- •Поняття і структура криміналістики та загальна характеристика її складових
- •Поняття та загальна характеристика методів криміналістики
- •Криміналістика в системі юридичних наук
- •Сучасний стан криміналістики в України
- •Поняття та види криміналістичної ідентифікації
- •Об’єкти та суб’єкти ідентифікації
- •Етапи ідентифікаційного дослідження
- •Поняття криміналістичної діагностики
- •Структура криміналістичної техніки як складової криміналістики
- •Сучасна класифікація техніко-криміналістичних засобів криміналістики і методи їх використання
- •Поняття трасології. Її структура та завдання.
- •Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація
- •Криміналістичне дослідження слідів пальців рук
- •Види слідів ніг та їх значення у розслідуванні злочинів
- •Види слідів знарядь зламу та інструментів. Особливості їх виявлення та фіксації
- •Види слідів транспортних засобів. Особливості їх виявлення та фіксації
- •Поняття та структура криміналістичного зброєзнавства
- •Техніко-криміналістичне дослідження документів
- •Поняття, види та способи підробки документів
- •Встановлення ознак підробки печаток та штампів в документах
- •Техніко-криміналістична експертиза документів та її можливості
- •Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження
- •Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку
- •Поняття та значення криміналістичної габітології і її значення для розслідування злочинів
- •Поняття і криміналістичне дослідження зовнішніх ознак і властивостей людини
- •Ідентифікація особи за ознаками зовнішності
- •Поняття та структура криміналістичної тактики як складової криміналістики
- •Поняття і класифікація тактичних прийомів
- •Засоби криміналістичної тактики: поняття та види
- •Поняття та принципи планування розслідування злочинів
- •Поняття та види слідчих версій
- •Основні етапи формування версій та особливості їх перевірки
- •Поняття та види слідчих дій
- •Особливості фіксації ходу і результатів слідчих дій
- •Види та принципи слідчого огляду
- •Тактика проведення огляду місця події
- •Загально-тактичні прийоми обшуку
- •Поняття та види допиту
- •Тактичні прийоми проведення допиту в конфліктних ситуаціях
- •Тактичні прийоми проведення допиту в безконфліктних ситуаціях
- •Тактика допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідків
- •Сутність очної ставки як специфічного різновиду допиту
- •Поняття та види пред’явлення для впізнання
- •Тактичні прийоми підготовки та проведення пред’явлення для впізнання
- •Процесуальні та криміналістичні особливості пред’явлення для впізнання
- •Поняття та види відтворення обстановки і обставин події
- •Тактика відтворення обстановки і обставин події
- •Процесуальні та криміналістичні особливості відтворення обстановки і обставин події
- •Поняття та види судових експертиз
- •Система судово-експертних установ України
- •Поняття спеціальних знань та форма їх використання
- •Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз
- •Оцінка та використання висновку експерта у доказуванні
- •Поняття та загальна характеристика криміналістичної методики як складової криміналістики
- •Взаємозв’язок криміналістичної методики з іншими складовими криміналістики
- •Структура і види окремих методик розслідування злочинів
- •Загальна характеристика нетрадиційних методик розслідування злочинів
- •Криміналістична характеристика злочинів: поняття і структура
- •Методика розслідування вбивств
- •Методика розслідування зґвалтування
- •Методика розслідування крадіжок
- •Методика розслідування грабежів і розбійних нападів
- •Методика розслідування шахрайства
- •Методика розслідування злочинів проти довкілля
- •Методика розслідування злочинів у сфері службової діяльності
- •Методика розслідування порушень правил дорожнього руху
- •Методика розслідування підпалів і порушень правил пожежної безпеки
- •Методика розслідування злочинів у сфері комп’ютерних технологій
Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку
Криміналістичні дослідження письма — авторознавча і почеркознавча експертизи проводяться за постановою слідчого у відповідності зі ст. 196 КПК.
Підібравши матеріали для ідентифікаційного дослідження, слідчий направляє їх експерту разом з постановою і довідкою, у якій викладені обставини справи і інші матеріалами, необхідність у яких може виникнути при вирішенні зазначених у постанові питань.
