32. Загострення соціальних суперечностей на початку хх ст..

На початку XX століття Росія стала вузловим пунктом усіх соціальних суперечностей, осередком жорстокої експлуатації трудівників і національно-колоніального гніту, який переплітався з поліцейським деспотизмом царизму, відсутністю представницьких органів влади і абсолютною незабезпеченістю громадянських прав. Потребу докорінних, змін усвідомлювали майже всі верстви населення. Поступове наростання революційної кризи обумовило виникнення різних політичних партій. Ще у 1898 році була створена РСДРП, яка згодом у 1903 р. розкололася на два крила - більшовицьке (радикали) і меншовицьке (помірковані). Спадкоємці народників утворили партію соціалістів-революціонерів (есерів). Під час революційних подій 1905-1907 рр. виникли партії, які відстоювали інтереси буржуазії та буржуазної інтелігенції (октябристи, кадети та ін.). Поміщики і велика буржуазія

- децентралізація системи управління:

- розвиток підприємництва;

- розвиток кредитної, виробничої, збутової кооперації.

Особливості непу в Україні. НЕП в Україні було запроваджено пізніше, ніж в Росії. У 1921 р. ситуація в Україні майже не змінилася. У деяких губерніях розмір продподатку дорівнювався валовому збору зерна, тобто все вирощене підлягало вилученню. Це було обумовлено прагненням радянського керівництва «викачати» з українського села якнайбільше ресурсів суто силовими, перевіреними в роки війни методами, якомога довше користуватися без будь-яких обмежень продовольчими ресурсами республіки. На інтереси українського селянства не зважали. У цьому і полягає головна особливість переходу до непу в Україні. Крім того, особливостями непу в Україні також були: більші податки, ніж в інших радянських республіках; впровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом.

Реально неп почався в Україні лише на початку 1922 р.

37. Зовнішня політика київської русі

Київська Русь, як одна з наймогутніших держав ранньосередньовічної Європи, мала великий вплив на міжнародної арені.

• Князь Олег у 907 і 911 рр. провів успішні походи

на Візантію, уклавши вигідні торгівельні угоди.

• Князь Ігор у 915 р. уклав мир із печенігами; у 941 і 944 роках здій-

снив два похода на Візантію.

• Княгиня Ольга у 957 р. здійснила дипломатичну подорож до столи-

ці Візантії Константинополя, де прийняла християнство; у 959 році

вислала своє посольство до німецького імператора Оттона І.

• Князь Святослав розгромив Хазарський каганат і Волзьку Болгарію;

у 968 і 970 рр. здійснив походи проти Візантії і Болгарії, намагаю-

чись заволодіти землями по Дунаю.

• Князь Володимир Великий вів успішну боротьбу проти печенігів, захистивши південні рубежі Київської Русі.

• Князь Ярослав Мудрий у 1036 р. остаточно розгромив печенігів під

Києвом; встановив династичні зв’язки з Візантією, Францією, Ні-

меччиною, Польщею, Угорщиною, Швецією, Норвегією.

• Князь Володимир Мономах за своє правління здійснив 83 походи

проти половців.

Успішно відбиваючи напади кочовиків, Київська Русь захищала Візан тію і західноєвропейські країни. Політичні, торгівельні, культурні зв’язки Русі з країнами Заходу і Сходу сприяли підвищенню її міжнародного авторитету.

38. революція 1905 1907 року її розвиток на україні

Причини революції:

— невирішеність аграрного питання;

— самодержавство, відсутність демократичних свобод;

— колоніальна політика по відношенню до неросійських народів.

9 січня 1905 р. за наказом царя було розстріляно робітничу демонстрацію у Санкт-Петербурзі. Загинуло близько тисячі чоловік. Петербурзький розстріл викликав обурення робітників, невдоволення поширилось на армію і село. У січні в імперії застрайкувало 440 тис. чол. (з них на Україні 70 тис. чол.). У червні 1905 р. починаються селянські виступи, які відбулися в 64 з 91 повітів 9 українських губерній.

У червні виступи населення перекинулись і на армію, останню опору режиму. 14 червня повстали матроси броненосця "Потьомкін".

На початку жовтня 1905 р. розпочався всеросійський політичний страйк. Прагнучи придушити його, уряд запровадив військовий стан у багатьох містах, в тому числі Києві і Харкові.

17 жовтня 1905 р. цар Микола II видав Маніфест, який "дарував" народу громадянські свободи — недоторканість особи, свободу совісті, друку, зборів, союзів. Цей маніфест вніс розкол у революційний табір: прихильники ліберальних поглядів-вважали революцію завершеною і закликали до розбудови демократичних завоювань революції. Радикально настроєні політичні сили закликали до подальшого поглиблення революції і повалення самодержавства.

В Україні перша політичні організації робітничого класу —рада з'явилась у Катеринославі .Згодом ради виникли в Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому. Таким чином, у країні одночасно виникли зародки двох типів влади: парламентаризму (Державна дума) і диктатури пролетаріату (ради). Крім рад, в Україні з'явились і профспілки, яких налічувалось близько 80. Вони об'єднували кілька десятків тисяч чоловік.

Революція 1905—1907 pp. сприяла короткочасному розквіту українського національного життя. Так, було скасовано Емський указ. Відкрито нові кафедри українознавства в Одеському та Харківському університетах. Почала створюватись мережа "Просвіт". У 1905 р. з'явилась перша україномовна газета "Хлібороб". У 1906 р. після декількох невдалих спроб у Києві почала виходити газета "Рада". її видавцем був Є. Чикаленко. У 1907 р. у Петербурзі вийшло повне видання "Кобзаря" Т. Шевченка. У тому ж році М. Грушевський у Києві засновує Українське наукове товариство. У 1905 р. РУП перейшла на марксистські позиції і перейменувалась в Українську соціал-демократичну партію .Восени 1905 р. зі складу УДП виділилась Українська радикальна партія, але вже наприкінці року УДП і УРП об'єднались у УРДП, яка проіснувала до 1908 р., до утворення Товариства українських поступовців (ТУП). На початку 1907 р. із розрізнених гуртків утворилась Українська партія соціалістів-революціонерів (УПРС).