Самостійна робота № 7. Тема: обгрунтування доцільності інвестицій План:
Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних програм I проектів.
Стадії життєвого циклу інвестиційного проекту
Рекомендовані джерела:
Гончаров А.Б., Інвестування. Київ, Інжек, 2003 р.
Майорова Т.В., Інвестиційна діяльність. Київ, ЦУЛ , 2003 р.
Пересада А.А., Інвестування. Київ, КНЕУ, 2001 р.
Пересада А.А., Інвестиційний аналіз. Київ, КНЕУ, 2003 р.
Електронний посібник самостійних робіт з дисципліни «Інвестиційна діяльність».
Коментар до п. 1. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних програм I проектів
Державні інвестиційні програми обґрунтовуються в схемах розвитку i розміщення галузей економіки регіонів. Указані схеми донедавна розроблялися не менш ніж на 15 років (за п’ятирічками). Через кожні 5 років до цих схем повинні були вноситися необхідні уточнення.
У схемах визначаються задачі i основні показники розвитку галузей і регіонів, які передбачають комплексне використання природних ресурсів і найбільш раціональне поєднання галузевого і територіального розвитку. У цих схемах повинні розроблятися технiко-економiчнi обґрунтування доцільності проектування, будівництва, розширення або реконструкції виробництв, підприємств i їх комплексів, розраховуватися терміни і орієнтовні розміри інвестицій на ці цiлi. За цими даними формуються конкретні iнвестицiйнi програми, визначається коло інвесторів та інших учасників інвестиційних процесів, визначаються заходи i пільги по залученню іноземних і приватних інвесторів як безпосередньо, так і через створення інвестиційних компаній i випуск цінних паперів.
З використанням балансового методу встановлюються перспективні пропорції розвитку галузей економіки, які, в свою чергу, стають основою для розробки довгострокових цільових комплексних програм спрямування інвестицій.
Довгострокові програми служать основою для розробки середньострокових програм i проектів, що конкретизують задачі інвестування, кошти i джерела їх надходження, очікувані результати від реалізації намічених програм, визначають головні етапи досягнення мети. Середньострокові програми служать базою для розробки п’яти- i дворічних, а також річних індикативних планів.
У державних індикативних планах встановлюються державні замовлення по введенню в дію основних фондів, виробничих потужностей, визначаються джерела фінансування програм i проектів.
За ступенем розробки iнвестицiйнi проекти розрізнюються таким чином:
ідея в «зародку» – тільки задум, без підприємства i керівництва;
нове підприємство (підприємство, яке готове почати роботу, оскільки зорієнтована група менеджменту i вивчений ринок збуту);
функціонуюче підприємство – підприємство з проробленою ідеєю, яка ще не забезпечує прибутку;
розширення функціонуючого прибуткового підприємства;
реорганізація підприємства без заміни менеджерів;
реорганізація підприємства з частковою або повною заміною менеджерів;
інвестиції в підприємство з метою перетворення його із збиткового в прибуткове.
Вивчення i аналіз інвестиційних проектів передбачають наступні стадії проведення передінвестиційних досліджень:
виявлення інвестиційних можливостей здійснення проекту (експрес-оцінка), вивчення можливості інвестування на основі всіх доступних даних i чинників;
попереднє технiко-економiчне дослідження проекту (оцінка можливості i доцільність реалізації задуму , залучення додаткових фактичних даних;
технiко-економiчне обґрунтування проекту – обґрунтування здійснення проекту i його ефективності з залученням усіх доступних даних i з урахуванням усіх чинників;
висновок за оцінкою проекту i прийняття рішення про інвестування.
Експрес-оцінка проекту здійснюється з метою попереднього виявлення умов i передумов реалізації i визначення його рентабельності на основі укрупнених оцінок. Оцінки витрат звичайно приймаються на основі проектів-аналогів, рідше – на основі фактичних матеріалів. Дослідження спрямоване на виявлення передумов, на вивчення можливостей реалізації конкретного проекту, або ці ж питання вивчаються одночасно в рамках єдиного комплексного дослідження.
