2. Сутність та нормативна регламентація представницької діяльності прокурора в Україні.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Конституційний суд України у Рішенні від 8.04.99 підкреслив, що під представництвом прокуратурою України інтересів громадянина або держави в суді, виходячи зі змісту п.2.ст.121 Конституції України, необхідно розуміти правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи окреслені Конституцією України та законами України повноваженнями, забезпечує в суді процесуальні дії, спрямовані на захист інтересів громадянина й держави. Ці дії включають у себе подання прокурором у суд позовної заяви, його участь у розгляді справи за цією заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої заяви, порушеної за ініціативою прокурора або за ухвалою суду, якщо це необхідно для захисту інтересів громадянина або держави.

Розділ ІІІ (прокурорський нагляд) Закону України „Про прокуратуру” визначає основні положення щодо представницької дяльності прокурора.

У ст.36/1 вказаного Закону зазначено, що представництво прокуратурою інтересів громадяни або держави у суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Серед науковців та практиків не існує єдиної думки щодо сутності представництва прокурором інтересів громадян і держави у судах.

Одні автори ( Л.Давиденко, О.Задніпровський, Я.Зейкін, С.Фурса) вважають, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді являється представництвом, передбаченим діючим процесуальним законодавством.

І. Вернидубов, М.Косюта, І.Марочкін, Є.Суботін, Є.Червякова, П.Шумський вважають, що прокурорське представництво, закріплене в п.2 ст.121 Конституції України – особливий вид представництва.

В.Сапунков, М.Штефан називають його офіційним представництвом конституційного рівня.

Деякі вчені намагаються ототожнити функцію представництва з функцією підтримання державного обвинувачення, розглядаючи її як спосіб в реалізації представництва прокуратурою інтересів держави в суді першої інстанції.

Л.Давиденко пише, що під цією функцією слід розуміти діяльність прокурора, яка співвідноситься з його участю в судовому розгляді цивільних, господарських справ і справ про адміністративні правопорушення з метою захисту прав та інтересів окремої особи, громадянина, держави, а також з підготовкою та направленням до суду заяв, інших матеріалів, прийняттям інших мір по відновленню порушеного права. Схожу позицію знаходимо в І.В. Вернидубова і П.В. Шумського.

Є.А. Суботін, Є.Б.Червякова І.Є. Марочкін визначають прокурорське представництво як основану на Конституції діяльність прокурора від його імені і в захист законних інтересів громадянина, суспільства і держави у випадках і межах, визначених законом.

М.В.Косюта під представницькою функцією прокуратури розуміє захист від неправомірних посягань на найважливіші в державі державні цінності, закріплені в Конституції та інших законодавчих актах. Про це ж говорять В.В.Клочков, Д.І.Письменний, Г.А. Васильєв.

В.В. Долежан свого часу зробив слушний висновок про те, що за прокурором слід зберегти право офіційної критики рішень, дій органів судової влади. При цьому прокуратура не може давати обов»язкові приписи, а лише апелювати з цього приводу до відповідних судових інстанцій, які в кінцевому підсумку і приймають остаточні рішення.

На думку Руденка М.В. в окремих публікаціях робляться спроби реанімувати загальний нагляд в рамках його представницької діяльності, рахувати представництво не антиподом, а еквівалентом загального нагляду, наявність якого так турбує Парламентську Асамблею Ради Європи, яка запропонувала Україні ще в серпні 1995 року змінити роль і функції прокуратури (перш за все щодо загального нагляду за дотриманням законності) шляхом перетворення цього органу в орган, який відповідає принципам Ради Європи.

У той же час М.В.Руденко зазначає, що визначаючи правову природу представництва прокурора у цивільному судочинстві, необхідно виходити із сутності інституту прокуратури як органу, який здійснює функцію охорони закону, державно-правових відносин.

Вступаючи в цивільний процес прокурор стає його учасником і підпорядковується тим правилам, які регулюють процесуальну діяльність суб”єктів цього процесуального права, але цей факт є внутрішнім стосовно того, що прокурор передусім - представник державного органу, який виконує правозахисну функцію. Відповідно до Конституції України (ст.122-123) прокуратура є самостійним державно-правовим інститутом влади, який не належить до жодної з її гілок (ст.6). Представляючи в суді інтереси громадянина або держави, прокурор реалізує винятково конституційні положення, закріплені в статтях 3, 13 Основного Закону, відповідно до яких держава зобов»язана забезпечувати захист прав і свобод громадян, а також усіх суб»єктів права власності та господарювання.

Звертаючись до відповідного суду цивільної юрисдикції із позовною заявою про захист прав і свобод громадянина, державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізовуючи конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дійових засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності і правопорядку. Прокурор-особливий суб»єкт цивільного процесу і його участь в цивільному судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. (ч.2. ст.45 ЦПК України) отже участь прокурора у цивільному процесі не є різновидом ні загального ні процесуального представництва. Більше того, недоречний розгляд цього питання в межах інституту правової допомоги в цивільному судочинстві. Правовий статус прокурора в цивільному процесі слід розглядати в контексті функцій і завдань, покладених на прокуратуру як орган державної влади.

При такому підході мета участі прокурора у цивільному процесі асоціюється з такими державними функціями, як забезпечення законності і поліпшення якості цивільного судочинства, нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, що має реалізуватись шляхом притягнення винних осіб до юридичної відповідальності (включаючи дисциплінарну, адміністративну, кримінальну) та представництва прокурорами інтересів громадян і держави, а також суспільних інтересів у суді. Такий підхід до розуміння мети участі прокурора не як нагляду прокурора за судом при здійсненні правосуддя, а нагляду за додержанням прав, свобод людини і громадянина під час розгляду справи судом відображує призначення прокуратури як єдиного державного органу, що здійснює нагляд за додержанням законності.

