Практичні заняття з історії української журналістики

Практичне 1

Тема: Перший період існування преси в Україні (Росія) (1812 - 1863)

План:

1. Суспільно-політичні умови, історичні реалії, в яких виникають перші прояви журналізму на укр. території.

2. Програми та тематичне коло журналів «Харківський демокрит», «Укр. вестник», «Укр. журнал», «Укр. домовод».

3. Характеристика перших газет «Харьковский еженедельник», «Харьковские известия».

4. Постаті перших укр. журналістів.

5. Художньо-літературна критика, історія в альманахах 30х-50х рр. (видання Харківські, Київські, Петербурзькі).

6. «Черниговский листок» Леоніда Глібова.

7. Журнал «Основа»: програма, зміст, автура.

8. Політичні публікації «Основи».

8. Основа — перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал та науково-літературний щомісячний. Журнал виходив щомісячно від січня 1861 року до жовтня 1862 року у Петербурзі. Частина матеріалів друкувалася російською мовою. Видавцями були Василь Білозерський (редактор),Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Олександр Кістяковський (секретар), М. Щербак та інші. В 1861 в книгах I—XII журналу «Основа» за редакцією Василя Білозерського вийшла збірка віршів Тараса Шевченка, друкована під заголовком «Кобзар». Вірші, які також називають четвертим виданням «Кобзаря» були опубліковані частково безпосередньо перед, а частково після смерті Шевченка в 1861 році. Текст надрукований кулішівкою і має наголоси на словах із кількома складами (за винятком букви «і», на якій не завжди друкарня могла позначити наголоси з технічних причин). «Основа» обстоювала право української нації на вільний і всебічний розвиток. У часописі друкувалися твори художньої літератури, праці з історії, бібліографії, документи, спогади, літературна критика і публіцистика, рецензії тощо. Тут було вперше опубліковано багато творів Тараса Шевченка (понад 70 поезій, у тому числі «Іван Гус», «Неофіти», п'єса «Назар Стодоля»),Леоніда Глібова, Степана Руданського, Пантелеймона Куліша, Олекси Стороженка, Якова Кухаренка, історичні праці Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Олександра Лазаревського, Тадея Рильського, Павла Житецького та інших.

«Основа», як перший український суспільно-політичний та науково-літературний журнал, мав великий вплив на культурно-літературний процес і сприяв зростанню національної свідомості та національно-визвольного руху в Україні. В створенні журналу «Основа» також брала участь Ганна Барвінок, сестра О. Білозерського та дружина П. Куліша. Куліш вів бібліографічний відділ, був головним критиком журналу, незважаючи на це писав публіцистичні статті. Один з видатних публіцистичних творів П. Куліша є «Листи з Хутора». 5 листів що зображували філософію хуторянства

2. «Украинскій Вѣстникъ» — перший в Україні літературно-мистецький, науковий і громадсько-політичний місячник, виходив за ініціативи І. Срезневського при Харківському Університеті1816—1819 переважно російською мовою за редакцією Євграфа Філомафітського, Р. Гонорського і Григорія Квітки-Основ'яненка, при активній співпраці Петра Гулака-Артемовського; наклад 350 — 500 примірників.

Ініціаторами створення, авторами, редакторами, видавцями перших в Україні періодичних видань «Украинский вестник» та «Украинский Журнал» були викладачі Харківського університету. В «Украинском Вестнике», попри перекладні матеріали переважно з науки і мистецтва і статті на загально-культутрні, релігійні і філософські теми, вміщено статті з історії України (М. Маркова, М. Грибовського), етнографії (О. Льовшина), економіки (В. Каразіна), педагогіки і літератури (Р. Гонорського), літературної і театральної критики (Є. Філомафітського). Друкувалися твори відомих просвітителів і вчених — О. І. Полицина, П. М. Любавського. Одним із провідних елементів концепції журналу було розширення інформації про рідний край, ознайомлення читачів з історією України, формування почуття любові до неї.

