3.2.4. Імплікація, її умови істинності

Розглянемо таке висловлювання, в якому описується обіцянка одного керівника

«Якщо робітники поліпшать якість роботи, вони отримають премію» Це складне висловлювання, складається з двох простих

1. «Робітники поліпшать якість роботи»

2. «Вони отримають премію»

Його формула може бути записана як p-*q (читається «Якщо р, тоді q»)

З метою визначення значення істинності цього складного висловтювачня необхідно проаналізувати такі випадки

1 Робітники поліпшили якість роботи і отримали за це премію, тобто і перше, і друге прості висловлювання виявилися істинними Керівник дотримався свого слова і, відповідно, імплікація, висловлена ним, може бути оцінена як істинна

2 Якість роботи поліпшена, але премія не отримана, тобто перше просте висловлювання —істинне, а друге — хибне

У цьому випадку керівникові може бути пред'явлена претензія, що він не дотримався свого слова, вираженого за допомогою імплікації, і, отже, вона виявилася хибною

З Робітники якість роботи не поліпшили, але премію все-таки отримали, тобто перше просте висловлювання — хибне, а друге — істинне Звичайно імплікація, яка складається з цих двох простих висловлювань, оцінюється як істинна, тому що керівник може видати премію робітникам і за інші заслуги, не входячи в протиріччя зі своєю обіцянкою, наприклад, за дисципліну на робочому місці

4 Робітники не поліпшили якості роботи і не отримали премії, тобто перше і друге прості висловлювання — хибні

У цьому випадку ніяких претензій пред явити керівникові не можна Хоча премії він і не видав, але своєї обіцянки при цьому не порушив Оскільки робітники не поліпшили якості роботи, то це звільнює керівника від обіцянки преміювати їх Звідси випливає, що імплікація у цьому випадку також може бути оцінена як істинна

Таким чином, імплікація буде хибною лише тоді, коли перше

103

3.2.6. Логічні сполучники в правових контекстах

Знання визначень логічних сполучників та вміння виявляти логічну форму того чи іншого правового закону може значно допомогти юристам при витлумаченні законодавства. Можна навіть стверджувати, що без знання логічної форми закону з'ясувати його смисл взагалі неможливо. Якщо юрист хоче не тільки запам'ятати текст закону, вивчити його напам"ять, але й зрозуміти про що в ньому йдеться, тоді увагу слід приділяти не тільки змісту цього документа, а й виявленню його логічної форми, при визначенні якої особливо важливо вміти розрізняти логічні сполучники.

Для прикладу розглянемо статтю 172 "Службовий підлог" Кримінального кодексу України. У диспозиції цієї статті стверджується: "Службовий підлог, тобто внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, складання і видача завідомо неправдивих документів, а також підробка документів... карається".

З точки зору логіки це складне висловлювання складається з чотирьох простих:

(1) "Службовий підлог, тобто внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей карається";

2. "Службовий підлог, тобто складання завідомо неправдивих документів, карається";

3. "Службовий підлог, тобто видача завідомо неправдивих документів карається";

(4) "Службовий підлог, тобто підробка документів карається". Записати це складне висловлювання мовою логіки висловлювань можна

таким чином: р v (г л q) v s

Застосування у формулі логічного сполучника "диз'юнкція" означає, що для обгрунтування кримінальної відповідальності за статтею 172 потрібна наявність у діях особи хоча б однієї із перелічених у диспозиції ознак, тобто людину можна звинувачувати у службовому підлозі тільки у тому випадку, коли вона будучи службовою особою, або внесла в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, або склала і видала завідомо неправдиві документи, або підробила їх.

102

цьому випадку керівник вчинив не відповідно до своєї обіцянки, бо він сказав, що робітники отримають премію тільки тоді, коли поліпшать якість, а вони якості не поліпшили. У зв'язку з цим його обіцянка може бути оціне­на як хибна.

3. Премію робітники не отримали, а якість продукції поліпшили. Цей випадок аналогічний попередньому. Керівник не дотримав своєї обіцянки, і тому вона оцінюється як хибна.

4. Премію робітники не отримали і якість продукції не поліпшили. У цьому випадку ніяких претензій керівникові пред'явити не можна, бо він вчинив відповідно до своєї обіцянки. Тому складне висловлювання, яке виражає цей стан справ, може бути оцінене як істинне.

