Безпека під час експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки. Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт.
До обладнання, що працює під тиском відносяться парові і водяні котли, компресори і балони зі стиснутим або зрідженими газами. Порушення правил експлуатації обладнання, що працює під тиском більше атмосферного призводить до вибуху, а відтак до руйнування будівель і травмування людей. Для спостереження за правильною роботою та безпечною експлуатацією котли обладнують контрольними, контрольно-вимірювальними приладами та приладами безпеки. Для зручного спостереження їх встановлюють на видному місці.
За допомогою приладів здійснюють контроль за такими параметрами:
температура і тиск нагрітої пари на виході;
тиск пари в котлі і температура води, що живить котел;
рівень води у котлі;
кількість води, що надходить у котел і кількість пари, що виробляється;
вміст СО
і
Н
в
димових газах і ін.
Для вимірювання тиску встановлюються манометри, що можуть вимірювати тиск у дуже широких межах – від десятих долей до тисяч кг/см . Для регулювання теплових процесів вводиться автоматичне управління котельним агрегатом. Автоматикою безпеки передбачається автоматичне відключення подачі газу до пальників у випадку несправної роботи окремих пристроїв котла. Посудини під тиском можуть бути допущені до роботи на підставі письмового розпорядження адміністрації підприємства, після прийомки їх комісією від монтажної організації і наявності дозволу Держгірпромнагляду. Внутрішній огляд котлів здійснюють не рідше одного разу на 4 роки; гідравлічне випробування – не рідше одного разу на 8 років. У аварійних випадках обслуговуючий персонал має негайно зупинити котел. Можливі причини аварійної зупинки мають бути вказані у виробничій інструкції і записані у змінному журналі.
Обслуговуючий персонал несе відповідальність за порушення інструкцій щодо експлуатації посудин під тиском. Експлуатація транспорту, як правило, супроводжується вантажно-розвантажувальними роботами (ВРР). На вантажно-розвантажувальних роботах типовими ситуаціями, при яких відбуваються нещасні випадки, є перевищення допустимої вантажопідйомності пристрою, застосування саморобних, без випробування на вантажопідйомність механізмів і машин, порушення правил при роботі механізмів в охоронній зоні повітряних ліній (ПЛ), правил стропування, укладання труб, лісу, проведення робіт вручну, робіт з тарою. Чоловіку дозволяється виконувати ВРР при масі вантажу до 50 кг, жінці - до 7 кг, підліткам чоловічої статі - до 16 кг. Піднімання і переміщення вантажу масою понад 50 кг проводять за допомогою механізмів і приладів. Роботи з небезпечними й особливо небезпечними вантажами виконують особи, що пройшли спеціальне навчання; інструктаж цих осіб повторюється через кожні 3 місяці.
При ВРР до управління вантажопідйомними механізмами (лебідками, домкратами, підйомниками і кранами) допускаються особи, старші 18 років, що мають відповідні документи та обов'язково виконують "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" та "Інструкцію по безпечному проведенню робіт з переміщення вантажів стріловими і пересувними кранами й автонавантажувачами". Для створення безпечних умов роботи вантажопідйомних пристроїв і механізмів необхідно, насамперед, забезпечити міцне захоплення вантажу, що виключає його зісковзування і падіння. Для цього застосовують спеціальні гаки з запобіжними пристроями (замки, засувки, карабіни тощо). Для підйому і переміщення великогабаритних і довгомірних вантажів застосовують стропи і траверси.
Система державного управління охороною праці в Україні. Компенсація та повноваження органів державного управління охороною праці.
Відповідно до ст. 37 Закону України „Про охорону праці" державне
управління охороною праці в Україні здійснюють
— Кабінет Міністрів України;
— Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та
соціальної політики України;
— міністерства та інші центральні органи державної виконавчої
влади;
— місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;
— асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.
Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони
праці. Кабінет Міністрів України:
— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— визначає функції міністерств, інших центральних органів
державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих
умов праці та нагляду за охороною праці;
— визначає порядок створення і використання державного,
галузевих і регіональних фондів охорони праці.
Основні завдання, які покладаються на Комітет по нагляду
за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) Міністерства праці
та соціальної політики України:*
— комплексне управління охороною праці;
— державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших
нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним
вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної
сировини;
— координація робіт з профілактики травматизму невиробничого
характеру;
— проведення експертизи проектної документації та видача дозволів
на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств,
об'єктів і засобів виробництва;
— координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці
та підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці,
контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджень
з цих питань;
— встановлення та розвиток міжнародних зв'язків з питань нагляду
за охороною праці.
Рішення Держнаглядохоронпраці, прийняті в межах його повноважень,
є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами,
установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Повноваження міністерств та інших центральних органів
державної виконавчої влади в галузі охорони праці:
— проведення єдиної науково-технічної політики в галузі
охорони праці;
— розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення
безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;
— здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств
галузі з охорони праці;
— укладання з відповідними галузевими профспілками угоди
з питань покращення умов і безпеки праці;
— фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про
охорону праці;
— організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань
та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;
— створення при необхідності професійних воєнізованих аварійнорятувальних
формувань, що діють відповідно до типового положення,
затвердженого Держнаглядохоронпраці;
— здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці.ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ
Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю
за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших
центральних органах державної виконавчої влади створюються служби
охорони праці.
Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад
народних депутатів у галузі охорони праці. Місцеві державні
адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:
— забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— формують за участю профспілок програми заходів з питань
безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве
значення;
— організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні
формування;
— здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про
охорону праці;
— створюють при необхідності фонди охорони праці.
Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють
відповідні структурні підрозділи.
Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці.
Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів
та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між
підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій, в його апараті створюються служби охорони праці.