Харківський Демокрит – гумористично-сатиричний часопис, який видавався у Харкові у 1816 році. Засновником часопису був харківський поет Василь Маслович, який залучив до роботи над виданням чимало людей, які стали пізніше відомими далеко за межами Слобожанщини – Грігорія Квітку (ще не взявший собі псевдонім «Основ’яненко»), Акіма Нахімова, Івана Срезневського, Разумніка Гонорского, Ореста Сомова, Івана Паліцина. Матеріали у часописи ділилися на три частини - «поезія, проза, суміш», загальний напрямок був сатиричний, але без політичної забарвленості. У прихованій формі критикувалося кріпацтво та інші вади тогочасного суспільно-політичного ладу, крім того, містилося багато матеріалів, пов’язаних с гострими повсякденними питаннями життя Харківа. Представлений також був жанр літературної пародії. «Харківський Демокрит» видавався російською мовою, проте твори, пов’язані з минулим або тогочасним життям Слобожанщини, вміщали багато українізмів, пізніше у часописі з’явилося кілька творів, цілком написаних українською мовою – які належали перу Василя Масловича ^[1]. Харківський Демокрит був першим часописом, який виходив на території України, першим часописом, де була вжита українська мова та першим суто гумористичним виданням у Російській імперії ^[2]. Видання часопису було припинено у червні 1816 року, про що читачів проінформували три слова «Кончина «Харьковского Демокрита», надруковані на останній сторінці. Незважаючи на короткий час видання, часопис мав великий вплив на інтелектуальне життя Слобожанщини та Лівобережної України загалом, у ньому розпочали свою літературну діяльність Григорій Квітка, Орест Сомов, Акім Нахімов. Традиція «Харківського Демокрита» була пізніше продовжена в «Українському Віснику». Деякі твори, вперше надруковані на сторінках «Харківського Демокриту», пізніше виходили окремими виданнями.

«Украинскій Журналъ» — літературно-художній, науковий і громадсько-політичний двотижневик, що видавався Харківським університетом.

Виходив 1824 — 1825 у Харкові як своєрідне продовження «Украинского ВЂстника» (з 1816); редактор Олександр Склабовський . Вийшло 48 номерів; наклад 600 примірників.

«Украинскій Журналъ» містив серед іншого матеріали з української історії (про Богдана і Юрія Хмельницьких, Івана Скоропадського), етнографічні описи, описи українських міст (І. Вернета,О. Льовшина), статті про українську мову і народну творчість та їх значення для розвитку української літератури. Іван Кульжинський у статті «Некоторые замечания касательно истории и характера малороссийской поэзии» дав першу спробу аналізу української поезії з оглядом народнопоетичної творчості та писемної літератури від Г. Сковороди до І. Котляревського. Павло Білецький-Носенко підкреслював конечність публікацій періодичної преси українською мовою. «Украинскій Журналъ» інформував про стан освіти, культурні події, літературні новини і про громадське життя, зокрема на Слобожанщині. Журнал припинила університетська влада.

3. «Харьковскія Извѣстія» — тижневик, виходив 1817 — 23 у Харкові, спершу видавець і ред. А. Вербицький, з 1819 — Рада Харківського університету, з доручення якої ред. були П. Гулак-Артемовський, Є. Філомафитський, О. Склабовський та О. Куницький. Газ. подавала матеріали з життя Харкова: про театр, нові книги, статистичні дані, побутові зарисовки; українською мовою друкувалися вірші Г. Квітки-Основ'яненка.

«Харьковскій ЕженедЂльникъ» - періодичне видання книгаря Лангера. Виходило в Харкові з 4 травня по 20 липня 1812 р. щонеділі. У журналі друкувалися статті і замітки по сільському господарству, технології і комерції, інколи по історії і естетиці, а також вірші, анекдоти і інш. У числі співробітників зустрічається Вас. Масловіч.

Практичне 2