- •1. Джерела формування і структура використання сімейних доходів
- •1. 1 Сімейні доходи
- •1.2 Джерела формування сімейних доходів
- •1.3 Структура використання сімейних доходів
- •2. Співробітництво України з зарубіжжям і їх форми. Спільне підприємництво, міжнародні фінансово-промислові групи, вільні економічні зони.
- •2.2 Міжнародні фінансово-промислові групи.
- •2.3 Вільні економічні зони.
1.3 Структура використання сімейних доходів
Сімейні доходи використовуються для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрачаються на соціально-культурні та побутові послуги, заощадження тощо. Зростання доходів не тільки веде до більш повного задоволення потреб сім'ї, а й змінює структуру напрямів і переваг використання сімейних доходів. При цьому виявляються деякі важливі закономірності цього процесу. Харчування в структурі сімейних доходів займає одне з найважливіших місць. Зменшення частки витрат на цю статтю є позитивною тенденцією, що засвідчує підвищення життєвого рівня населення. Пояснюється це тим, що видатки на харчування є необхідною фізіологічною основою існування людини, визначаються традиційними сімейними потребами населення і щонайменше піддаються скороченню. Людина економить на харчуванні в останню чергу, коли всі інші ресурси вже вичерпані. Розвиток виробництва, зростання багатства суспільства і його членів зумовлюють збільшення заощаджень і нагромаджень. Вони використовуються для поліпшення добробуту і подальшого розвитку виробництва.
Структура доходів сімейного бюджету залежить від характеру суспільних відносин у країні та рівня розвитку продуктивних сил. Для ринкової економіки специфічним є те, що в доходах сім’ї підвищується роль доходів від власності та індивідуальної трудової діяльності.
Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто вартості (грошової оцінки) набору товарів і послуг, розрахований на основі наукових нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Кризовий стан економіки України, на жаль, поки що не дозволяє підтримувати відповідний науково обґрунтований рівень прожиткового мінімуму для значної частини населення, особливо соціально вразливих прошарків — багатодітних сімей, інвалідів, основної маси пенсіонерів і безробітних. Ці люди неспроможні без допомоги держави забезпечувати хоча б мінімальні свої потреби, тому категорія наших співвітчизників, які знаходяться за межею бідності, надзвичайно численна.
При аналізі доходів бюджету сім’ї принципово важливо врахувати не просто номінальний їх розмір, а реальну купівельну спроможність, що залежить від рівня цін на товари, послуги та динаміки інфляційних процесів у тій чи іншій країні.
Одночасно слід розуміти, що чисельність і склад сім’ї, співвідношення між працюючими і непрацюючими у реальному житті надзвичайно різноманітні. Це позначається як на обсязі, так і на структурі доходів. Середні цифри не взмозі врахувати цю різноманітність (тут особливо часто виходить як у тому анекдоті: пан сам з’їв курку, але разом зі слугою вони з’їли по півкурки). Однак середні величини мають позитивну властивість: дають можливість виявити типову ситуацію і визначити головні тенденції її розвитку. У нашому випадку — це тенденції формування та використання сімейних доходів. На цьому й базується їх широке застосування при аналізі цих доходів.
Так, за даними Держкомстату України, сукупний середній дохід на сім’ю в 1997 р. становив понад 3,8 тис. грн. (табл. 2).
Таблиця 2 СТРУКТУРА СУКУПНОГО ДОХОДУСІМЕЙ В УКРАЇНІ ЗА 1997 р.
Джерела доходу у середньому на сім’ю за рік |
Усі сім’ї незалежно від місця проживання |
|
грн. |
% |
|
Сукупний дохід, |
3804,9 |
100 |
в тому числі: |
|
|
трудові доходи |
1679,3 |
44,1 |
пенсії, стипендії, різні допомоги і т. ін. |
375,8 |
9,9 |
доходи від особистого підсобного господарства |
1046,9 |
27,5 |
доходи з інших джерел |
702,9 |
18,5 |
Трудові доходи (зарплата в усіх її різновидах і формах) дорівнювали понад 2/5 цієї суми. Для сільських домогосподарств основним джерелом доходів був дохід від особистого підсобного господарства (понад 50 %). Отже, питома вага трудових доходів сімей в їх загальному обсязі виявляється не досить високою. Це свідчить про те, що заробітна плата втратила своє значення як основне джерело засобів для забезпечення життєдіяльності населення України.
