Правила подсудности гражданских дел. Правовое положение иностранных лиц в гражданском процессе.
В международном частном праве под международной подсудностью понимается компетенция судов данного государства по разрешению гражданских дел с иностранным элементом и осуществлению определенных процессуальных действий касательно иностранного элемента. Например, надо решить, может ли суд данной страны принимать к своему рассмотрению иски к ответчикам, не имеющим в этой стране места жительства, может ли суд рассматривать дело о расторжении брака между иностранцами или между отечественным гражданином и иностранцем и т. п. Эти вопросы решаются с помощью норм законодательства данного государства и международных соглашений.
Определение подсудности следует отличать от определения права, подлежащего применению к правоотношению с иностранным элементом.
При решении вопроса о международной подсудности суд устанавливает пределы собственной компетенции и не затрагивает вопросы о том, компетентен ли решать данное дело иной иностранный суд или иной юрисдикционных орган. При решении вопроса о подсудности так же действует «закон суда». Таким образом, может иметь место общая территориальная, альтернативная, исключительная или договорная подсудность.
В соответствии со ст. 75 ЗУ «О МЧП» (Общие правила подсудности судам Украины дел с иностранным элементом) подсудность судам Украины названных дел определяется на момент открытия производства по делу, при этом в открытии производства будет отказано, если такое же дело, с тем же предметом и теми же основаниями, с участием тех же лиц будет иметь место в иностранном государстве.
Основаниями определения подсудности дел судам Украины закон называет следующие случаи: 1. если стороны предусмотрели это своим соглашением;
2. если ответчик по делу имеет место проживания (местонахождение, филиал), движимое или недвижимое имущество, на которое можно наложить взыскание на территории Украины;
3. в делах о причинении вреда, если таковой имел место в Украине;
4. место проживания в Украине имеет истец в делах об оплате алиментов или установлении отцовства;
5. в делах о причинении вреда, если истец – физ.лицо с местом проживания в Украине, а юр.лицо – ответчик – местонахождение в Украине;
6. в делах о наследстве наследодатель – гражданин Украины или имел последнее место проживания в момент смерти;
7. событие или действие, ставшее причиной подачи иска, имели место на территории Украины и др.
Таких случаем 10 и в иных, предусмотренных законами или международными договорами.
Законодательство и практика большинства государств допускают так называемую договорную подсудность. Это значит, что по соглашению сторон конкретное дело может быть отнесено к юрисдикции иностранного государства, хотя по закону страны суда оно подсудно местному суду, или, наоборот, дело, которое по закону места нахождения суда подсудно иностранному суду, может быть в силу соглашения сторон отнесено к юрисдикции местного суда.
Соглашения сторон, устанавливающие выбор подсудности в пользу своего государства, называются пророгационными соглашениями, а в пользу иностранного – дерогационными.
Однако ст. 77 ЗУ «О МЧП» определена исключительная подсудность судам Украины:
1. Підсудність судам є виключною у таких справах з іноземним елементом:
1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України;
2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;
10) в інших випадках, визначених законами України.
Исключительная подсудность не может быть изменена соглашением сторон.
Иски граждан Украины к лицам, которые проживают за границей, как правило неподсудны судам Украины. Однако, это возможно в силу альтернативной подсудности. В двусторонних соглашениях о правовой помощи закреплено общее правило о подсудности – предъявление иска по месту проживания (местонахождению) ответчика, но также в равной мере применяется правило об отнесении дела к ведению судов двух государств, или ведению судов конкретного государства (исключительная подсудность), или заключением письменного соглашения сторон (договорная подсудность).
По спорам между физическими лицами, проживающими в различных странах СНГ, иски как общее правило предъявляются в стране, где лицо имеет место жительства, а иски к юридическим лицам предъявляются в суды страны, на территории которой находится орган управления юридического лица, его представительство либо филиал (ст. 20 Конвенции стран СНГ от 22 января 1993 г.).