Таким чином, еквіваленція є істинною тоді і тільки тоді, коли обидва простих висловлювання, які входять до її складу, або одночасно істинні, або одночасно хибні. У випадку, коли одне з простих висловлювань є істинним, а друге — хибним, еквіваленція буде хибною.

Ці факти в таблиці істинності еквіваленції виражаються таким чином:

№	А	В	А«В
1	і	і	і
2	і	X	X
3	X	1	X
4	X	X	X

Виразу «А *• В» у природній мові і в мові права можуть відповідати такі вирази: «А тоді і тільки тоді, коли В», «А, якщо і тільки якщо В», «Якщо А, тоді В і навпаки», «Л, якщо В, і В, якщо А", «для А необхідно і достатньо В», "А еквівалентне В» тощо.

Прикладом еквівалентного висловлюваїшя у праві може бути визначення злочину в Кримінальному кодексі України відповідно до статті 7 будь-яке діяння слід розглядати як злочин у тому і тільки тому випадку, коли воно суспільно небезпечне й протиправне.

10!

скоріше за все як правильна, але не як істинна, бо вона не є описом стану речей у дійсності, а є певним керівництвом до дії. Норми можуть змінюватися з плином часу і мати винятки. Вони повністю залежать від людини: вона їх створює і може порушувати. Існування нормативних законів завжди зумовлене людським контролем — людськими рішеннями і діями. Цей контроль звичайно здійснюється шляхом застосування санкцій — покаранням або попередженням того, хто порушує закон. Таким чином, природні закони і нормативні закони навряд чи мають щось спільне між собою крім назви (ті та інші — закони).

Логічні істини схожі як з першими, так і з другими. Вони являють собою схеми, форми, на основі яких людина може міркувати правильно. їх можна кваліфікувати як відповідні норми правильного міркування. Специфіка цих норм полягає у тому, що людина їх не встановлює, вони мають об'єктивний характер і не залежать від конкретної особи чи соціальної групи осіб. У цьому логічні істини схожі із законами природи. Однак на відміну від останніх, які повністю незалежні від людини (вона їх не встановлює і не може порушити), закони логіки можуть порушуватися людьми. У цьому логічні істини схожі із нормативними закоконами. Однак за порушення логічних законів людина не несе ніякого покарання, їй може бути тільки вказано на ті помилки, які вона допустила в своєму міркуванні.

У логіці висловлювань виділяють велику кількість логічних законів. Однак серед них розрізняють декілька, які характеризують як основні. Розглянемо більш детально три такі закони: закон тотожності, закон протиріччя і закон виключеного третього.

Закон тотожності

Визначення: Кожне висловлювання повинне бути тотожнім саме собі.

Це означає, що у процесі міркування воно повинне зберігати одне й теж саме значення, скільки б разів воно не повторювалося. Зовнішньо це найпростіший із логічних законів. Його можна сформулювати також таким чином: якщо висловлювання є істинним, то воно істинне.

Наприклад, "Якщо право - наука, то воно - наука".

Схема цього закону записується так: А-»А, або А**А.

Знання цього закону і грамотне застосування його у своїй діяльності

104

Наявність усіх цих ознак для того, щоб кваліфікувати дії людини як службовий підлог, не обов'язкова. Але враховуючи те, що у статті застосовується логічний сполучник "нестрога диз"юнкція", можливі ситуації, коли у діях людини будуть наявні декілька ознак одночасно.

Цей матеріал можна подивитися більш докладно у підручнику Хоменко І.В. Логіка - юристам. - К, 1997, - С. 44-56 (теорія), 257-261 (практика).

Контрольні запитання

1. Які логічні сполучники ви знаєте?

2. Як можна визначити кожний логічний сполучник?

3. Як можна логічно проаналізувати правовий текст? Покажіть це на прикладі будь-якої статті Кримінального кодексу України.

3.3. Загальна характеристика законів логіки висловлювань

Людина у своєму житті стикається, принаймні, з трьома типами законів. Це — природні закони (або закони природи), нормативні закони (або норми), логічні закони (або закони логіки). Одними рисами вони схожі, іншими суттєво відрізняються один від одного.