Для реалізації отриманих домогосподарствами доходів в умовах ринкової економіки необхідна наявність на споживчому ринку достатньої кількості та відповідного асортименту товарів і послуг за доступними для масового споживача цінами. Це одна з найважливіших умов макроекономічної ринкової рівноваги.
Отримання сімейних доходів, якими б великими вони не були, з точки зору теоретичного економічного аналізу не слід абсолютизувати як самоціль, адже це лише засіб задоволення потреб людини. Із зростанням доходів не тільки повніше задовольняються потреби сім’ї, а й змінюється структура системи надання переваг в їх використанні. У цьому виявляється одна з форм закону зростання потреб та їх ускладнення. Відповідно змінюється і структура витрат сім’ї.
Сімейні доходи використовуються за різними напрямами. Основні серед них такі: на харчування; придбання товарів широкого вжитку (одяг, взуття) і довгострокового користування (меблі, холодильники, телевізори, комп’ютери, автомобілі тощо); оплату соціально-культурних і комунально-побутових послуг; сплату податків і різних платежів; заощадження та нагромадження; інші, часто непередбачені витрати.
Щодо зміни структури витрат із сімейного бюджету можна виявити кілька тенденцій. Перш за все це скорочення у доходах питом ої ваги коштів, що йдуть на харчування сім’ї. В цілому така тенденція прогресивна і свідчить про зростання рівня та якості життя населення. Вона характерна для всіх країн з динамічним розвитком економіки. Пояснюється це тим, що витрати на харчування — необхідна основа існування кожної людини. Видатки на нього, за всієї їх пріоритетності, визначаються традиційними сімейними потребами і менш за все піддаються скороченню. Тобто ці видатки більш-менш стабільні порівняно з іншими їх видами.
Позитивними є й тенденції зростання витрат із сімейного бюджету на соціально-культурні потреби, збільшення заощаджень та нагромаджень, які спрямовуються для поліпшення добробуту членів сім’ї, організацію власного бізнесу тощо.
Щодо згаданих загальних прогресивних тенденцій, характерних для використання бюджету домогосподарств у розвинутих країнах, то в Україні у 90-ті роки вони не проявлялися. Це очевидно зі структури використання сукупного доходу сімей, представленої у табл. 3.
Таблиця 3 СТРУКТУРА ВИКОРИСТАННЯ СУКУПНОГОДОХОДУ СІМЕЙ В УКРАЇНІ ЗА 1997 р.
Напрями використання доходу в середньому на сім’ю за рік |
Усі сім’ї незалежно від місця проживання |
|
грн. |
% |
|
Увесь використаний сукупний дохід, |
3804,9 |
100 |
в тому числі на: |
|
|
харчування (з урахуванням алкогольних напоїв |
2192,6 |
57,7 |
непродовольчі товари |
631,7 |
16,6 |
оплату послуг |
481,1 |
12,6 |
в т. ч. на оплату житла і комунальних послуг податки, збори, платежі втрати інші втрати нагромадження |
265,9
163,5 12,4 288,5 35,1 |
7,0
4,3 0,3 7,6 0,9 |
Так, досить високою була питома вага витрат сімей на харчування (близько 3/5) і мізерними — нагромадження коштів (менше 1 %). Більше того, незважаючи на те, що частка витрат коштів з бюджету сім’ї на харчування в середньому була надзвичайно високою, споживання цих продуктів на душу населення в 1997 р. істотно зменшилось порівняно з 1990 р.: м’яса і м’ясопродуктів — на 49 %, молока — 44, яєць — 45, цукру — 39, риби і рибопродуктів — на 71,5 %. Відчутно знизилось споживання населенням й інших основних продуктів харчування: хліба, овочів, фруктів тощо. У цей період і відбулося суттєве зниження рівня добробуту сімей.