1.5. Поняття світової та національної культури

В культурі правомірно виділяти світову і національну культури.

Зупинимось докладніше на визначенні поняття національної культури. Передусім зазначимо, що в сучасній культурології розрізняються поняття "етнічна" та "національна культура", хоч нерідко вони вживаються як синоніми.

Етнос - це стійка природно та історично сформована на певних територіях динамічна людська спільнота, що утворює плем’я, народ на основі кровної спорідненості і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості.

Етнічна культура — це культура людей, зв'язаних між собою спільністю походження (кровною спорідненістю) і спільно здійснюваною господарською діяльністю. Вона охоплює в основному сферу побуту, звичаї, особливості одягу, народних промислів, фольклору і міняється від однієї місцевості до іншої.

Коли говорять про етнос, то не мають на увазі величезні національні держави, складну соціальну структуру, велику кількість міст і всього, що зв'язане в нашій уяві із сучасним суспільством.

Етнічні культури входять до складу національної. Але національна культура не зводиться до механічної суми етнічних культур. У неї є власне національні риси культури, що виникли тоді, коли представники всіх етносів усвідомили свою приналежність до нової нації, до території свого розселення, загальнонаціональної літературної мови, національних традицій і символів, до всього, що становить зміст національної культури.

Нація — політично, державно організований народ.

Національна культура поєднує людей, що живуть на більших просторах і необов'язково зв'язаних одне з одним кровними відносинами. Умовою існування національної культури є виникнення писемності. Про виникнення національної культури ми судимо, насамперед, за фактом народження письмової мови й національної літератури.

Національна культура позбавлена, як правило, культового характеру і є продуктом переважно індивідуальної творчості. Національна культура створюється не етносом у цілому, а освіченою частиною суспільства - письменниками, художниками, філософами, ученими. Національна культура містить у собі поряд із традиційно-побутовою і професійну культуру, поряд з повсякденними має й спеціалізовані області культури (література, філософія, наука, право й ін.).

Отже, національна культура - це продукт матеріальної та духовної праці певної нації, синтез культур її соціальних груп, верств, її історія, відносини, соціальна пам’ять, самосвідомість. Національна культура відрізняється своєрідністю, неповторністю мистецтва, звичаїв, традицій, господарювання, мислення, духовної і моральної сфери життя й діяльності. Багатство національної культури є продуктом праці інтелектуальної еліти цієї нації. Національна культура є продуктом праці одного народу протягом тривалого історичного шляху і відбиває його менталітет*, національну свідомість, розуміння основних проблем загальнолюдського і власного буття як етнографічно конкретної частини людства.

(сукупність символів, вірувань, переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, які характеризують духовне життя людського співтовариства в тій або іншій країні, державі).

Відносини між етнічною й національною культурою досить складні й суперечливі. Етнічна культура є джерелом народної мови, сюжетів, образів для мистецтва. Але етнічна культура консервативна, їй далекі зміни, у той час як національний культура постійно перебуває в русі. І чим більше відкрита національна культура для зв'язку, діалогу з іншими культурами, тим вона багатше, вище розвинена.

Кожна з більш ніж двох тисяч національних культур, що існують у світі, має свою специфіку, яка і робить її неповторною й унікальною. Ця своєрідність виникає на основі впливу географічного чинника, особливостей історичного шляху народу, взаємодії з іншими етнокультурами.

У народів, близьких одне до одного за своїм національним характером, і культури будуть подібні.

Співвідношення світової та національних культур — одна з найскладніших проблем сучасної культурології. Її розв'язання передбачає з'ясування самого факту існування світової культури як певної цілісності.

Серед прихильників існування світової або загальнолюдської імена таких відомих мислителів, як П.Тейяр де Шарден, В.Вернадський, А.Швейцер, Р. Дж. Коллінгвуд. Вони вважали, що світова культура — це система духовних цінностей, що виробляються в надрах національних культур, але набувають загальнолюдського значення. Протилежний табір представлений не менш відомими мислителями, зокрема О.Шпенглером, А.Тойнбі. Вони визнавали лише множинність культур, заперечуючи єдність цієї множинності, їхню історичну спадкоємність, загальнолюдський зміст.

Для себе визначимо, що світова культура - це синтез кращих зразків національних культур різних народів, що стали загальнолюдським надбанням.