Так, природні закони демонструють жорстку незмінну регулярність, яка або насправді має місце в природі (у цьому випадку закон є істинним), або не існує (у цьому випадку закон є хибним). Такі закони є незмінними і не допускають винятків. Вони не підлягають контролю з боку людини, тобто закони природи не можуть бути створені людьми або порушені ними. їх незнання або ігнорування може призвести до біди. Прикладами таких законів можуть бути закони, які описують рух планет, закони гравітації, закони термодинаміки тощо.

Нормативні закони істотно відрізняються від законів природи. Вони покликані описувати не факти, а орієнтири поведінки людей. Норми часто називають хорошими чи поганими, правильними чи неправильними, прийнятими чи не прийнятими. Істинними чи хибними їх назвати навряд чи можна. Так, наприклад, християнська заповідь «Не вбий!» оцінюється

1C7

не є осудним", якщо в першому з них мається на увазі один час (наприклад, до здійснення злочину) а в другому - інший час (наприклад при здійсненні злочину або після нього)

Схема цього закону записується так

-(А л ~А)

Наприклад "Невірно, що ця записка написана обвинуваченим і не написана ним" Знання цього закону може допомогти юристові розрізняти дійсно суперечливі висловлювання від висловлювань, які такими не є, а також не приписукати протиріч у своїх міркуваннях і знаходити їх як у міркуваннях інших людей, так і в текстах правових документів

Закон виключеного третього

Визначення: з двох висловлювань, в одному з яких стверджується те, що заперечується у другому, - одне є неодмінно істинним, тобто істинне або саме висловлювання, або його заперечення ( "третього не дано").

Наприклад, з двох висловлювань "Обвинувачений в момент здійснення злочину був осудним" і "Обвинувачений в момент здійснення злочину не був осудним" одне неодмінно є істинним, а друге - хибним Якщо буде встановлено, що істинним є перше висловлювання, тоді друге буде обов'язково хибним і навпаки

Схема цього закону записується так

A v~A

Закон виключеного третього був відомий ще до Арістотеля Але саме він вперше сформулював його у явному вигляді «Не може бути нічого проміжного між двома членами протиріччя, а відносно чогось одного необхідно, щоб там не було щось або стверджувати, або заперечувати»

У Арістотеля цей закон викликав великі сумніви Він висловлювався про його неспроможність, коли розглядаються майбутні події, прихід яких у даний (теперішній) час ще не є визначеним, і тому невідомо, чи відбудуться вони у майбутньому, чи ні

Аналізу таких висловлювань про майбутні випадкові події Арістотель присвятив працю, яка називається «Про витлумачення»

106

необхідно юристові Закон тотожності є одним із основних принципів побудови кваліфікованого законодавства Так, наприклад, саме він береться до уваги при формулюванні деяких статтей сучасних кодексів нашої держави Як приклад можна привести статтю 275 "Межі судового розгляду" Кримінально-процесуального кодексу України "Розгляд справи у суді проводиться щодо обвинувачених і лише по тому обвинуваченню, по якому їх віддано до суду "

При порушенні закону тотожності людина, як правило порушує і власну аргументацію, свої виводи Насправді, якщо спочатку бесіди ваш співрозмовник вкладав у висловлювання, або в поняття, які в ньому містяться, один смисл, а через деякий час протягом цієї ж бесіди зовсім інший, то стає зрозумілим, що з такою людиною нема чого розмовляти, з нею нема про що сперечатися, бо втрачається сам предмет бесіди

Закон тотожності формулює одне з основних правил раціональної комунікації перш ніж починати обговорювати якесь питання, необхідно чітко з ясувати про що піде мова, і потім протягом всього обговорення про це пам'ятати

Закон протиріччя

Визначення: ніяке висловлювання не може бути істинним одночасно із своїм запереченням.

