3. Опорний розріз в'язовок.

Найбільш детально вивчений розріз лесової товщі на VIII терасі правобережжя Сули в с. В’язовок. Тут уступ VIII тераси прорізаний багатьма глибокими береговими ярами. Вивчений звідений розріз описаний в роботі М.Ф.Веклича та ін.(1967): h сірий лісовий ґрунт ( 0,0-1,0 м.)

bg лес, 4-4,5м., (1-2,6 м.) df відсутній

vt 1-2 бурий ґрунт ( 2,6-3,7, 3,7-4,8 м.)

ud лес (4,8 – 6,2)

pl 1 вилугуваний чорнозем (6,2-7,4), клини меншої довжини 2 опідзолений чорнозем (7,4-8,7) 3 сірий лісовий (8,7-9,5)

kd бурий лісовий ґрунт (9,5-11,7), немає ts лесу

dn морена (11,7-18,5), пісок і супісок (18,5-21)

dn лес (21-24,95)

pt червоно-бурий ґрунт (24,95-26)

or лес (26-26,35)

zv коричневий ґрунт (26,35-29,2)

tl лес і горизонтально шаруваті суглинки з прошарками дрібнозернистого піску (29,2-38,3)

lb грунтова серія – 2 похованих чорноземовидних (лугово-чорноземні вилугуваний і опідзолений) грунти (38,3-39,4, 39,4-41,3)

sl лес (41,3-47,6)

ms червоно-бурий ґрунт (47,6-54,9)

pа лесовидний суглинок (54,9-55,7)

Sh ґрунт (червоно-бура глина) (55,7-56,4)

У верхній частині всіх горизонтів, представлених ґрунтами(крім кайдацького), є псевдоморфози по льодових клинах, а також мерзлотні котли. Найбільші псевдоморфози – в витачівському грунті, трохи менші – в верхній частині прилуцького, лубенського і мартоноського.

6.Опорний розріз Роксолани.

Це розріз VI тераси. Привертає увагу однотипність витачівських, прилукських і лайдацьких грунтів – всі вони червоно-бурі, місцями прилукських і кайдацьких грунтів по два. Також цікавою є наявність в цьому розрізі червоно-бурий ембріональний ґрунт в нижній частині дніпровського лесу

p c лес

df грунт

bg лес – найпотужніший – 10 м., відповідає Осташківському зледенінню

vt грунтовий комплекс

ud лес, 9 м. ( в інших розрізах 1-2 м)

pl грунтовий комплекс: 3 грунти, розділені лесами епізод Блейк

ts лес 2,5 м.

kd грунт

dn лес

pt грунт

or лес (1-1,5 м.)

zv грунт

tl лес (2 м.)

lb грунт

sl лес

mr грунт

границя Брюнес-Матуяма (780 тис.р.) алювій