Тема 4. Особливості інтеграційних стратегій
4.1. Міжнародна економічна інтеграція як вищий рівень розвитку світогосподарських зв'язків
1. Основні особливості міжнародної економічної інтеграції на мікро- і макрорівні
2. Ефективність і основні проблеми міжнародної економічної інтеграції.
У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядалася нами як вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин (МЕВ). Як процес інтеграція проявляється в зтиранні відмінностей між економічними суб'єктами - представниками різних держав.
Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції обумовлений такими факторами:
економічним розвитком країн, груп країн і регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів;
закономірностями науково-технічного прогресу;
тенденціями демографічного розвитку;
наявністю й необхідністю вирішення глобальних проблем (енергетичної, продовольчої, екологічної, використання Світового океану й Космосу, економічного росту й народонаселення, економічної безпеки, роззброювання);
різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж;
ринковою “уніфікацією” економічного розвитку
Основні особливості міжнародної економічної інтеграції на мікро- і макрорівні
NB! На мікрорівні виділяють горизонтальну і вертикальну інтеграцію.
Горизонтальна інтеграція виникла в результаті злиття фірм, які виробляли подібні або однорідні товари з метою їхньої подальшої реалізації через спільну систему розподілу й одержання при цьому додаткового прибутку. Горизонтальна інтеграція супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, які виробляються в країні базування.
Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, що функціонують у різних виробничих циклах.
Розрізняють три форми вертикальної інтеграції:
інтеграція “вниз” (наприклад, приєднання заводу-виробника сировини або напівфабрикатів до компанії, що реалізує головне виробництво);
виробнича інтеграція “вгору” (придбання сталеливарною компанією заводу, що виробляє металоконструкції);
невиробнича інтеграція “вгору”, що включає сферу розподілу.
NB! На визначеному рівні розвитку мікроінтеграції виникають транснаціональні корпорації Вони є й найбільш інтегрованими мікроструктурами (зокрема, Chrisler, Сеnеrаl Моtогs, Volksvagen, Тоуоtа, Ноndа - вертикальна, а Ехооn, Моbil, Техасo - горизонтальна інтеграція).
N
B!
На
рівні національних економік інтеграція
розвивається на основі формування
економічних об'єднань країн з тим або
іншим ступенем узгодження їх національних
політик Тут мова йде про явище
економічного регіонализму. Отже, маємо
дворівневу структуру
інтеграційного процесу.
Структура інтеграційного процесу
Умови розвитку й фактори ефективності мікроінтеграції в системі взаємин ТНК розглядаються в теорії інтернаціоналізації.
Концепція інтернаціоналізації, запропонована й популяризована П. Баклі й М. Кесоном, а потім значно доповнена А. Ругманом, в цілому відображає підходи, покладені в основу вищевказаних горизонтальної й вертикальної інтеграційКорінна відмінність між мікроінтеграцією й інтеграцією, на думку Р. Гроса й Д. Куджави, полягає в наступному. Інтерналізація включає операції, що перебувають поза сферами вертикальної або горизонтальної інтеграції, - придбання капіталу, робочої сили, технологій. Проблему формування багатофакторного підходу дослідження інвестиційного поводження ТНК вирішив англійський економіст Дж. Данніг у рамках розробленої ним еклектичної теорії міжнародного виробництва.
Процеси макроінтеграції досліджені у фундаментальних роботах зарубіжних і вітчизняних економістів. Як теоретично обґрунтовані й практично апробовані розглядають такі основні форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: 1) зона преференційної торгівлі, зона (асоціація) вільної торгівлі; 2) митний союз;3) спільний ринок; 4) економічний і політичний союзи.
Зона преференційної торгівлі являє собою зону з пільговим торговим режимом, коли дві або кілька країн зменшують взаємні тарифи на імпорт товарів, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є преференційна система Британського Співтовариства (1932 р.), що поєднувала 48 держав.
У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговий режим для країн-учасниць за рахунок ліквідації внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 р.), зона вільної торгівлі “ США-Канада” (1988 р.), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).
Митний союз являє собою угоду двох або декількох держав, що передбачає ліквідацію внутрішніх тарифів і встановлення загального зовнішнього тарифу Такі угоди діяли в Бенілюксі (з 1948 р.), у Європейському Союзі (з 1968 р.).
У межах спільного ринку забезпечується вільне пересування не тільки товарів, але й послуг, капіталів і громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємин у цілому характерні тепер для Європейського Союзу.
В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої й зовнішньої економічної політики. У країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом таких союзів є Бенілюкс (з 1960 р.), Сполучені Штати Америки, Радянський Союз (до 1991 р.). На стадії практичної реалізації плани про створення економічного й валютного Європейського Союзу. На основі економічних створюються політичні союзи, у яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція.
Економічна природа інтеграційних угруповань і взаємин між їхніми країнами, що створюють, обумовлюють логіку й наступність у становленні й розвитку форм міжнародної регіональної економічної інтеграції.