Процес ідентифікації автора і виконавця документа, особи, що зробила підпис у документі, складається, як і в інших ідентифікаційних експертизах, з декількох послідовних етапів (стадій): попереднє дослідження (огляд) матеріалів, що надійшли, роздільний аналіз об'єктів, порівняльне дослідження, оцінка результатів порівняння і формулювання висновків експерта.
Попереднє дослідження полягає в ознайомленні з постановою про призначення експертизи, з обставинами справи й в огляді матеріалів, що надійшли. При цьому усвідомлюється задача дослідження, визначається придатність зібраного матеріалу для вирішення поставлених питань, встановлюється наявність чи відсутність штучних змін (перекручувань) ознак письмової мови і почерку в документах, автора і виконавця яких потрібно встановити, вирішується питання про те, чи є автор досліджуваного документа одночасно і його виконавцем.
Штучні зміни письмової мови можуть бути встановлені по наявності грубих граматичних помилок орфографічного і синтаксичного характеру при добре виробленому почерку, по наявності помилок у простих за написанням словах і реченнях і правильному написанні складних слів і синтаксичних конструкцій.
Перекручування почерку робиться з метою маскування свого почерку чи імітації почерку (наслідування почерку) іншої особи. Маскування може бути зроблено шляхом письма лівою рукою, друкованими літерами, зі зміною загальних (виробленості, розміру, нахилу, розгону) і особистих ознак (форми і розміру надрядкових і підрядкових елементів, зміни напрямку руху при виконанні письмових знаків, їхніх зв'язків). Підстроювання під почерк іншої особи найчастіше має місце при підробці підписів. При цьому в підписі можуть з'явитися ознаки замальовки письмових знаків. Підроблювач змушений сповільнювати рухи руки, робити зупинки, щоб зорієнтуватися в способі виконання наступних штрихів, підмальовувати (підправляти) окремі елементи букв і розчерку.
Результати попереднього дослідження дозволяють вибрати методи подальшої роботи з документами.
Роздільний аналіз порівнюваних документів виробляється з метою виділення ознак письма (письмової мови і почерку), що можуть бути покладені в основу висновку про чи наявність відсутність тотожності автора чи виконавця.
Ретельній розробці піддається весь комплекс ознак, що можуть бути виділені для наступного порівняння. Виділення ознак звичайно починається з досліджуваних документів. На листі папера у відношенні кожного з них (якщо їх не багато) фіксуються загальні характеристики й окремі особливості письмової мови, топографії, загальні і особисті ознаки почерку.
Особисті ознаки почерку розробляються шляхом замальовки з розмітки особливостей виконання усіх варіантів письмових знаків на початку, середині і кінці слів. В ідентифікаційний комплекс включаються ті з них, що відповідно до таблиці частоти зустрічальності володіють найбільшою інформативною значимістю.
Така ж кропітка робота проводиться й у відношенні зразків рукописного тексту осіб, підозрюваних у авторстві чи виконавстві.
Виділені ознаки піддаються порівняльному дослідженню, у процесі якого виявляються збіги чи розходження в них, дається оцінка співпадаючими чи відрізняючим ознакам окремо і комплексам в цілому, формується висновок про наявність або відсутність схожості. Позитивний висновок про тотожність виконавця по почерку об’єктивно перевіряється математичними методами — розрахунком надійності неповторності сукупності ознак, покладених в основу висновку по дослідженню.
У результаті дослідження підпису в документі може бути встановлений не тільки факт підробки, що мала місце, але й у ряді випадків може бути встановлено й особа, що зробила підробку.
У залежності від характера виділених у процесі роздільного аналізу ознак і результатів порівняльного дослідження висновки експерта можуть бути сформульовані в категоричній чи вірогідній формі з вказівкою ступеня імовірності. У тих випадках, коли порівнювані (найчастіше це досліджувані) документи не містять комплексу ознак, необхідного для якого-небудь висновку (навіть у вірогідній формі), експерт вправі відмовитися від дачі висновку, обґрунтовано мотивувавши своє відмовлення.