4.2. Альтернативи стратегії зростання
ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Чинники і програмні цілі здійснення стратегій
*У сучасній практиці господарювання застосовується велика кількість стратегій підприємницької діяльності. Звичайно їх групують (систематизують), а потім характеризують (оцінюють) за певними класифікаційними ознаками—економічною ситуацією і конкурентною позицією фірми, ступенем охоплення ринку тощо. За такими або подібними ознаками виокремлюють стратегічні альтернативи відповідної базової стратегії.
На швидкість і ефективність здійснення певних стратегій і їхніх альтернатив впливає багато чинників. До визначальних (найбільш впливових) варто віднести: по-перше, високу якість, технічний рівень і конкурентоспроможність продукції фірми на світовому та вітчизняному ринках; по-друге, належний розвиток торговельно- комерційної мережі та післяпродажного сервісу фірми; по-третє, зниження рівня поточних витрат, розширення особистих контактів підприємця з партнерами, здійснення дійової реклами; по-четверте, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, започаткування спільного підприємництва тощо.
Чітке формулювання цілей певною мірою впливає на кінцеві результати підприємницької діяльності, яких фірма передбачає досягти протягом визначеного терміну. Дуже важливо все ретельно обгрунтувати, не приймати маловиважених управлінських рішень; не завищувати очікуваний (бажаний) результат, аби не надірватись; не згаяти час, вкладатись у визначений термін, щоб не випередили конкуренти. Інакше кажучи, завжди потрібно спиратися на власні можливості і бажання ефективно господарювати.
У зв'язку з цим варто більш-менш чітко окреслити можливі цільові настанови (програмні цілі) фірми, розмежовані у часі.
Поточна мета — обов'язково «вижити» і забезпечити певний запас можливостей для збереження міцного становища на внутрішньому ринку.
Короткострокова мета—зробити власну фірму здатною зберегти своє становище на внутрішньому ринку та протистояти обмеженій іноземній конкуренції.
Середньостроковамета—стати фірмою-лідером і домогтися провідного становища серед підприємств-конкурентів на внутрішньому ринку; розпочати конкурентне змагання на зовнішньому ринку.
Довгострокова мета — створити фірму, добре налаштовану на ефективну зовнішню конкуренцію.
Перспективна мета—захоплення і надійне утримання певної частки світового ринку відповідно до спеціалізації фірми.
Програмні цілі своїми витоками мають внутрішньофірмові цільові настанови, що формуються з використанням економічних категорій ринкового механізму господарювання. При цьому потрібно враховувати ієрархію таких цілей. Вона має бути побудована в такий спосіб.
Стратегічні цілі:
збільшення норми прибутку;
зростання обсягу продажу;
розширення ринкової торгівлі.
Виробничо-збутові цілі:
забезпечення неухильного зростання продуктивності праці;
підвищення якості продукції та збутових послуг фірми;
здійснення зумовленої вимогами ринку диверсифікації виробництва на фірмі.
Підтримуючі цільові настанови:
стабілізація фінансового стану фірми;
раціональне використання всіх видів ресурсів;
збільшення обсягів продукованих виробів і надаваних послуг, розширення каналів збуту, вдосконалення системи управління.
Взаємоузгоджене досягнення внутрішніх цілей і програмних цільових настанов сприятиме ефективній реалізації стратегічних альтернатив здійснення підприємницької діяльності.
Стратегічні альтернативи циклу зростання
П
рактика
господарювання у країнах з розвиненою
ринковою економікою засвідчує наявність
певної низки стратегічних альтернатив
діяльності підприємницьких структур
(підприємств, організацій). Стратегію
розвитку фірми розшянемо на прикладі
можливих альтернатив стратегії
зростання. На рис. 4.2 представлені
вірогідні стратегічні альтернативи
гіпотетичної фірми, їх об'єкти (складові
елементи), сфери застосування і
головні засоби реалізації.
Рис. 4.2. Альтернативи стратегії зростання підприємницької діяльності
□ Інтенсифікація ринку спрямовує зусилля підприємства на закріплення своїх позицій на ринку. При цьому провідним функціональним напрямком діяльності фірми стає стратегія маркетингу. Інтенсифікація ринку може здійснюватись у формі захисту або експансії фірми.
Форма захисту фірми щодо малосприятливої в даний час ринкової кон'юнктури відображає певний спосіб проникнення на ринок за рахунок модифікації і зміни номенклатури продукованого товару з використанням методів цінової і нецінової конкуренції.
Форма експансії фірми реалізується проникненням на відповідний ринок нових товарів при базовій його структурі з застосуванням модифікованої системи розподілу і просування продукції на продаж.
Інтенсифікація ринку реально може проводитись за допомогою трьох основних методів: 1) проникнення на ринок; 2) розвитку ринку; 3) географічної (територіальної) експансії.
Метод (спосіб) проникнення на ринок означає агресивний ринковий захід для значного збільшення обсягу продажу певного товару. Він охоплює стимулювання продажу товару за допомогою реклами; активізацію збуту продукції, персонального продажу певної групи товару; розширення форм стимулювання покупців з метою збільшення обсягів споживання того або іншого товару; суміщення модифікації й оновлення продукованих для продажу виробів.
Метод розвитку ринку здійснюється за активного маркетингу продукту з одночасним входженням фірми у нові сегменти ринку. Він може бути реалізованим за таких обставин:
продукт, що виробляється, проникає в інші сегменти ринку за рахунок вищої якості порівняно з товарами конкурентів;
новий товар просувається на ринок фірмою завдяки витісненню з певного його сегмента інших конкурентів;