- •1. Предмет, метод та методологія «ідпзк»
- •2. Східна деспотія (головні риси та особливості). Три головних відомства управління
- •3. Загальна характеристика Законів Хамурапі. Їх структура
- •4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за Хамурапі
- •5. Правове становище вільних людей за законами Хамурапі
- •6. Правове становище селян за законами Хамурапі
- •7. Правове становище рабів за законами Хамурапі
- •8. Договір купівлі-продажу за законами Хамурапі, порівняти із Законами 12 таблиць
- •9. Підвалини розлучення за законами Хамурапі
- •10. Злочини і покарання за законами Хамурапі
- •11. Ідея таліону як кримінально-правова, за Законами Хамураппі
- •12. Символічний таліон за Законами царя Хамураппі
- •13. Причини формалізації права за законами Царя Хаммурапі
- •14. Осн джерела для вивчення іст Стародавньої Індії
- •15. Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи (варни) у другій половині іі ис. До н. Е.
- •16. Процес перетворення варн на касти
- •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маур’ів
- •18. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •22. Реформи Тесея
- •23. Реформи СолонаПлутарх про реформи Солона.
- •24. Реформи Клісфена Арістотель про реформи Клісфена.
- •25. Реформи Ефіальта Платон про реформи Ефіальта
- •26. Публічні органи влади в Афінах
- •27. Новий орган публічного управління Афін
- •28. Перша спроба кодифікації Афінського права(Закони Драконта)
- •29. Суспільний та державний лад Спарти
- •30. Періодизація історії держави і права Стародавнього Риму
- •31. Періодизація історії стародавнього права
- •32. Правове становище людини у Стародавньому Римі (три статуси)
- •33. Патриції та плебеї у Стародавньому Римі
- •35. Римські магістратури
- •36. Джерела Римського права давнього періоду
- •37. Право приватної власності за Законами 12 таблиць
- •38. Манципація
- •39. Нексум - договір позики у Римі за Законами 12 таблиць
- •40. Основні види деліктів в Законах XII таблиць
- •41. Сільські сервітути за законами 12 таблиць
- •42. Судовий процес у Стародавньому Римі за законами 12 таблиць
- •44. Джерела римського права в класичний період (преторське право та право народів)
- •45. Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах
- •46. Законодавство римських імператорів класичного періодуважливе джерело права (едикти, рескрипти, декрети, мандати)
- •47. Діяльність юристів Риму у пост класичний період
- •48. Джерело римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс)
- •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії
- •50. Кодифікація Юстиніана у Візантії
- •53. Епанагога у Візантії
- •55. Родоський морський закон
- •56. Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконо почитателів) Василя та Льва 4 (прохірон)
- •57. Реформи Карла Мартелла у Франкській державі
- •58. Виникнення Салічної правди та її загальна характеристик
- •60. Злочин проти особи за салічною правдою (Кровна помста)Злочини проти особи
- •61. Судовий процес у Франкській державі
- •62. Ордалій
- •63. Верденський договір 843 року
- •64. Утворення станово-представницької монархії в Англії
- •65. Асиза генріха II (1181р)
- •66. Прийняття Великої Хартії вольностей 1215р. В Англії та її основні положення
- •67. Правове становище різних верств населення Англії за великою хартією вольностей 1215 р.
- •68. Васально-сюзеренні відносини у Франції
- •69. Сеньйоральна монархія у ФранціїРеформи Людокіка 9.
- •70. Три великих стани у Франції
- •71. Генеральні штати у Франції
- •72. Кутюми та їх класифікація на пн. Франції
- •73. Джерела феодального права на Пн Франції
- •81. Закон судний людям
- •82. Феодальна сербська держава
- •83. Законник Стефана Душана
- •84. Джерела права стародавнього Китаю
- •85. Особливості розвитку феодального суспільства та держави Японії
- •86. Виникнення арабського халіфату
- •87. Особливості становлення і розвитку мусульманського права
- •88. Джерела мусульманського права
- •89. Злочин та покарання за мусульманським правом
- •97. Протекторат Кромвеля«Знаряддя управління» 1653р в Англії.
- •100. Біль про права 1689 р.
- •104. Буржуазна революція 1789-1794 рр. У Франції та її основні етапи
- •105. Закон Ле-Шапельє (1791р. ) у Франції
- •106. Якобінська диктатура 1793р. У Франції
- •107. Якобінська Конституція 1793 р. У Франції
- •108. Державний заколот 1799 р. Наполеона БонапартаКонсульство та імперія.
- •109. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
- •110. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р
- •111. Шлюбно-сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
- •112. Державний лад Паризької Комуни
- •113. Статті Конфедерації 1781 р-перша Конституція сша
- •114. Конституція сша 1787 р.
- •115. Перші 10 поправок, внесені до Конституції сша
- •116. Громадянська війна на Пн і Пд сша
- •120. Німецький союз 1815 р.
- •121. Конституція Пруссії 1850 р.
- •122. Розроблення та прийняття Німецького цивільного уложення 1900 р.
