32. Правове становище людини у Стародавньому Римі (три статуси)

Населення ділилося на 2 групи:вільні та раби. Вільні (громадяни та іноземці) ділилися на повноправних і неповноправних. повноправні-ті, хто належав до одного з родів(їх було 300).

Такі громадяни назив патриціями та мали особливий правовий статус. Неповноправні-плебеї. біли вільними, володіли майном і рабами, але були позбавлені політ прав.

Раби-невільне населення, позбавлене будь-якого права, перебуває у приватній і державній власності. Іноземці-мешканці провінцій, що входили до складу Римської імперії. але не громадяни.

33. Патриції та плебеї у Стародавньому Римі

Патриції мали особливий правовий статус. Це були повноправні громадяни. Мали право займати виборні посади, бути суддями, брати участь у розподілі земель. Неповноправні плебеї-були вільними, володіли майном і рабами. як і патриції, сплачували податки. служили у війську, але були позбавлені політичних прав. Їм заборонялося укладати шлюз із патриціями. все це штовхнуло плебеїв на боротьбу, яка закінчилася їхньою перемогою, яка зруйнувала замкнену римську родову організацію і поклала шлях до створення держави.

35. Римські магістратури

Магістратурами в старод римі назив державні посади. Магістрати обиралися центуріатними або трибунатними зборами на 1 рік. У римській магістратурі існував ієрархія посад: вищестоячий магістрат міг відмінити рішення нижче стоячого.

Влада магістрата ділилася на вищу і загальну. Магістратури ділилися на ординарні (звичайні) та екстраординарні(незвичайні). До ординарних магістратур належали посади консулів, преторів, цензорів, квесторів, едиктів.

Консули були вищими магістратами і очолювали всю систему магістрату. Претори-намісники консулів.

Цензори - складали списки римських громадян, розділяли їх за трибами. Квестори відали фінансовими витратами, завідували держ казначейством. Диктатор мав найвищу владу.

36. Джерела Римського права давнього періоду

Найдавнішим джерелом права були правові звичаї. Також до джерел права цього періоду відносять законодавство римських царів (рексів). Прийняття перших писаних римських законів-Законів 12 таблиць. За цими Законами право вже було відокремленим від релігійних норм і набуло світського характеру. Вони були складені у вигляді коротких висловів з різних питань права і містили норми стосовно сім’ї, власності, договорів, злочинів. У найдавніший період правову силу мали також рішення сенату, постанови магістратів, конституції імператорів (едикти, декрети), кодекси (Грегоріана, Юстиніана)

37. Право приватної власності за Законами 12 таблиць

Речі. які перебували у загальному користуванні(повітря, море, громадська земля) розглядали як такі, що перебували поза майном, торговим обігом. У цивільному праві поділом речей, що перебували в обігу і могли бути об’єктом права. був їхній поділ на манциповані і неманциповані. До першої групи належали землі Італії, раби. велика домашня худоба, земельні сервітути, тобто економічні найважливіші об’єкти речового права, до 2-всі інші речі.

Склався порядок, за яким річ могла набуватися у власність в силі тривалого володіння нею. Був ще один спосіб передачі права власності шляхом процедури фіктивного судового спору, що розігрувався в присутності претора.