Отже метою представництва прокурором у цивільному процесі є поліпшення якості охорони і захисту прав осіб, припинення правопорушень, ліквідація його наслідків, а також застереження випадків виникнення правопорушень у межах цивільного судочинства, а завданням – вжиття у цивільному судочинстві процесуальних дій, спрямованих на ухвалення законного й обгрунтованого рішення по справі щодо поновлення порушених прав та законних інтересів громадянина і держави, усунення причин та умов, що сприяли правопорушенню. ….. Саме на прокурорів має покладатись обов»язок надавати об»єктивну оцінку діям кожного із суб»єктів цивільного судочинства, у тому числі суддів, використовувати всі встановлені для прокуратури повноваження, а не тільки цивільно-процесуальні заходи та в подальшому захищати порушені права громадян і держави.

Правову основу представництва прокурором інтересів громадянина або держави у суді становлять Конституція України, Закон України „ Про прокуратуру”, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс Украаїни, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс про адміністративні правопорушення України, Цивільний, Господарський, Земельний, Бюджетний та інші кодекси і закони України, Наказ Генерального прокурора України №6 гн від 29.11.06 „ Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” інші накази, розпорядження та вказівки Генерального прокурора України, підзаконні нормативні акти.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи та службові особи повині діяти виключно в межах і спосіб, визначений законом.

Згідно ст.45 ЦПК України (участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших сіб) прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави у порядку встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Відповідно до ст.2 ГПК (порушення справ у господарському суді) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Згідно ст.29 ГПК (участь прокурора у розгляді справ) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справу прокурор повідомляє господарський суд письмово, а у судовому засіданні також і усно. Прокурор, який бере участь справі, несе обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 60 КАСУ (участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб) прокурор може звернутись до адміністративного суду із адміністративним позовам про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Відповідно до ст.61 цього Кодексу (особливості повноважень органів та осіб, яким законом надано право захищати права свободи та інтереси інших осіб у суді) прокурор не може закінчувати справу примиренням. Відмова прокурора від адміністративного позову або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду заяви, вирішення адміністративного позову у попередньому обсязі.т Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, не підтримує позовні вимоги, суд залишає позовну заяву без розгляду. Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами має право знайомитися з матеріалами справи в адміністративному суді.

Наказом № 6 гн від 29.11.06 р Генеральний прокурор України зобов”язує підпорядкованих прокурорів забезпечити активне та ефективне застосування представницьких повноважень щодо захисту інтересів громадянина або держави у суді, визначає завдання, форми цієї діяльності, пріоритетні напрямки роботи, порядок організації діяльності щодо пред”явлення позовів, заяв, ініціювання перегляду незаконних судових рішень, реагування на порушення закону суддями та особами, які виконують рішення, визначає критерії оцінки цієї діяльності.

Норми матеріального права, які застосовує прокурор під час здійснення представницьких повноважень містяться у Цивільному, Господарському, Бюджетному ,Земельному та інших кодексах, законах України „Про виконавче провадження”, „Про особливості відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, „ Про охорону навколишнього природного середовища”, та ін., підзаконних нормативних актах, виданих на підставі законів.

Відповідно до ст. 4 Закону України „ Про прокуратуру” (завдання прокурорського нагляду за додержанням законів) діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних,особистих прав і свобод людини і громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Згідно ст.34 вказаного Закону (завдання прокурора у судовому процесі) прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог про всебічний, повний і об”єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що грунтуються на законі.

Наказом Генерального прокурора України №6 гн від 29.11.06 основними завданнями представництва у суді вважати реальний стан захисту прав і законних інтересів осіб, які неспроможні з будь яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються, а також захист інтересів держави, що порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб.

Завдання представництва прокурорм інтересів громадян і держави у судах - це передбачений законом бажаний результат, який має досягнути прокурор при здійсненні представницьких повноважень.

Відповідно ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Завданням участі прокурора у судовому процесі (ст.34 ) є сприяння суду у виконанні вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ і постановленні судових рішень, що ґрунтуються на законі, а також дотримання їх обов’язковості.

Відповідно до п.2 наказу Генерального прокурора України „Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” від 29 листопада 2006 року № 6 гн, основними завданнями представництва в суді необхідно вважати реальний стан прав і законних інтересів осіб, які неспроможні з будь-яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження; невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються а також захист інтересів держави, що порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до п.4 наказу ГПУ №6гн від 29.11.06 захист соціальних і майнових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також захист державних інтересів, що стосуються оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження державного майна, у т.ч. через процедуру банкрутства, земельних відносин, усунення порушень, пов’язаних з корупційними діяннями відносяться до пріоритетних напрямів представницької діяльності.

Повноваження прокурора у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві - це передбачені законами права та обов”язки прокурора у суді під час здійсненні представництва інтересів громадян і держави.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про прокуратуру” ( повноваження прокурора) прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства і зобов”язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони не виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначається цим Законом та процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, в т.ч. прокурор, мають право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам,заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперчення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватись правовою допомогою, знайомитись з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватись іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватись іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов”язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди (ст.29 ГПК).

Відповідно до ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, в т.ч. прокурор, мають рівні процесуальні права і обов”язки. Вони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов”язки. Мають право: знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі і стосуються їхніх інтересів;знайомити з матеріалами справи; заявляти клопотання і відводи;давати усні та письмові пояснення, доводи і заперечення; давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; висловити свою думку питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам,спеціалістам, перекладачам; знайомитися з технічними записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження до них; робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з маеріалів справи, одержувати копії судових рішень; оскаржувати судові рішення у частині, що стосуються їхніх інтересів; користуватись іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.