Дослідження загальних можливостей – це загальні відомості про район реалізації проекту: його географічне положення, економічна характеристика, оцінка зайнятості i рівня прибутків з розрахунку на душу населення, освоєних і потенційних чинників виробництва, природних ресурсів, можливостей їх використання i витрат на освоєння, наявності інфраструктури, експорту і імпорту даного району, можливостей будівельних організацій i матеріальної бази будівництва.
Дослідження можливостей здійснення окремих проектів проводяться на основі виявлення передумов інвестування i ретельного аналізу загальних умов інвестиційного проекту, з урахуванням попиту на конкретну продукцію на внутрішньому і зовнішньому ринках, наявності сировинних джерел, характеру технологічних процесів, потреби в кваліфікованих кадрах, термінів реалізації проекту, рівня виробничих витрат.
За результатами виявлення можливостей інвестування складається підсумковий висновок, але остаточне рішення про доцільність інвестування в більшості випадків приймається лише після поглибленого техніко-економічного обґрунтування проекту.
На етапі попереднього техніко-економічного обґрунтування досліджуються різні економічні чинники: ринки і потужності підприємства, попит, маркетинг i збут, виробнича програма, матеріальні витрати технологічної частини проекту, економічної частини, включаючи розрахунки комерційної ефективності.
За підсумками попереднього техніко-економічного дослідження роблять наступні висновки:
інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення про його доцільність може бути прийняте вже на даному етапі;
інформації досить для висновку про те, що задум проекту нежиттєздатний;
концепція реалізації проекту свідчить про необхідність проведення більш поглибленого аналізу i подальшої розробки техніко-економічного обґрунтування.
Дослідження може бути проведене багато разів, повторене з введенням додаткових змінних параметрів. Якщо отримані результати свідчать про недостатню ефективність проекту, доцільно здійснити подальше коригування окремих параметрів, особливо в частині виробничої програми, а також матеріальних чинників виробництва, внести зміни в проект з метою підвищення його ефективності. Якщо при повторному аналізі проект залишається нерентабельним, робиться остаточний висновок про недоцільність його реалізації.
У підсумковому висновку звичайно висвітлюються наступні параметри проекту:
загальна характеристика підприємства, його активи i основний капітал, період освоєння інвестицій, міра економічної i юридичної самостійності, наявність філій i дочірніх пiдроздiлiв, номенклатура i асортимент продукції;
виробнича потужність підприємства, характеристика технологічних процесів i обладнання;
характеристика допоміжних і обслуговуючих виробництв, складського господарства, інженерних комунікацій;
сировинна база постачальника основних і допоміжних матеріалів, передбачувані форми матеріально-технічного забезпечення;
екологічна характеристика, дані про техніку безпеки, сейсмічність, вітрове навантаження i т. ін.;
організація управління, кадровий склад підприємства, накладні витрати;
фінансове забезпечення оцінки результатів діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної, за минулі періоди (для проектів реконструкції i технічного переозброєння).
Економічна частина проекту:
обсяг інвестицій за роками реалізації проекту i по джерелах фінансування, витрати по відведенню земельної дільниці під будівельно-монтажні роботи, придбання технологічного обладнання, інші витрати; етапи реалізації проекту, прибуток, передбачувані інвестори i учасники проекту;
оцінка ринку збуту продукції, наміченої до випуску, її основні споживачі, конкуренти, ціновий прогноз;
можливість фінансування проекту за рахунок випуску акцій;
загальні висновки про переваги i недоліки проекту порівняно з аналогами вітчизняної i зарубіжної практики.
Передiнвестицiйнi дослідження проектів здійснюються різними проектно-дослідницькими, інжиніринговими, консалтинговими фірмами (державними i приватними). Тривалість дослідження – від декількох місяців до 1–2-х років в залежності від складності, вартості i новизни проекту.