- •123. Акт про парламент 1911р. В Англії
- •124. Сутність та особливості «революції Мейдзі» 1867-1868 рр. У Японії
- •125. Конституція Японії 1889р.
- •126. Встановлення режиму фашистської диктатури в Німеччині
- •127. Встановлення фашистської диктатури в Італії
- •128. Франція за часів Другої світової війни
- •129. Право сша після Першої світової війни(3 цикл поправок до Конституції: 18, 19, 20, 21)
- •130. Закон Тафта-Хартлі 1947р. В сша
- •131. Закон Маккарена-Вуда в сша
- •132. «Новий курс» президента сша Рузвельта
126. Встановлення режиму фашистської диктатури в Німеччині
Фашизм у Німеччині з`явився відразу ж після закінчення Першої світової війни як один з різновидів реакційних мілітаристичних націоналістичних течій. У 1920р Гітлер виступив із програмою з «25пунктів», що стала згодом програмою Націонал-соціалістської німецької робітничої партії. У 1921р. складаються організаційні основи фашистської партії. Головною метою створення партії стає поширення фашистської ідеології, підготовка спеціального терористичного апарату. У 1923р. слідом за загальним страйком пролетаріату фашисти роблять пряму спробу захопити державну владу. З 1925р. починається «битва за рейхстаг». У 1932р. за кількістю мандатів фашистська партія одержує більше місць, ніж будь-яка інша партія , представлена в рейхстазі. 30 січня 1933р. Гітлер за розпорядженням Гінденбурга займає посаду рейхсканцлера Німеччини. Він приходить до влади як глава коаліційного уряду. За Гітлера голосували різні соціальні прошарки і групи населення. Націоналістичні гасла фашистів приваблювали німців більше ніж заклики до «розуму і терпимості» соціал-демократів або до «пролетарської солідарності» і побудови « радянської Німеччини» комуністів. Гітлер прийшов до влади, спираючись на пряму підтримку офіційних і неофіційних правлячих кіл і реакційних соціально-політичних сил. Відчуваючи страх перед лівим рухом, що все більше набирав сили, перед революцією і комунізмом, вони хотіли встановити авторитарний режим зо допомогою «кишенькового» канцлера. Прихід до влади фашистів не був звичайною зміною кабінету. Він ознаменував початок планомірного руйнування всіх інститутів буржуазно-демократичної парламентської держави. Спочатку, коли відкритий опір фашизму не був остаточно придушений. Гітлер вдався до «надзвичайних заходів». Він формально ніколи не відмовлявся від Веймарської конституції. Для виправдання надзвичайних заходів Гітлеру 1933р. потрібен був провокаційний підпал рейхстагу, в якому була звинувачена Комуністична партія Німеччини. Уряду надавалося право брати на себе повноваження будь-якої землі, видавати укази, пов`язані з порушенням таємниці листування, телефонних розмов, недоторканності власності, прав профспілок.
127. Встановлення фашистської диктатури в Італії
Наслідки Першої світової війни нанесли великих втрат Італії. Економічне становище країни було критичним:не вистачало продовольчих товарів, предметів першої необхідності. Надії італійців на те, що мир принесе полегшення, не виправдались. Італія стала "переможеною серед переможців". Важке фінансово-економічне становище країни позбавляло уряд можливості здійснити заходи щодо покращення життя населення. Довіра до нього і до конституційного ладу впала. Післявоєнний спад виробництва, демобілізація армії призвели до розгортання масового робітничого руху, в якому домінували радикальні течії. Страйки робітників супроводжувались захопленням заводів і створенням фабрично-заводських рад. Виклик праву власності налаштував проти робітничого руху дрібних господарів й селянство, які до того ж не довіряли існуючій владі. Настрої цих прошарків населення відбились у фашистському русі, що виник у 1919 р. Він поєднував у собі ідеї реваншизму, антикомунізму. У 1919-1920 pp. фашисти не становили серйозної небезпеки. На виборах 1919 р. вони не отримали жодного мандату. Зростанню їх впливу сприяли реваншистські настрої. Так, восени 1919 р. загін фашистів на чолі з поетом Габріеле Д'Аннунціо захопив порт Фіуме. Це сприяло створенню над фашистами ореолу патріотів. Весною 1921 р. загони фашистів під гаслами відновлення порядку і збереження "великої нації" почали погроми робітничих організацій. Італія стала ареною масового насильства, а уряд не зміг вивести країну з цього стану і відновити законність. У листопаді 1921 р. фашисти об'єднались і утворили Національну фашистську партію, на чолі якої став Б. Муссоліні. Тоді ж у робітничому русі стався розкол. У таких умовах Муссоліні, підтримуваний великими промисловцями, заручившись "нейтралітетом"Ватикану , співчуттям короля Віктора-Еммануїла III, висунув вимогу передати фашистам владу. Прихильників збереження старих порядків, які не гарантували порядку й законності, виявилось дуже мало, і король доручив Муссоліні сформувати уряд. 30 жовтня 1922 р. Муссоліні на чолі загонів чорносорочечників вступив у Рим і очолив уряд. Так в Італії був відкритий шлях до ліквідації ліберальної демократії і встановлення фашистської диктатури.