Цей закон говорить про суперечливі одне одному висловлювання, тобто висловлювання, одне з яких є запереченням другого В одному із суперечливих висловлювань щось стверджується, а в другому теж саме заперечується, причому твердження і заперечення стосуються одного й того ж обєкта, розглянутого протягом того самого часу і у тому самому відношенні

Так, наприклад, суперечать одне одному такі висловлювання " Ця людина здійснила цей злочин" і "Ця людина не здійснила цей злочин"

Проте немає суперечності у таких висловлюваних "Пальто, вкрадене у потерпілого, було коричневого кольору" і "Пальто , знайдене у обвинуваченого, не було коричневого кольору", тому що в них йдеться або мова може йти про різні пальта

Не є суперечливими й такі висловлювання "Петров є осудним" і "Петров

109

• Природних законів і логічних законів;

• Нормативних законів і логічних законів.

3. Як ви можете сформулювати закон тотожності? Яка його схема?

4. Чому закон тотожності вважається одним з основних правил раціональної комунікації?

5. Як ви можете сформулювати закон протиріччя? Яка його схема?

6. За яких умов може працювати закон протиріччя?

7. Як ви можете сформулювати закон виключеного третього? Яка його схема?

8. Чи має закон виключеного третього універсальне значення?

3.4. Логічний аналіз запитань та відповідей 3.4.1. Визначення запитання. Структура запитання

Логіка не тільки вивчає певні твердження, предметом її аналізу є також запитання. Запитання суттєво відрізняються від інших видів висловлювань. Вони предсталяють собою завуальовані вимоги певної інформації і тому застосовуються для з'ясування обставин, уточнення інформації, розв'язання проблемної ситуації. Логічна природа запитання така, що на відміну від тверджень, які можуть бути охарактеризовані як істинні або хибні, запитання так оцінити неможливо. Скоріше за все вони можуть бути коректними чи некоректними, правильними чи неправильними, доцільними чи недоцільними.

Дослідження будь-якого запитання обов'язково передбачає необхідність врахування передумови запитання і контексту його промовляння.

Передумовою запитання називається вихідне знання, яке наявне в запитанні. її можна визначити за допомогою якогось твердження. Саме вона зумовлює множину відповідей на певне запитання. Так, наприклад, висловлювання «Яку оцінку ти отримав на іспиті з логіки?» передбачає, що людина , до якої звертаються, колись складала іспит з логіки.

Якщо предумова запитання є незрозумілою для людини, до якої звертаються, то діалог взагалі не відбудеться. Так, наприклад, якщо ви запитуєте співрозмовника: «Як ви голосували на останніх виборох

108

Розглянемо, наприклад, таке висловлювання: «Наступного року в цей самий час буде здійснене пограбування століття». У даний момент йому складно приписати якесь логічне значення: воно не є істинним, але не є хибним. Таким самим є і заперечення цього висловлювання. Проте закон виключеного третього стверджує, що або саме висловлювання, або його заперечення має бути істинним.

У зв'язку з цим Арістотель запропонував обмежити сферу використання цього закону лише висловлюваннями про минуле і теперішнє. До висловлювань про майбутнє він не може бути застосований.

Однак, незважаючи на критику закону виключеного третього, він все ж таки широко використовується у найрізноманітнійших міркуваннях людей. Так, більшість міркувань в галузі права повинні підлягати цьому законові. У противному випадку говорити, про створення якогось законодавства було б проблематично.

Закон виключеного третього вимагає від науковців, у тому числі і правознавців, уточнення понять, якими вони користуються у своїй професійній діяльності до такого рівня, щоб можна було дати відповідь на альтернативні питання. Наприклад: «Чи є це діяння злочином, або воно не є злочином?» Якщо б поняття «злочину» у праві не було б точно визначене, то в деяких випадках відповісти на це питання було б дуже важко. Це стосується також і інших правових понять.

Однак слід зазначити, що у правовій практиці можуть бути і такі ситуації, до яких цей закон не можна застосовувати. Це торкається, наприклад, презумпції невинності. Якщо не доведено, що саме ця людина є винною, тоді визначити істинність або хибність висловлювань: «Ця особа вчинила цей злочин» і «Ця особа не вчинила цей злочин» неможливо.

Цей матеріал більш докладно можна подивитися у підручнику Хоменко І.В. «Логіка - юристам». - К, 1997. - С.69-83 (теорія), С.262-267(практика) Контрольні запитання

1. Як можна визначити закон природи, нормативний закон, логічний закон?

1. Що є спільного у:

Ill

запитання. На логічно некоректні запитання такої відповіді дати неможливо.

Зазначимо декілька випадків логічної некоректності запитань.