85. Особливості розвитку феодального суспільства та держави Японії

Протягом багатьох століть Японія була типовою феодальною країною. єдиного державного простору не було країна поділялася на князівства. владу в них утримували різні клани феодалів між якими відбувались безперервні зіткнення. За формою правління країна була монархією на чолі якої стояв монарх. фактично країною управляв сильний князівський рід очолюваний сегуном. імператор фактично був під домашнім арештом і виконував релігійно-церемоніальні обряди. його прибічники із знатних сімей земель не мали і отримували плату рисом. вплив придворних на політику був мізерним. до початку 60-х років стан народних мас погіршився що призвело до революції.

86. Виникнення арабського халіфату

В 6 ст. аравійський півострів асоціювався з окраїною світу. На більшій частині камянистої аравії кочували племена арабів, бедуїнів. Лише на пд. Та зх. існували протодержави:Ємен, Мекка, Медіна. В 7 ст. в житті арабів відбуваються зміни: виділяються племінна знать, розвивається торгівля, сформувалась писемність та пн. Арабська мова. подальша історія арабів пов’язана з іменем Мухамеда-засновника ісламу. Мусульманство виявилося останньою за часом релігією. Він проголосив необхідність встановлення культу єдиного Бога Алаха та нового суспільного порядку. Головою держави повинен був стати пророк- посланець Алаха на землі. В 622 році Мухамед тікає до Астебу який став зародком мусульманської держави. після смерті Мухамеда медінська знать обрала замісника Пророка-Халіфа. Загони бедуїнів завоювали Сирію, Йордан, Месопотамію, Палестину, Єгипет, Іран. Араби підкорили вірменів, Азербайджан та частину пн. Африки, Лівію, Туніс, Алжир, Марокко, Іспанію та сер. Азії. Невдовзі арабський халіфат вступає в період розпаду. Причини:1. різний рівень економічного розвитку країни. 2. фізико-географічні умови. 3. історико-культурні традиції. 4. повстання. 5. боротьба класів

87. Особливості становлення і розвитку мусульманського права

М.Р. Ріда порівнював юридичну систему будь-якого суспільства з мовою цього суспільства. не можна запозичати закони іншої нації, не зваживши їх на терезах відповідного світогляду і звичаїв. Ріда закликав до використання принципу переваги тобто запозичення найбільш придатних законів, а також методів вибору, зіставлення і синтезу найкращих рис кожного з 4 тлумачень ісламу. Ріда вважав незалежність правової системи необхідною опорою для мусульман. він дійшов висновку не тільки про необхідність відродження і збереження шаріату а й про те що цивільний уряд не може виконувати свої функції або бути стабільним без розробки відповідних законів. з усіх мусульманських релігій іслам найтісніше пов'язаний з державою і правом. за різними підрахунками у світі на сьогодні проживає близько 1 млрд чоловік які сповідують іслам. існують нації що сповідують іслам як релігію але не сприйняли мусульманське право. мусульманське право є від обр волі Аллаха і відповідно регулює всі сфери життя і діяльності людини. у зв’язку з початком 15 ст. ісламської ери Ісламська рада підготувала для Європи й опублікувала 19 вересня 1981 р. у Парижі Загальну ісламську декларацію прав людини. Деякі положення мусульм права не відповідають міжнародним актам прав людини. у перші десятиліття розвитку Арабського халіфату шаріат відображав інтереси державної верхівки. У наступні століття мусульманське право перетв на порівняно повну і цілісну систему феодального права. Шаріат виник і розвивався як конфесіональне право. Шаріат і його нормативна частина містить не тільки правові настанови а й релігійну догматику ісламу мусульманську мораль а також норми що визначають відносини мусульман з Алахом. тісний зв'язок права з релігійною догматикою дістав вияв у нормативно правових приписах шаріату. у ньому передбачалося 5 видів дій людини яким надавалося і правове значення: обов’язкові, бажані, дозволені, недостойні, та заборонені. все життя мусульманина було зведено до цих дій. кожен вчинок мав узгоджуватися з релігійними веліннями ісламу а з іншого боку кожен його крок набував характеру юридичного акту.