Існують деякі орієнтири в світовій практиці, згідно з якими витрати на передiнвестицiйнi дослідження проектів коливаються:
- на дослідження можливостей – від 0,2 до 1% загально вартості проекту;
- на попереднє технiко-економiчне дослідження – 0,25-1,5%;
- на технiко-економiчне обґрунтування – від 0,2 до 3%.
В Україні в зв’язку з відсутністю нормативної бази по багатьох параметрах проектів ці витрати можуть бути вищими.
Як правило, обґрунтування реального інвестиційного проекту будівництва нового підприємства здійснюється в п’ять етапів:
1) розробка структури джерел фінансування;
2) визначення можливих учасників проекту;
3) визначення початкового обсягу інвестицій;
4) визначення життєвого циклу інвестицій;
5) оцінка економічної ефективності варіанта інвестицій проекту.
Для поєднання дослідницьких робіт на кожному етапі можливе застосування сітьового планування i управління процесом техніко-економічного обґрунтування.
Загалом такий підхід сприяє уніфікації методів дослідження проектів, скорочує терміни його проведення.
Оцінка інвестиційних процесів на мікрорівні здійснюється інакше, з використанням складного математичного апарату i моделювання.
Спочатку розраховують тривалість (час) обороту капіталу (інвестиційний лаг). Це усереднений показник, що не дає уявлення про матеріалізацію інвестицій. Лагові моделі дають загальний опис процесу розподілу інвестицій за роками i періодами інвестування.
В останні роки все більш широке застосування для обґрунтування рішень відносно великих інвестиційних програм i проектів знаходить демонстраційний метод. Цей метод застосовується в західних країнах для випробування національних програм розміщення об’єктів енергетики, транспорту, екології i т. ін. шляхом широкого поширення відомостей про проект через засоби масової інформації. Демонстраційний метод дозволяє, з одного боку, сформувати позитивну думку про проект у населення району розміщення, а з іншого – дає можливість залучити до участі в проекті зацікавлені фірми i інвестиційний капітал. Цей метод дозволяє також через широку дискусію визначити вузькі місця при реалізації проекту, групи i верстви населення, якi можуть перешкоджати здійсненню проекту, передбачити відповідні рішення щодо підвищення інвестиційної привабливості проекту, залученню незайнятого працездатного населення району в здійснення проекту.
Фінансовий інвестиційний проект вимагає також значних економічних обґрунтувань. Для обґрунтування купівлі цінних паперів використовується бухгалтерська, фінансова i статистична звітність підприємства-емітента. У більшості розвинених країн ця звітність стандартизована за системою IASC (міжнародного комітету зі стандартів бухгалтерського обліку).
Економічне обґрунтування фінансового інвестиційного проекту відповідно до методики IASC проводиться за даними балансового звіту компанії, звіту про прибутки i збитки i звіту про стан i використання фондів, що регулярно публікуються у відкритому друку. На основі аналізу цих документів складається економічне обґрунтування проекту придбання цінних паперів, де всебічно характеризується об’єкт інвестування, його платоспроможність, очікувані прибутки від фінансових інвестицій.
Закінчується розробка техніко-економічного обґрунтування підготовкою початкової документації для проектування.
Основним передпроектним документом є завдання на проектування.
Завдання на проектування складає інвестор (замовник) У його розробці безпосередню приймає участь генеральний проектувальник, а в необхідних випадках – субпідрядні спеціалізовані проектні організації.
У завданні на проектування передбачається реалізація досягнень науково-технічного прогресу, високий рівень архітектурних містобудівних рішень, раціональне використання земель, охорона навколишнього середовища, сейсмостійкість, вибухо-пожежна безпека об’єктів, кооперування i централізація об’єктів виробничої i соціальної інфраструктури (при розміщенні підприємства в складі промислового вузла), раціональне використання природних, паливно-енергетичних i сировинних ресурсів, високий рівень автоматизації управління підприємством i технологічними процесами.
У завданні на проектування промислового підприємства інвестор викладає всі основні вимоги щодо номенклатури, якості, асортименту, обсягів продукції, які повинні бути відображені в проекті. Він встановлює порядок здійснення будівництва i введення в експлуатацію потужностей за чергами i пусковими комплексами, термінами будівництва.
