9. Підвалини розлучення за законами Хамурапі

У законах Хамурапі зазначені 3 фактори, які дозволяли дружині розлучатися з чоловіком: перелюбство чоловіка;залишення ним дому і місцевості проживання;фізична неможливість виконання чоловіком подружніх обов’язків. Закон Хамурапі захищали заміжню жінку від нестерпного подружнього життя (Жінка може ввійти в дім іншого чоловіка, якщо її чоловіка взяли в полон).

Якщо чоловік не має статевих зносин з дружиною виключно зі своєї вини, то дружина може взяти своє внесене майно і повернутися до свого батька.

Жінці можна було позбутися ностальгії за першим чоловіком, адже якщо вона увійшла в дім нелюба, вибирати не доводиться.

Якщо чоловік брав заміж безплідну жінку, то він міг взяти собі наложницю. Рабиня яка недотримувалася закону може бути зарахована до інших рабинь то її продавали. Якщо чоловік заставав свою жінку лежачу з іншим чоловіком, то їх належить зв’язати і кинути у воду.

10. Злочини і покарання за законами Хамурапі

Кримінальне право за законами Хамурапі засновувало свої вимоги на 2 принципах: карається те, що порушує встановлений традицією порядок і те що завдало шкоди людині. Кримінальному стягненню міг піддатися будь-хто. З особливою жорстокістю каралася крадіжка під час пожежі. Існував самосуд.

В законах Хамурапі близько 30 злочинів каралися смертною карою. Смертна кара передбачалася у формі спалення втоплення, садінням на кіл. Ці покарання мали місце поряд з іншими:оберненням у рабство, вигнанням з общини, штрафом, примусовою працею.

Були встановлені злочини проти особи. серед яких це: Умисне вбивство, Невдала операція лікаря, Тілесні ушкодження, образа словом, дією, лжесвідченням, наклеп. Іншу групу становили злочини проти власності.

До майнових злочинів, крім крадіжки і грабежу, належали зняття з раба знака рабства. Третя група-це злочини проти сімейних устроїв: кровозмішування, невірність дружини.

11. Ідея таліону як кримінально-правова, за Законами Хамураппі

Багато статей Законів Хамураппі про покарання базувалися на принципі талону « око за око, зуб за зуб». Таліон міг бути звичайним (§ 200. Якщо людина виб'є зуба людині, рівній собі, то треба вибити їй зуба.), дзеркальним(§ 230. Якщо він спричинить смерть синові господаря будинку, то треба вбити сина цього будівельника.) і символічним(§ 195. Якщо син вдарить свого батька, то йому треба відрізати пальці.). Його застосування відбувалося, коли злочинець і потерпілий були рівними. Якщо ж, наприклад, авілум виколов око мужкену, то він сплачував лише грошове відшкодування, а якщо рабу – половину його вартості хазяїну. Загалом покарання (його вид, міра) залежали від катової належності людини.

12. Символічний таліон за Законами царя Хамураппі

Кримінальне право Законника відрізняється, суворістю. В основі кримінально-правових представлень авторів Законника знаходиться ідея таліона:покарання є відплата за провину, і тому воно повинно бути "рівним" злочинові. Ця доктрина звичайно виражається афоризмом: "око за око, зуб за зуб.

Для древніх це був найбільш логічний спосіб обмеження покарання:не більш того що зроблено тобі. виховане на основі первісних представлень про справедливість, воно живилося зрозумілим прагненням послабити ворога настільки, наскільки він послабив тебе, твоє плем'я, твій рід.

Прямолінійне застосування принципу "рівним за рівне" виключає встановлення суб'єктивної сторони дії-наміру, необережності, випадковості.

Своєрідним вираженням таліона в Законнику Хамураппі служило правило, відповідно до якого всякий помилковий обвинувач повинний був нести відповідальність у тій мірі, що загрожувала обвинуваченому: хто безпідставно обвинувачував іншого в убивстві, повинен умерти сам.

Коли по характеру злочину застосування принципу "рівним за рівне" у точному значенні було неможливе, прибігали до фікції: неслухняному рабу відрізали вухо; синові, що образив батька, відрізали язик: лікареві, що зробив невдалу операцію, відрізали. Це називають звичайно таліоном символічним.