На захист виносяться такі положення:

1. Мета процесу перекладу полягає значною мірою у декодуванні ментальної ідентичності нації, тобто визначенні рис етнічної ментальності нації-носія мови оригіналу та відтворенні цих рис мовою перекладу. Під “ментальною ідентичністю нації” ми розуміємо результат повної або часткової самоідентифікації нації з рисами притаманної їй етнічної ментальності на свідомому або несвідомому рівні в результаті історичного розвитку.

2. Декодування в процесі перекладу українських і німецьких етнолексем (міфологем, міфологічних фітонімів, політичних міфологем і обрядової лексики) потребують наступні риси етнічної ментальності: 1) спільні риси – схильність до персоніфікації та обожнення природи; індивідуалізм; містицизм; старанність, точність; осілість, любов до власного дому; 2) специфічні риси: підвищена емоційність (чутливість, ліризм, артистизм) носіїв української мови та ідеалізм носіїв німецької мови.

3. “Етнолексема” – це лексичний елемент, який вербалізує певну рису етнічної ментальності та потребує декодування у процесі перекладу. Виходячи з того, що носії української та німецької мов мають, окрім відмінних, також і деякі спільні риси етнічної ментальності, ми розрізняємо 1) аналогічні етнолексеми (ті, які вербалізують спільні риси етнічної ментальності носіїв мови оригіналу та мови перекладу і позначають аналогічний предмет уявного світу) та 2) специфічні етнолексеми (ті, які вербалізують відмінні риси етнічної ментальності носіїв відповідних мов і позначають відмінні предмети уявного світу). Етнолексеми міфологічного походження – частина національно маркованої лексики, що вербалізує предмети уявного світу та певні риси етнічної ментальності, які потребують декодування у процесі перекладу.

4. Стратегія перекладу у випадку усвідомлення перекладачем ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та нації-носія мови перекладу буде спрямована на максимальне відтворення національно-історичного колориту етнолексем, яке забезпечує декодування ментальної ідентичності відповідних націй.

Повна або часткова втрата національно-історичного колориту етнолексем можлива у випадку неусвідомлення перекладачем ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та / або нації-носія мови перекладу, що не забезпечує декодування ментальної ідентичності нації. Навіть за умов координативного білінгвізму перекладача ментальна ідентичність націй, мови яких задіяні в процесі перекладу, буде декодована різною мірою в залежності від того, яка мова та культура є більш рідною у порівнянні з іншою.

5. Декодування ментальності української та німецькомовних націй в процесі перекладу відбувається у випадку застосування ретроспективної стратегії та “привнесення елементів чужої мови та культури” у мову перекладу шляхом її екзотизації. Декодування ментальної ідентичності досліджуваних націй у процесі перекладу не відбувається у випадку застосування проспективної стратегії перекладу та одомашнення перекладної версії оригіналу.

6. Декодування ментальної ідентичності націй-носіїв німецької мови у процесі перекладу відбувається у випадку застосування наступних методів: калькування без втрати колориту, транскрипція з елементами калькування, створення оказіонального неологізму, калькування з елементами тлумачення, транскрипція з елементами тлумачення, транскрипція, використання етноаналогів, контекстуальний переклад.

Декодування ментальної ідентичності української нації в процесі перекладу відбувається у випадку застосування наступних методів: створення оказіонального неологізму, транскрипція з елементами тлумачення, калькування без втрати колориту, транскрипція з елементами калькування, використання етноаналогів, калькування з елементами тлумачення, транскрипція, контекстуальний переклад.

7. Декодування ментальної ідентичності націй-носіїв німецької мови в процесі перекладу українською мовою не відбувається при використанні таких методів, як пояснення, калькування, генералізація, функціональний аналог. Декодування ментальної ідентичності української нації в процесі перекладу німецькою мовою не відбувається при використанні таких методів, як калькування, транскрипція, використання функціонального аналогу; пояснення, опис, тлумачення; словниковий відповідник із втратою колориту.

Наукова новизна. Етнолінгвістичні аспекти перекладознавства досліджувались багатьма науковцями (Арутюнова Н.Д., Бархударов Л.С., Бєлова А.Д., Верещагін Е.М., Виноградов В.С., Влахов С., Зарицький М.С., Зимомря М.І., Зорівчак Р.П., Карабан В.І., Караулов Ю.Н., Комісаров В., Коптілов В.В., Костомаров В.Г., Крупнов В.Н., Латишев Л.К., Лєвий І., Любчук Н.В., Марковіна І.Ю., Маслова В.А., Рецкер Я.І., Рильський М.Т., Россельс В.М., Серебренніков Б.О., Сорокін Ю.О., Телія В.Н., Толстой Н.І., Тороп П., Фесенко Т.А., Флорін С., Чередниченко О.І., Чуковський К., Швейцер О.Д., Basil H., Catford J.C., Crick M., Dedecius K., Delabastita D., Heeschen V., Kade O., Kopetzki A., Larson M., Neubert A., Reiss K., Snell-Hornby M., Werlen E. та інші). Проте безпосереднє поєднання категорії ментальності з процесом перекладу та визначення механізмів декодування конкретних рис етнічної ментальності при перекладі українських і німецьких етнолексем міфологічного походження – нове та недосліджене явище. Наукова новизна полягає у:

здійсненні першої спроби у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці комплексного підходу до дослідження перекладу як процесу декодування ментальної ідентичності української та німецькомовних націй;

визначенні поняття “етнолексема міфологічного походження” як елементу національно маркованого складу мови;

доведенні взаємозалежності між ментальною ідентичністю нації та стратегією перекладу українських і німецьких етнолексем;

визначенні рис ментальності носіїв української та німецької мов з метою їх декодування при перекладі етнолексики, що отримано вперше у перекладознавстві;

поглибленні відомих методів перекладу національних слів-реалій Р.П.Зорівчак, С.Влахова та С.Флоріна в частині перекладу етнографічних слів-реалій та поширенні на специфічний вид слів-реалій – етнолексеми міфологічного походження (міфологеми, зокрема, назви духів природи, міфологічні фітоніми, політичні міфологеми й обрядову лексику), що дало змогу розробити нові методи перекладу цього виду лексики у німецько-українському та українсько-німецькому напрямах перекладу.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що воно суттєво доповнило та вдосконалило понятійний апарат перекладознавства, насамперед у сфері перекладу етнолексем, які вербалізують предмети уявного світу, розширило концептуальну базу методів і підходів до перекладу національно маркованої лексики без словникового відповідника з німецької мови українською та з української мови німецькою. Результати вивчення механізмів декодування ментальної ідентичності нації можуть бути застосовані для дослідження особливостей перекладу інших специфічних видів національних слів-реалій у даних та інших мовах.

Практичне значення дослідження. Одержані результати та висновки роботи можуть бути застосовані при перекладі національно маркованих художніх творів з німецької мови українською та з української мови німецькою. Створений німецько-український та українсько-німецький словник етнолексем міфологічного походження та фонової інформації може бути використаний для укладання перекладних словників етнолексем української та німецької мов. Результати дослідження мають практичне значення для викладання нормативних курсів зі вступу до перекладознавства, теорії та практики перекладу, спеціальних курсів: “Переклад етнотекстів”, “Етнопсихолінгвістичні аспекти перекладознавства”, “Переклад національних слів-реалій”; для підготовки відповідних підручників і посібників, а також для студентів та аспірантів при написанні рефератів, курсових, дипломних робіт і дисертацій зі спеціальності “Перекладознавство”. Матеріали дисертації використано у перекладеному нами та виданому навчальному посібнику “Heimatland der Kraniche: Eine Wanderung durch die Vergangenheit mit Sagen und Legenden”, який використовується у навчальному процесі в середніх і вищих навчальних закладах країни.

Основною проблемою, на вирішення якої орієнтована дана дисертація, є обґрунтування необхідності у перекладача знань про специфіку ментальності носіїв тих мов, з якої та якою він або вона здійснює переклад. Лише усвідомлення специфіки етнічної ментальності надає перекладачу необхідні можливості для максимального збереження національного колориту при перекладі.

Особистий внесок дисертантки полягає у: 1) визначенні спільних і відмінних рис ментальності носіїв української та німецької мов, які потребують декодування в процесі перекладу етнолексем міфологічного походження; 2) визначенні найбільш ефективних і частотних методів декодування специфіки ментальності при перекладі. Всі результати дисертації одержані самостійно.

Апробація результатів дисертації була здійснена на семінарах і засіданнях кафедри теорії і практики перекладу з німецької мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2003-2004 рр.), міжнародних наукових конференціях: “Проблеми української термінології” у Національному університеті “Львівська політехніка” (2002 р.), “Сучасна українська термінологія” в Національній академії наук України (Київ, 2003 р.), ХІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 2002 р.), “Проблеми розвитку філології в контексті світової культури” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (2003 та 2005 рр.), на баварсько-українському конгресі філологів-германістів у Львівському національному університеті імені Івана Франка (2002 р.); на презентаціях власного перекладу книги німецької мовою “Журавлиний край. Мандрівка в минуле з легендами та переказами” (2004 р.) та в процесі викладання спецкурсів з практики перекладу на кафедрі теорії і практики перекладу з німецької мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 5 наукових працях у фахових виданнях України. З друку у видавництві “А.С.К.” вийшов переклад збірки розповідей про міфологію, історію та культуру України німецькою мовою “Heimatland der Kraniche. Eine Wanderung durch die Vergangenheit mit Sagen und Legenden” (2004).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 4 додатків. У додатках розміщено німецько-український та українсько-німецький словник етнолексем міфологічного походження та фонової інформації, глосарій досліджуваних у дисертації наукових понять і концепцій, приклади перекладу українських і німецьких міфологічно-фольклорних текстів та порівняльну характеристику українських і німецьких зоонімів.

Обсяг тексту дисертації – 194 сторінки, загальний обсяг роботи – 227 сторінок. Список використаних джерел складається з 426 найменувань. У роботі наведено 4 схеми.