122. Розроблення та прийняття Німецького цивільного уложення 1900 р.

Німецьке цивільне уложення — одна з найважливіших кодифікацій XIX століття. Воно має кілька серйозних особливостей. Видане в Німеччині, становить кодифікацію періоду переходу до імперіалізму, час видання Цивільного уложення належить до періоду загострення соціальних конфліктів, протистояння буржуазії і робітничого класу. Німецьке цивільне уложення було побудоване за пандектною системою: загальна частина, право зобов'язань, речове право, сімейне право і спадкове право. У ньому дістає повне визнання юридична особа, якої не знав Французький цивільний кодекс. Шістдесят дев'ять параграфів Уложення докладно регламентували права і обов'язки різних видів юридичної особи. В Уложенні визначалися устрій товариства, роль його статуту, функції правління. Німецьке цивільне уложення визнавало загальну цивільну правоздатність всіх громадян. Загальна правоздатність осіб розпочиналась з моменту їх народження, а цивільна дієздатність з 21 р. 2 книга, присвячена праву зобов'язань, найбільше містить каучукових норм, які надавали дуже великі можливості для судового розсуду. Головним видом виникнення зобов’язань був договір. Традиційно вважались недійсними договори, які здійснені по відношенню до неможливих речей і ті що протирічать законам. В конкретні правила про договори були введені нові положення, які посилили захищеність однієї із сторін. При укладенні певних договорів передбачалась можливість при поважних причинах або обумовлених в законі випадках відмовиться від виконання зобов’язань без ніяких наслідків. 3 книга Уложення дає дещо інше, ніж у Кодексі Наполеона, визначення права власності. Згідно з Уложенням власник земельної ділянки «не може заборонити проникання до нього з іншої ділянки газу, шуму, якщо таке діяння не заважає йому або заважає незначною мірою користуватися своєю ділянкою». Не можна було протестувати проти польотів над земельною ділянкою, проти того, що хтось копає під нею, коли це не заважає нормальному ходові польових робіт Багато уваги приділяло Уложення сервітутам. У 4 книзі закріплювався принцип верховенства чоловіка в родині Уложення закріплювало громадянську форму одруження. Чоловік міг одружитися по досягненні 21 року, а жінка – 16 років. Розлучення допускалось тільки в судовому порядку і при наявності узаконених причин. 5 книга трактувала норми спадкового права. Спадкування за законом відбувалось за ступенем спорідненості. При відкритій спадщині дозволялось відшукувати навіть далеких родичів.

123. Акт про парламент 1911р. В Англії

На початку 20 ст. основна боротьба між лібералами і консерваторами розгорнулася навколо питання про тарифи. Консерватори, тісно пов`язані з важкою індустрією, вимагали встановлення протекціоністського мита з метою захисту від конкуренції з боку Німеччини. Інші підрозділи промисловості що працювали на експорт були заінтересовані в збереженні вільної торгівлі. Ця галузь була провідною в Англії. Конфлікт між консерваторами і лібералами торкнувся також і питання про пенсії. Особливо гострі розбіжності мали місце в 1910р. після того як палата громад прийняла новий бюджет. Верхня палата відкинула його. Акт про парламент 1911р. встановлював, що якщо фінансовий білль, не буде протягом місяця прийнятий останньою без поправок, він стає законом після затвердження короною. На спікера палати громад покладався обов’язок засвідчувати, що зазначений законопроект є фінансовим. Права палати лордів були урізані й у питаннях прийняття не фінансових публічних біллів. Якщо протягом трьох послідовних сесій парламенту прийнятий палатою громад законопроект буде заперечуватися палатою перів, він все одно має бути занесений до книги статутів Великобританії. Але для цього необхідно, щоб між другим читанням білля під час першої сесії і третім його читанням на третій сесії пройшло 2 роки.