Лекція 7. Україна у міжвоєнний період (1920 – 1939 рр.)
Соціально – економічні перетворення в Україні на основі непу.
Україна і утворення СССР.
Політика українізації.
Сталінська індустріалізація.
Колективізація українського села. Голод 1932 – 33 рр.
Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні. Масові репресії.
Західна Україна у 20 – 30 – ті роки ХХ ст.
Література
В.В.Світлична Історія України, Київ, 2006, ст. 218 – 244
1. На початку 1921 року більшовицька Росія і Україна опинилися в стані системної кризи, викликаної воєнними діями, які тривали останні 7 років і політикою «воєнного комунізму».
Економічна криза проявлялась в тому, що
а) промисловість знаходилась в стані розрухи. Промислове виробництво України становило 1/10 частину довоєнного рівня;
б) сільське господарство знаходилося в катастрофічному стані: посівні площі скоротилися на 1/4, а урожаї на 1/3. у 1921 р. відбувся голод, коли загинули 1млн чоловік;
в) у фінансах – повна інфляція грошей.
Політична криза проявилась в
а) повстаннях селянства;
б) страйках робітників;
в) кризі в більшовицькій парті.
Кризовий стан суспільства обумовив перехід до непу.
Сутність непу: часткове повернення до ринкових відносин, різних форм власності, економічних методів управління господарством.
Він передбачав такі зміни:
у сільському господарстві заміна продрозкладки продподатком, який відомий заздалегідь; дозвіл на торгівлю надлишками сільськогосподарської продукції, дозвіл на оренду землі і використання найманої праці.
у промисловості: продаж у приватні руки і в оренду дрібних і середніх підприємств, децентралізація управління промисловістю, коли багато підприємств об’єднувались у трести і переводились на госпрозрахунок; ліквідація загальної трудової повинності і зрівнялівки в оплаті праці, залучення іноземного капіталу у формі концесій (в Україні не було). Найбільші трести «Центротрест», «Хімвугілля», «Донвугілля».
Ці перетворення привели до того, що уже у 1926 р. промисловість у порівнянні з 1913 р. досягла 99 % її рівня.
у галузі фінансів: перехід до вільної торгівлі і відмова від продуктообміну, у великих підприємств відкрились великі біржі. У 1922 – 1924 р. проведено було грощову реформу – випущені червонці і казначейські білети, знизилась інфляція.
Але неп почали згортати, оскільки вважали його як тимчасовий захід: це поступка капіталізму і суперечила вона політиці Сталіна.
2. Під час громадянської війни на території колишньої Російської імперії утворилося 6 радянських республік: Російська федерація, Україна, Білорусія, Азербайджан, Вірменія, Грузія та 2 народні – Бухарська і Хорезмська. Республіки вважалися формально незалежними, а фактично управлялися ЦК РКП (б), існували двосторонні договори.
Існувало 2 підходи до створення єдиної держави:
Сталінський – план «автономізації республік»
Ленінський – план федерації республік з правом виходу.
СРСР був створений на І з’їзді Рад СРСР 30.12. 1922 р. у складі Росії, України, Білорусії і Закавказької республіки. Юридично його оформили у 1924 р., а Конституція України була затверджена у травні 1925 р. Загальними були визначені права на зовнішню торгівлю і політику, розвиток транспорту і зв’язку, оборонної промисловості.
Сучасна оцінка утворення СРСР
Формально СРСР був не федерацією, а унітарною державою і Україна не мала державного суверенітету, однак ознаки державності були: територіальна цілісність, адміністративний і державний апарат.
Утворення СРСР і входження України обумовлено:
об’єднанням територій колишньої Російської імперії
існуванням воєнно – політичного, воєнно – господарського союзу республік
посиленням впливу на Україну ВКП (б)
3. Українізація – це політика в національно – культурній сфері, яка здійснювалась радянським керівництвом у 20 – х роках ХХ ст.
Її зміст :
висування українців на керівні посади
запровадження української мови в державні та культурні установи, пресу, навчальні заклади
розвиток національної за формою і радянської за змістом культури
створення умов для розвитку культури національних меншин.
Керували українізацією керівники Наркомпросу України Г.Гринько, О.Шумський, М.Скрипник.
Наслідки українізації:
у 1930 р. чисельність шкіл з українською мовою становила 85%, 75%діловодства велось українською мовою, 90% газет і журналів видавалось українською мовою. Кількість українських службовців становила 54%.
відбувся бурхливий розвиток української культури: видавалося 20 літературно – художніх альманахів і збірників, 55 журналів, виникли літературно – художні об’єднання, 45 професійних театрів.
З’явились літературні імена: М.Хвильового, М.Рильського, В.Сосюри, О.Довженка, Л.Курбаса, Г.Верьовки.
Причини згортання українізації:
українізація вступила в протиріччя з владою,
українська інтелігенція була ідейним конкурентом партії,
українізація сприяла зростанню національної самосвідомості і виступала за національний комунізм (М.Хвильовий, О.Шумський, М.Волобуєв).
У 1933 р. Сталін назвав місцевий націоналізм головною загрозою єдності СРСР.
4. Курс на індустріалізацію взяв ХІV з’їзд ВКП (б) у грудні 1925 р. Він був обумовлений економічною відсталістю країни. Труднощі – існувало тільки внутрішнє джерело фінансування, не вистачало кваліфікованих кадрів, низький рівень економічної освіти. Індустріалізація проводилась «стрибком у соціалізм». Приріст промисловості до 1932 р. складав 15,7%. Індустріалізація передбачала розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, харчової і сільського господарства. Індустріалізація здійснювалась екстенсивним шляхом.
Індустріалізація привела не тільки до позитивних, а і негативних наслідків: збільшився продподаток на сільське господарство, заборонялась вільна торгівля; відбулася насильницька колективізація, виникла диспропорція між легкою і важкою промисловістю, впав життєвий рівень населення. Крім того відбувся перехід від непу до командно – адміністративної економіки; почалися репресії проти «шкідників», «ворогів народу».
Позитивні наслідки:
Україна перетворилась в індустріально – аграрну країну,
промисловість зросла у 7 разів (1940 у порівнянні з 1913 р.)
Україна по виплавці чавуну зайняла 2 місце в Європі (після Німеччини) і виробництву машин (Англія)
До війни побудовані сотні підприємств і 7 гігантів: Дніпрогес, ХТЗ, Краматорський машинобудівний, Дніпровський алюмінієвий заводи, Азовсталь, Запоріжсталь, Криворіжсталь.