Якщо інвестору виділяється майданчик на території, що підлягає комплексній забудові, виникає доцільність і необхідність кооперування декількох інвесторів для проектування i будівництва об’єктів, загальних для групи підприємств, будівель. Звичайно це об’єкти виробничої або соціальної інфраструктури.
У цих випадках завдання на розробку схеми генерального плану групи підприємств iз загальними об’єктами складає територіальна проектна організація «Промстройпроект».
У цьому завданні визначається головний забудовник загальновузлових об’єктів, відбиваються вимоги із раціонального розміщення підприємств на території промвузла, обліку архітектурно-планувальних рішень в ув’язці з генеральним планом міста, визначаються розміри пайової участі кожного інвестора у фінансуванні цих об’єктів. Загалом же витрати на проектування і будівництво загальногрупових об’єктів визначаються для кожного інвестора пропорційно до його потреб у послугах цих об’єктів.
Сучасного інвестора цікавить, передусім, економічна доцільність інвестиційної програми, він повинен бути впевнений, що прийнятi в ній рішення – найкращі з усіх варіантів, що вони дадуть стійке збільшення прибутку, дивідендів або зниження собівартості.
При цьому інтереси приватних інвесторів співпадають з інтересами держави, оскільки вона збільшує свій бюджет за рахунок податків на прибутки удачливих інвесторів.
В наших умовах при розробці інвестиційних програм потрібно ретельно їх обґрунтовувати розрахунками економічної ефективності з оцінкою при цьому як можна більшого числа чинників ризику на всіх стадіях життєвого циклу проекту.
Коментар до п. 2. Стадії життєвого циклу інвестиційного проекту.
Будь-який інвестиційний проект проходить п’ять стадій життєвого циклу.
Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування i освоєння інвестицій (народження проекту). Ця стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо, залучених i позикових. Проект на цій стадії зазнає різного роду ризиків. Прибуток відсутній.
Друга стадія: початок експлуатації проекту (юність). На цій стадії інвестор має великі потреби в 6анковских позиках або венчурному капіталі. Звичайно він не платить дивідендів. Якщо є прибуток, цей прибуток реінвестується. Починають діяти ризики, пов’язані з конкуренцією ринку.
Третя стадія: швидке зростання (підліткова фаза), підприємство (компанія) починає диктувати свої ціни на продукцію, але конкуренція зростає. Рівень продажу росте i значно перевищує витрати виробництва. Характерний високий рівень прибутку, але потрібні великі витрати на маркетинг. Як i раніше, велика потреба в інвестиціях. Компанія може проводити додаткову емісію акцій, але дивіденди виплачує невеликі. Банк, якщо i дає позику, то під високі відсотки.
Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства (зрілість). На цій стадії компанія гасить свої борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але низькі витрати дозволяють отримати середні прибутки по галузі. Це вже добре відома компанія з хорошою репутацією. Вона має великі можливості в отриманні позик i реалізації акцій. У неї добре диверсифікований великий інвестиційний портфель, виплачуються солідні дивіденди, однак немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компанія повинна розробити стратегію запобігання занепаду. Це, як правило, вимагає значного підвищення інвестиційної активності.
П’ята стадія життєвого циклу проекту: занепад або друге народження. На цій стадії продукція підприємства перестає користуватися попитом. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені в співпраці – якщо i дають позику, то під високий відсоток. Акції компанії перестають користуватися попитом. Через поступово зниження прибутків доводиться зменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не була вироблена стратегія відродження i не здійснені солідні інвестиції, компанію чекає занепад i банкрутство.
Завдання:
1. Розкрити стадії проведення передінвестиційних досліджень.
2. Проаналізувати етапи обґрунтування реального інвестиційного проекту будівництва нового підприємства.
3. Надати параметри проекту, які висвітлюються у підсумковому висновку обґрунтування інвестиційного проекту.
4. Охарактеризувати п’ять стадій життєвого циклу інвестиційного проекту.
5. Скласти конспект (тези).