Конструктивна модель вартості

В даній моделі для виводу формул використовувався статистичний під­хід – враховувались реальні результати великої кількості проектів. Назва СОСОМО 81 (Constructive Cost Model) де в її склад введено три різні по склад­ності статистичні моделі.

Ієрархію під моделей створює:

• базисна СОСОМО – статистична модель, обчислює затрати розробки та її вартість як функцію розміру програми;

• проміжна СОСОМО - додатково враховує атрибути вартості, що міс­тять основні оцінки продукту, апаратури, персоналу і проектного середовища;

• вдосконалена СОСОМО – об’єднує всі характеристики проміжної моделі, додатково враховується вплив всіх атрибутів вартості на кожний етап процесу розробки ПЗ (аналіз, проектування, кодування, тестування та інше).

Моделі СОСОМО 81 можуть застосовуватись до трьох типів програм­них проектів. За термінологією Боема їх створюють:

• поширюваний тип – невеликі програмні проекти, над якими працює невелика група розробників з достатнім стажем роботи, встановлюються м’які вимоги до проекту;

• напівнезалежний тип – середній за розміром проект, виконується групою розробників з різним досвідом, встановлюються як м’які, так і жорсткі вимоги до проекту;

• вбудований тип – програмний проект розробляється в умовах жорст­ких апаратних, програмних і обчислювальних обмежень.

Рівняння базової підмоделі мають вид

Е = а_b  [люд-міс];

D = с_b  [міс],

де Е – затрати в людино-місяцях, D – час розробки, KLOC – кількість стрічок в програмному продукті.

Коефіцієнти a_b, b_b, c_b, d_b беруться з табл. 2. 14.

Таблиця 2. 14. Коефіцієнти для базової підмоделі СОСОМО 81

Тип проекту	ab	bb	cb	db
Поширений	2,4	1,05	2,5	0,38
Напівнезалежний	3,0	1,12	2,5	0,35
Вбудований	3,6	1,2	2,5	0,32

В 1995 Боем ввів більш вдосконалену модель СОСОМО 11, орієнтовану на застосування в програмній інженерії майбутнього.

В склад СОСОМО 11 входять:

• модель композиції додатку;

• модель раннього етапу проектування;

• модель етапу пост-архітектури.

Модель композиції додатку

Модель композиції використовується на ранній стадії конструювання ПЗ, коли:

• розглядається макетування інтерфейсів користувача;

• обговорюється взаємодія ПЗ і комп’ютерної системи;

• оцінюється продуктивність;

• визначається степінь зрілості технології.

Модель композиції додатку орієнтована на застосування об’єктних по­казників.

Об’єктний показник – засіб побічного виміру ПЗ, для його розрахунку визначається кількість екранів (як елементів інтерфейсу користувача), звітів і компонентів, необхідних для побудови додатку. Як показано в табл. 2.15, кожен об’єктний екземпляр (екран, звіт) відноситься до одного з трьох рівнів складно­сті. Тут місця підстановки вимірів та обчислених значень відмічені прямо кут­никами. В свою чергу, складність є функцією від параметрів клієнтських сер­верних таблиць даних (табл. 2. 16, 2. 17), які необхідні для генерації екрану і звіту, а також від кількості представлень і секцій, що входять в екран або звіт.

Таблиця 2.15. Оцінка кількості об’єктних показників

Тип обєкта	Кількість	Вага			Сума
		Простий	Середній	Складний
Екран		1	2	3	=
Звіт		2	5	8	=
3GL компонент				10	=
Об’єктні показники					=

Таблиця 2. 16. Оцінка складності екрану

Екрани	Кількість серверних (срв) і клієнтських (клт) таблиць даних
Кількість подань	Всього4 (2срв, (2срв)	Всього8 (2-3 срв, 3-5 клт)	Всього8 (3 срв, 5 клт)
 3	Простий	Простий	Середній
3 - 7	Простий	Середній	Складний
8	Середній	Середній	Складний