В соответствии с ст. 22 ЗУ «О правовом положении иностранцев и лиц без гражданства» эти лица имеют право на обращение в суд и иные государственные органы для защиты своих личных, имущественных и иных прав. Они имеют процессуальные права и обязанности наравне с физическими и юридическими лицами Украины за некоторыми исключениями. Национальный режим в данном вопросе является безусловным (не нужно устанавливать взаимность). Однако, если существуют ограничения гражданских процессуальных прав украинцев, то в качестве реторсии могут быть установлены соответствующие ограничения в отношении физ. и юр.лиц этого государства. Такое же положение закреплено в ст. 410 ГПК Украины.
Процессуальные право- и дееспособность иностранца определяется по закону страны суда. Это значит, что иностранец, напр., достигший 18 лет. возраста процессуально дееспособен, может самостоятельно обратиться в суд и осуществлять иные процессуальные права, несмотря на то, что по закону своей страны он может считаться несовершеннолетним (в некоторых штатах США с 21 г.). Новый ГПК Украины содержал иное положение (ст. 411, 412), однако эти статьи исключены на основании ЗУ «О МЧП».
Касательно иностранного государства, как субъекта гражданского процесса, то ЗУ «О МЧП» содержит ст. 79 (Судебный иммунитет). Статья с таким же содержанием есть в ГПК Украины (ст.413), в которой сказано:
1. Пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
2. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.
3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.
4. У тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Вопрос о том, какой орган государства должен давать такое согласие определяется каждым государством самостоятельно. Так, в соответствии с Порядком осуществления защиты прав и интересов Украины во время рассмотрения дел в заграничных юрисдикционных органах, утв. Указом Президента Украины от 25.06.2002г., МИД в 5-днев. срок со дня получения соответствующей информации вносит в КМУ вывод о наличии иммунитета Украины в деле, возбужденном по иску к ней в заграничных юрисдикционных органах, и согласованные с Минюстом предложения о путях обеспечения такого иммунитета. Согласие на предъявление иска еще не означает согласие на применение мер по обеспечению или принудительному исполнению. Для осуществления каждого из процессуальных действий необходимо отдельное разрешение.
В соответствии с Положением о дипломатических представительствах и консульских учреждениях иностранных государств в Украине, утв. Указом Президента Украины от 10.06.1993 г. п.13:
13. Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України у цивільних справах.
Імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки, коли глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України, спадкування, а також у зв'язку з позовами, що випливають з їх професійної або комерційної діяльності, що здійснюється ними за межами службових обов'язків.
Глава дипломатичного представництва, члени дипломатичного персоналу підлягають юрисдикції України у разі згоди на це акредитуючої держави.
Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу не зобов'язані давати свідоцькі показання.
14. Правила, передбачені п. 13 цього Положення, поширюються на членів сім'ї, які проживають разом з главою дипломатичного представництва, із членами дипломатичного персоналу, якщо члени сімей не є громадянами України.
Касательно консульский служащих, положением предусмотрено следующее:
П. 25. Консульські посадові особи користуються особистою недоторканністю і не можуть бути затримані або заарештовані інакше як у разі переслідування за вчинення тяжкого злочину або виконання вироку (ухвали, постанови) суду, що набрав законної сили.
Консульські посадові особи та консульські службовці користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України в цивільних справах щодо діяльності, яку вони здійснюють у межах службових обов'язків.
Імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки пред'явлення позовів про відшкодування заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди.
Консульські службовці та працівники обслуговуючого персоналу не можуть відмовлятися давати свідоцькі показання.
Працівники консульської установи не зобов'язані давати показання з питань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, а також показання, що роз'яснюють законодавство акредитуючої держави.
У разі відмови консульських посадових осіб давати свідоцькі показання до них не можуть бути застосовані заходи примусу або покарання.
Держава, що представляється консульською установою, може відмовитись від привілеїв та імунітетів працівників консульської установи, передбачених цим пунктом.
Все иные положения, касающиеся представительства, доверенности в отношении граждан Украины, относится и к иностранным гражданам. Есть лишь некоторые особенности: доверенность, оформленная за границей, не может быть признана недействительной вследствии несоблюдения формы, если форма отвечает требованиям закона Украины; данный документ должен быть надлежащим образом легализован. Представительство в гражданском деле может осуществлять консул. Это предусмотрено как внутреннем законодательством, так и Консульскими конвенциями.