Суб’єкти та об’єкти фінансового ринку
На ринках діють суб’єкти ринку (продавці – посередники – покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів – інструментів ринку. Характер (тактика) поведінки суб’єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед собою (стратегія).
Основними учасниками (суб’єктами) фінансового ринку є:
емітенти — юридичні особи (згідно з чинним законодавством України), що випускають цінні папери з метою залучення фінансових фондів;
інвестори — фізичні та юридичні особи, що купують цінні папери емітентів з метою отримання доходу або інших цілей;
фінансові посередники між емітентами та інвесторами, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності;
держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю.
Суб’єктами фінансового ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.
Суб’єкти фінансового ринку класифікуються за формою та функціями.
За формою:
- господарчі суб’єкти;
- домашні господарства;
- держава;
- місцеві органи влади.
За функціями:
- емітенти;
- інвестори;
- інституційні інвестори;
- фінансові посередники;
- інститути інфраструктури ринку тощо.
Товарами фінансового ринку є кошти і цінні папери, які виступають об’єктами купівлі-продажу на ринку.
Гроші з економічної точки зору – це всі ліквідні активи, які можуть бути порівняно швидко та без великих втрат переведені в готівку.
Цінні папери – основний товар фінансового ринку, своєрідний предмет купівлі-продажу цього ринку. Цінні папери, як інструменти фінансового ринку, являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов’язання або право власності.
За багатьма своїми функціями цінні папери тотожні грошам. Так, емітент багатьох цінних паперів і грошей той самий – держава і уповноважені нею органи. І гроші, і цінні папери часом випускаються для покриття дефіциту державного бюджету, вони строго стандартизовані, мають певний ступінь захисту від підробок.
Механізм ціноутворення
Головним механізмом розподілу капіталу є механізм ціноутворення, рушійними елементами якого є співвідношення між попитом і пропозицією на фінансовий капітал.
На фінансовому ринку тієї чи іншої країни ціноутворення здійснюється під впливом конкретної ринкової ситуації. При аналізі процесів, пов’язаних з ціноутворенням на фінансових ринках, необхідно уважно вивчити всі чинники, які тим чи іншим чином впливають на формування ціни грошового капіталу.
Ціна грошового капіталу, що складається на кожному конкретному ринку, визначається співвідношенням між попитом покупців та пропозицією продавців грошових фондів. Іншими словами, ціна грошового капіталу – це та грошова сума, яку прагне отримати власник грошового капіталу на заздалегідь визначених умовах, та яку спроможний сплатити за ці ресурси чи активи покупець. Співпадання бажань покупця і продавця залежить від багатьох чинників, які називають ціноутворюючими і поділяють на такі групи:
Загальноекономічні, які діють незалежно від виду капіталу, умов його відтворення і реалізації. До них належать економічний цикл, стан сукупного попиту і сукупної пропозиції, інфляційні процеси;
Конкретно економічні – податки, надійність кредиторів, величина інвестицій у власника капіталу;
Спеціальні, тобто такі, які пов’язані з дією особливих механізмів та економічних інструментів, - державне регулювання, валютний курс;
Чинники іншого характеру (політичні, воєнні та інші).
Ціну грошового капіталу, що пропонується його власником, на практиці визначають платоспроможний попит покупця, а також обсяг попиту, тобто обсяг капіталу, який бажає залучити покупець.
З боку пропозиції складовими ціноутворюючими чинниками є обсяг капіталу, що пропонується його власником, відповідні ціни на фінансові ресурси. Зниження ціни веде до відповідного зростання попиту. І навпаки, підвищення ціни викликає падіння попиту на грошовий капітал. Тобто існує зворотна залежність між ціною і величиною попиту. Ця залежність має назву закону попиту. Якщо споживачі мають можливість збільшити інвестиції і позичковий капітал при тому ж рівні цін, то відбувається зростання попиту. Навпаки, скорочення можливостей споживачів капіталу призводить до зменшення попиту на грошовий капітал у будь-якій формі, за умови незмінного рівня цін.
