій рахунок
Біржові операції	Біржові товари (біля 70 найменувань)	Незалежний	Від свого імені за рахунок учасника торгів
Аукціонні операції	Аукціонні товари (6 – 7 груп)	Незалежний	Від свого імені за рахунок третьої особи

Згідно з термінологією, яка використовується експертами ООН, усі види зустрічних угод об’єднуються поняттям «міжнародні компенсаційні угоди», згідно з якими підприємства (фірми) різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг або технології) однієї із сторін будуть компенсу­ватись чітко зазначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг, технології) іншої сторони.

У наш час 1/3 міжнародних комерційних угод має зустрічний, взаємозв’язаний характер поставок товарів. Існують різні види зустрічних угод, але причини їх використання однакові:

• нестача або обмеженість валюти для здійснення прямих закупівель товарів чи послуг;

• необхідність здійснення гарантованих поставок;

• вихід на нові або труднодоступні ринки;

• спрощення фінансових взаєморозрахунків;

• необхідність подолання кризових явищ в економіці (неплатежі, часткова або повна неконвертованість національної валюти, падіння обсягу виробництва, зниження конкурентоспроможності товарів).

Усі операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою можна поділити на такі види: операції натурального обміну; операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем; операції в рамках промислового співробітництва; операції на давальницькій сировині; операції з викупу застарілої продукції; операції, які передбачають поставки на комплектацію.