Функціональна частина асу
Призначення функціональної частини АСУ витікає з її визначення. Якщо забезпечувальна частина призначена для автоматизації розв’язання задач обробки даних та менш залежить від особливостей об’єкта управління, то функціональна частина покликана забезпечити автоматизацію вирішення задач управління та склад системи автоматизації, що визначається об’єктом управління.
Підкреслимо, що у будь-якій системі управління рішення приймаються та реалізуються людиною (особою або особами, які приймають рішення - ОПР), при цьому ЕОМ та інші технічні засоби АСУ є інструментом пошуку оптимальних управляючих рішень.
Як забезпечувальна, так і функціональна частина АСУ є сукупність окремих підсистем, набір яких покликаний охопити всі основні функції управління об’єктом. Склад та найменування підсистем функціональної частини АСУ повністю визначається характером об’єкта управління. Наприклад, у автоматизовані системі управління крупним будівельним виробництвом, яке містить у собі будівельні та спеціалізовані підприємства будіндустрії та проектно-будівельні об’єднання, можливі такі функціональні підсистеми: управління підготовкою будівельного виробництва; поточного та оперативного планування; оперативного управління будівельним виробництвом; обліку та звітності.
Функціональні підсистеми АСУ можна формувати за функціями управління, під якими розуміють планування, облік, контроль та аналіз, регулювання – вироблення та реалізацію управляючих рішень.
Практика розробки, впровадження та експлуатації АСУ виявила, що формування функціональних підсистем за функціями управління, з одного боку, не є доцільним, оскільки реалізація кожної функції управління у відповідній підсистемі ускладнюється у зв’язку з складністю та багатокритеріальністю мети функціонування виробничих систем, з іншого – воно дозволяє використовувати досвід експлуатації традиційних систем управління (неавтоматизованих).
Для того щоб максимально скоротити число зв’язків між окремими функціональними підсистемами, кожна з них орієнтується на рішення свого кола задач з реалізацією усіх фаз управління, свій управляючий орган, входи та виходи, володіючи в цілому властивостями складної системи. Сукупність функціональних підсистем є економіко-організаційна модель об’єкта управління, що відображає склад та зміст всього комплексу задач управління.
Кожна функціональна підсистема АСУ характеризується переліком задач, вирішуваних у підсистемі, функціональною структурою, інформаційною моделлю, економіко-математичними моделями та алгоритмами вирішення типових задач.
Функціональна структура підсистеми має сукупність функціональних блоків, які реалізують кожну фазу управління, зв’язки між блоками, зв’язки з іншими підсистемами.
Інформаційна модель підсистеми повинна відображати інформаційні зв’язки між вхідними документами, вхідними масивами у процесі вирішення функціональних задач управління, зовнішні інформаційні зв’язки з іншими функціональними підсистемами. Інформаційна модель кожної функціональної підсистеми повинна розроблятися на основі єдиної інформаційної бази АСУ.
Методологія проектування функціональної частини АСУ передбачає:
декомпозицію системи з виділенням множини функціональних задач та організаційно-економічних передумов їх вирішення;
виділення зв’язків між задачами для забезпечення цілісності реалізації конкретних функцій управління;
визначення раціональної послідовності розробки та впровадження функціональних задач та підсистем.
У практиці розробки АСУ найбільше поширення одержали два методи декомпозиції функціональної частини: за структурою системи та функціями управління. Наприклад, виділення в рамках АСУ будівельного виробництва або загально будівельними трестами має декомпозицію за структурою управління, а виділення функції управління комплектним забезпеченням об’єктів будівельними виробами або конструкціями реалізує декомпозицію будівельної системи за функціями управління.
У результаті декомпозиції формується список задач та комплексів задач кожної з функціональних підсистем. Приблизний перелік задач та функціональних підсистем наведений у загально галузевих керівних методичних матеріалах (ЗКМН) по створенню АСУ.
Для виразу функціонального портрету розробленої АСУ разом з виділенням задач та підсистем визначаються зв’язки між ними. Забезпечення функціональної та інформаційної цілісності реалізується відповідними видами зв’язків. Функціональні зв’язки дозволяють відобразити поетапну схему реалізацій функції управління. Інформаційні зв’язки показують напрямок переробки інформації при виробленні управляючих дій.
Одним із важливих питань розробки та впровадження функціональної частини АСУ є виділення раціональної послідовності створення задач та підсистем. При цьому раціональна послідовність повинна сполучатися з інтуїцією та досвідом, що визначають мистецтво системотехніка – розробника АСУ. Основні неформалізовані фактори, що визначають готовність апарату управління до автоматизованого вирішення задач: наявність достовірних джерел інформації: створення в організації клімату довіри до АСУ; наявність надійної та високоефективної обчислювальної техніки чи локальної мережі ЕОМ.
Ігнорування вказаних факторів, спроби форсування робіт по створенню та впровадженню функціональної частини АСУ призводить, як показує досвід, до кризи довіри та суттєво гальмує розвиток цього важливого напрямку перебудови у сфері управління.