75.Внутрішня і зовнішня політика скоропадського

Внутрішня політика П. Скоропадського. Гетьман сформував новий уряд - Раду міністрів - з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб; міністром закордонних справ - Д. Дорошенко (член партії соціалістів-федералістів - єдиний соціаліст в уряді); міністром освіти - відомий український політик М. Василенко. Інші міністри були членами російських партій, в основному-партії кадетів.

Був налагоджений дієздатний адміністративний апарат (почали діяти старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція тощо). Однак зміцнення цього апарату русифікованими представниками старого чиновництва являли погрозу Українській державі.

У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів.

- Відповідно до головного пріоритету у внутрішній політиці - земельного питання - у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння.

Гетьманом Павлом Скоропадським була здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. осіб. Гетьман прагнув також відродити козацтво в Україні.

В Український державі була реформована банківська мережа, прийнятий збалансований державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи.

При гетьманаті були обмежені демократичні права і свободи. Проводилася політика переслідувань більшовиків, представників інших лівих партій, :і також анархістів. Під жорстку цензуру потрапили газети, заборонялося проведення зборів, мітингів, маніфестацій.

Зовнішня політика П. Скоропадського. Одним із головних завдань гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української держави. Найважливішими напрямками зовнішньої політики були:

- союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини;

- встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах;

- підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);

- дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину;

- було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.

Але Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимох» Росії, не визнала Гетьманську державу.

76.Грецькі міста-держави Північного причорномор я

Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я — міста-держави, засновані греками в період VII — V століть до н. е. на узбережжі Чорного моря в межах сучасної території України.

Головною причиною давньогрецької колонізації була переважно примусова еміграція частини вільного населення з рабовласницьких полісів самої Греції. Найбільше переселялося сюди греків з Мілета та інших малоазійських грецьких міст. Пізніше відбувалося переселення з деяких острівних міст та з метрополії, зокрема з Афін. Північне Причорномор'я вабило греків своїми хлібними, рибними та іншими багатствами. В розвитку торгівлі була зацікавлена також місцева знать, яка одержувала предмети розкоші, зброю, вино, оливкову олію, тканини, розписну кераміку та інше.

Деякі міста

• Борисфеніда існувала як місто-держава у VII ст. до н. е.; була найдавнішим грецьким поселенням Причорномор'я. Пізніше центр колонії перемістився до Ольвії. Зараз острів (Миколаївська область).

• Херсонес (пізніше Корсунь) заснований у 422—420 рр. до н. е. переселенцями з Гераклеї Понтійської і проіснував до XІV ст. н. е. (тобто майже два тисячоліття). У V—I ст.ст. до н. е. це було автономне місто-держава, у I—IV ст.ст. н. е. — аристократична республіка, залежна від Риму, а з IV ст. — від Візантії. Посилившись, Херсонес контролював весь західний Крим, але втратив його в боротьбі з скіфами і сарматами. Саме через Корсунь 988 року в Київську Русь офіційно прийшло християнство візантійського обряду. Зараз - історико-археологічний заповідник «Херсонес Таврійський» (м. Севастополь).

• Ольвія існувала як місто-держава приблизно з 600 р. до н. е. і до IV ст. н. е. Заснована переселенцями з грецького Мілета. Зараз с. Парутине (Миколаївська область).

• Керкінітида заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. і проіснувала як грецька колонія майже до кінця IV ст. н. е. Належала деякий час скіфам і Херсонесу. Зараз місто Євпаторія (Автономна Республіка Крим).

• Калос-Лімен (в перекладі "Гарна Гавань") — на місці сучасного селища Чорноморське на півострові Тарханкут. Засноване іонійцями у IV ст. до н. е. Наприкінці того ж століття увійшла до складу володінь Херсонесу. Стала ареною протистояння між греками та скіфами й сарматами. Остаточно мешканці покинули місто в IV столітті.

• Тіра (також Офіусса) заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. переселенцями з грецького Мілета. Зараз місто Білгород-Дністровський (Одеської області). За відомостями ЮНЕСКО, Білгород-Дністровський входить до десятки найдавніших міст Землі безперервного існування (разом з такими містами, як Рим, Афіни, Дамаск, Пекін).