Отже, за умови незмінності ціноутворюючих чинників існує пряма залежність між рівнем дивідендів та відсотків, з одного боку, та обсягами грошових капіталів. Що пропонуються для продажу на фінансовому ринку, з іншого боку. Таким чином, при зростанні дивідендів та процентів збільшується обсяг грошового капіталу, який вливається на ринок. Ця залежність отримала назву закону пропозиції.
Встановлення невиправдано високих дивідендів чи відсотків підштовхує власників грошового капіталу збільшувати його обсяг, що пропонується для продажу. Але при високих цінах у споживачів пропадає бажання купувати запропоновані обсяги грошового капіталу. В таких випадках на фінансовому ринку виникає надлишок пропозиції грошового капіталу. У протилежній ситуації, коли рівень дивідендів та відсотків низький, виникає дефіцит грошового капіталу, що пропонується для продажу.
Як у першому, так і в другому випадках ціни не можуть утримуватись на тому ж самому рівні. У першому – конкуренція між продавцями грошового капіталу змусить через певний проміжок часу зменшити ціну, у другому – конкуренція між споживачами сприятиме підвищенню цін. У певний час ціна встановлюється на збалансованому рівні і називається така ціна – рівноважною ціною. За ціною ринкової рівноваги величина попиту на грошовий капітал та величина пропозиції капіталу урівноважується.
Слід більш ретельно розглянути, яким чином впливають на ціну ринкової рівноваги фінансового ринку зміни попиту і пропозиції грошового капіталу. Якщо на фінансовому ринку зростає попит на фінансові ресурси за інших сталих умов, то це відповідно призводить до підвищення цін та зростання обсягів продажу грошового капіталу, що знайшов збут. В іншій ситуації, коли відбувається зниження попиту, ціна позичкового та іншого капіталу знижується, а обсяги продажу скорочуються.
Якщо попит на грошовий капітал на ринку певний час залишається незмінним, то збільшення пропозиції спричиняє зниження цін та одночасне зростання обсягів продажу грошового капіталу. У випадку, коли пропозиція зменшується, рівень цін на фінансовому ринку дещо підвищується, а обсяг проданого грошового капіталу скоротиться до певної межі.
Але слід пам’ятати, що фінансовий ринок – це далеко не стабільне середовище, в якому відбуваються операції з валютою, цінними паперами, грошовим капіталом тощо. Це передусім ринок, де відбуваються постійні коливання валютних курсів, знецінюються одні і підвищують свою надійність та ліквідність інші цінні папери, де за хвилину стають банкротами чи мільйонерами на ринках деривативів. Тобто тут можливі й складні ситуації зміни ціни при одночасному коливанні попиту та пропозиції. Зміни попиту та пропозиції в протилежних напрямах можливі у двох випадках.
По-перше, при зростанні пропозиції та скороченні попиту спостерігається подвійний ефект зниження ціни, тобто спад ціни буде більшим, ніж тоді, коли б це зниження було наслідком кожного з цих чинників. Зміни в обсязі продажу грошового капіталу будуть залежати від відносних параметрів зміни попиту та пропозиції. Адже збільшення пропозиції веде до зростання обсягів продажу, а падіння попиту – до їхнього скорочення.
По-друге, при скороченні пропозиції та зростанні попиту спостерігається подвійний ефект підвищення ціни. Можна сподіватися, що підвищення рівноважної ціни буде більшим, ніж тоді, коли б воно було викликане будь-яким з цих чинників окремо. Обсяг продажу залежать від відносних параметрів зміни попиту та пропозиції.
Отже, головним, тобто найбільш важливим, координатором розподілу капіталу стає механізм ціноутворення. Його роль можна підкреслити ще і ще раз, розглядаючи такий важливий складовий елемент фінансового ринку, як ринок цінних паперів.