3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я

Розглядати цю проблему треба з того, що у VIII-VI ст. до н.е. в рамках «Великої грецької колонізації» у Північному Причорномор’ї виникли грецькі поселення. Першим грецьким поселенням на півдні України було містечко Борисфеніда, засноване у VII ст. до н.е. на острові Березань. За ним у Буго-Дністровському лимані з’явилося місто Ольвія (з грецької мови – «щаслива»). Згодом виникли Тіра, Ніконій, Херсонес, Феодосія та ін. На сході Криму в 480 р. до н.е. постало Боспорське царство з містами Пантікапей, Фанагорія, Тірітака та ін.

Родоначальниками грецьких міст-держав у Північному Причорномор’ї були насамперед вихідці з Мілета та Гераклеї Понтійської, хоча певну роль відіграли й переселенці з Ефеса, Теоса та ін. Слід зазначити, що основними осередками античної цивілізації в Причорномор’ї стали райони Дніпро-Бузького та Дністровського лиманів, Південно-Західний Крим, Керченський і Таманський півострови.

Варто підкреслити, що елліни-колоністи привезли з собою на нові землі і свій суспільно-політичний устрій. Грецька колонія складалася із центру – поліса та сільськогосподарських округів, розташованих навколо міста (хори). Поліси були рабовласницькими, демократичними (або аристократичними) республіками, які мали свою законодавчу (народні збори), виконавчу (колегії та магістрати) і судову владу. Проте колонізаційна хвиля принесла в Північне Причорномор'я не тільки республіканську форму правління. У 480 р. до н.е. на Керченському та Таманському півостровах під впливом монархічний традицій Персії виникає Боспорське царство.

Греки-колоністи займались землеробством, скотарством, виноградарством, рибним промислом, добуванням солі. Розвивалися ремесла: металургія, ткацтво, виготовлення кераміки, ювелірних виробів та ін. Важливе значення мала торгівля з Грецією та місцевими племенами. V – ІІІ ст.ст. до н.е. були часом найбільшої самостійності та розквіту грецьких колоній. Скіфська знать поріднювалася з греками, іноді приймала грецьку віру. Антична цивілізація помітно вплинула на економічний, культурний і політичний розвиток Скіфії, прискорила створення її державності.

Студенти повинні знати, що сучасні дослідники поділяють майже тисячолітню історію осередків античної цивілізації в Північному Причорномор’ї на два періоди:

І. Грецький період (друга половина VII – середина І ст. до н.е.). Характерними рисами цієї доби були: виникнення й становлення міст-держав та Боспорського царства; тісні зв’язки з материковою Грецією; переважання в житті колоністів елліністичних традицій; започаткування карбування монет; перетворення колоній у центри посередницької торгівлі між Елладою і варварським світом; відносно мирне співіснування з місцевим населенням.

ІІ. Римський період (середина І ст. до н.е. – ІV ст. н.е.). Війни понтійського царя Мітрідата VІ Євпатора проти Риму стали поворотним моментом у житті міст-держав Північного Причорномор’я. Розпочалася прогресуюча втрата полісами політичної незалежності. Основними тенденціями та характерними ознаками цієї доби були: нестабільність воєнно-політичної ситуації; поступова переорієнтація на Римську імперію; входження частини міст до складу римської провінції Нижньої Мезії; варваризація населення полісів; натуралізація господарства; безперервні вторгнення кочових племен; занепад міст-держав.

У другій половині III ст. навали кочовиків, зокрема готів, фактично знищили сільські округи – основну економічну базу грецьких колоній. Майже усі античні держави остаточно припинили своє існування у 70-х рр. IV ст. під ударами гунів. Вижили тільки Херсонес і Пантікапей, які згодом увійшли до складу Візантії.

Треба підкреслити, що тисячолітня історія античної цивілізації в Північному Причорномор’ї мала важливі наслідки. Велике значення для процесу державотворення сусідніх народів мав демократичний полісний устрій. Місцеве населення познайомилося з прогресивними технологіями землеробства і ремесла, було залучено до товарно-грошових відносин. Виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор’я, різнобічні контакти племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури.

На завершення слід відзначити, що у своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров’я, Побужжя та Подніпров’я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємиці грецької культури, колишньої еллінської колонії – Візантії.