• Феодосія заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. греками — вихідцями з Мілета, була центром торгівельних зв'язків. У IV ст. до н. е. була захоплена Боспорським царством. Зараз місто Феодосія (Автономна Республіка Крим).

• Пантікапей заснований як місто-держава у VI ст. до н. е. З 480 р. до н. е. — столиця Боспорського царства (на берегах Керченської протоки), до складу якого поступово увійшли навколишні грецькі колонії і деякі варварські племена (меоти, сінди) на Кубані; низку міст було засновано вже царями Боспору. Серед населених пунктів Боспорського царства відомі, зокрема, Тірітака, Німфей, Кіммерік, Ілурат, Кітей, Мірмекій, Гераклій, Зенонів Херсонес, Порфмій, Тірамба, Патрей, Парфеній, на "азійскому" узбережжі протоки — Фанагорія, Гермонасса, Кепи, Горгіппія, Бата, Ахіллій, Кіммерій, Коркондама. Після тривалої боротьби з Херсонесом, скіфами, сарматами царство було приєднане до Понтійської держави, а потім опинилось у залежності від Риму. Зараз на місті Пантікапею — сучасне місто Керч (Автономна Республіка Крим).

77.Політика гетьмана мазепи

Зовнішня політика

1)незважаючи на заборону,підтримував дипломатичні відносини з багатьма європейськими державами

2)установив таємні контакти з польськими та шведськими королями

3)У 1708 році уклав таємний укр.-шведський союз проти Росії,який у 1709 трансфлрмувався в договір про ств незалежної української держави у союзі зі Швецією.

Внутрішня політика

Соціально-економ політика

1)Уклав з Росією Коломацькі статті(1687)

• Підтверджено козацькі права та привілеї

• Універсали гетьмана мали підтверджуватися грамотами царя

• Без царського дозволу гетьман не має права призначати та звільняти старшин

• Козацька старшина зобов’язана наглядати за гетьманом і доносити на нього царському уряду

• Обмежено право гетьмана розпоряджатися військовими землями

• Гетьману заборонено підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами

• Гетьман був зобов’язаний надсилати козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною

2)всіляко підтримував росію

3)наділяв землями та привілеями козацьку старшину,формуючи верхівку укр. Сус-ва

4) створив сис-му найманих військ для особистої охорони гетьмана,охорони маєтків та поліцейської служби

5)розвива торгівлю як внутрішню та і зовнішню

6) запровадив панщину в 2 дні на тиждень

7) силою придушував сел. Повстання та виступи опозиції

Культурно –просвітницька діяльність

1)ревратсовував та засновував храми

2)розбудував столицю Батурин за зразком Версалю

3)домігся надання Києво-могилянській колегії ії статусу академії

4)видава на власні кошти Євангеліє арабською мовою

5)сприяв розвитку літератури

6)напрявляв дітей старшини на навчання за кордон

78. Індустріалізація в 20-30 роки 20ст

У грудні 1925 р. відбувся XIV з'їзд ВКП(б), який проголосив курс на індустріалізацію СРСР. Наступний, XV з'їзд, у 1927 р. визнав пріоритет державного плану над ринком, що означало згортання нової економічної політики і знищення товарно-грошових відносин. За формулою Сталіна, плани мали носити не прогнозний, а директивний характер, тобто бути обов'язковими до виконання

1929-курс на форсовану індустріалізацію.Цей рік Сталін назвав роком великого перелому та стрбком до соціалізму.

Завдання індустріалізації:

• Здобуття техніко-еконмічної незалежності срс

• Перетворення аграрної країни на могутню індустріальну державу

• Зміцнення оборонного потенціалу країни

• Підвищення технічної бази сг

Труднощі та особливості індустріалізації

• Можливість використання лише внутрішніх джерел фінансування

• Перекіс у бік важкої промисловості

• Нестача кваліфікованих кадрів

• Форсовані темпи

• Жорстка централізація економіки,директивне господарювання

Наслідки індустріалізації

• Претворення укр. З аграрної країнив індустріально-аграрну

• Збільшення просилового потенціалу в 7 разів

• Залучення в просили укр. Значної частини загально союзних коштів(20%)

• Виникнення в укр. Просил нових галузей

• Здійснення індустріалізації за рах сг,що спричинило перехід до насильницької колективізації

• Низький життєвий рівень населення

• Ліквідація ринкових відносин,ств командно-адміністартивної економіки