Чому ж питанню функціонування органів студентського самоврядування у вищих навчальних закладах України привертають сьогодні особливу увагу?

По-перше, інтеграція України у Європейське співтовариство та перехід до ринкової економіки, приєднання до Болонської угоди, в якій студентство розглядається як партнер, передбачають реформування всіх  кладових освітньої галузі.

По-друге, сьогодні відбувається активне утвердження демократичних засад в усіх секторах життєдіяльності українського суспільства. Тому і студентське самоврядування потребує подальшого розвитку і збагачення новітніми демократичними ідеями. Успішна розбудова Української держави залежить від самосвідомості, самодостатності, ініціативності, активної життєвої позиції, наполегливої праці кожного молодого громадянина України.

По-третє, студентство у всі часи виступало своєрідним “барометром” соціально-економічного та  політичного стану суспільства. Молодь є тією верствою населення, яка найбільш чутливо реагує на соціальні зміни, якій притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів, моральних принципів.

По-четверте, студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.

Незважаючи на те, що студентське самоврядування в українському варіанті має досить недовгу історію, за час його становлення вже встигли окреслитися певні спільні тенденції і, що найсуттєвіше, спільні проблеми, які потребують детальнішого вивчення і аналізу, а основне – напрацювання механізмів вирішення цих проблем на різних рівнях, починаючи від загальнодержавного і закінчуючи вищими навчальними закладами.

Практичне завдання:

1. Розробити виховний захід профорієнтаційного спрямування для абітурієнтів або студентів молодших курсів з урахуванням специфіки своєї спеціальності.

Тема 6. Практичне заняття. Миколаївський державний університет імені в.О.Сухомлинського: історія, сьогодення, перспективи

План.

1. Історія розвитку Миколаївського державного університету (1913-1999).

На кінець XIX століття розвиток освіти на Миколаївщині значно гальмувала нестача вчителів. Ось чому за проханням губернатора, міської Думи та громадськості Миколаєва тимчасово виконуючий обов'язки міністра освіти Росії барон Таубе постановою від 18 липня 1913 року за № 30043 дозволив відкрити в місті учительський інститут з училищем при ньому для підготовки викладачів прогімназій і вищих початкових училищ.

Приміщення для створення навчального закладу було орендовано першим директором П.М. Ждановим у садівництві Бельвю, яке належало нащадкам купця II гільдії Юхима Орестовича Берга, почесного громадянина, гласного міської думи, старійшини міських зборів.

Офіційне відкриття учительського інституту в Миколаєві, яке відбулося 27 жовтня 1913 pоку, в неділю, стало визначною подією в житті міста.

Інститут діяв за своїм статутом, затвердженим міністром народної освіти. В статуті були визначені як обов'язки, так і права усіх учасників навчально-виховного процесу – від директора до студента. Навчальні програми складали викладачі на основі інструкцій Одеського учбового округу, а потім вони затверджувалися радою інституту. Щорічно набиралась одна навчальна група в складі 25-30 осіб. У 1916 році відбувся перший випуск 22 учителів.

З 1914/15 навчального року в інституті вводиться викладання ряду предметів, пропонованих для вільного вибору студентів. Вихованці за своїм бажанням займалися музикою (вчились грати на віолончелі, фісгармонії, скрипці), латинською мовою, ручною працею (живопис по шовку, оксамиту, випилювання та випалювання).

Після Лютневої революції 1917 року викладацький склад шукав можливості перетворення інституту на вищий навчальний заклад. У серпні 1917 року в Петрограді відбувся з'їзд представників педагогічних вузів, де були розроблені основні положення реформи. Від МУІ на з'їзд був делегований П.М. Жданов. Набір студентів у 1917/18 навчальному році проходив з чималими труднощами, пов'язаними з тим, що вчителям надавалась відстрочка від призову до армії, а вступникам – ні. Однак було подано 80 заяв, у перший клас прийнято 27 осіб, із них 15 – без екзаменів, і вперше – 6 жінок.

Восени 1917 pоку, згідно з положенням від 14 червня 1917 pоку, інститут був частково реформований. Було відкрито три відділення: словесно-історичне, фізико-математичне та природознавчо-географічне. Додавались до вивчення такі предмети: історія російської мови разом із старослов'янською, теорія та психологія творчості, методики викладання предметів тощо. Широко впроваджувався лекційний метод навчання, співбесіда, відмінена була цифрова оцінка знань, а введено «зараховано», «задовільно», «незадовільно», ліквідовані класні журнали. Був уведений інститут старост, вихованці здобули право на збори, неформений одяг «за умови його скромності та охайності».

Місцевими органами народної освіти та педагогічним колективом МУІ було поставлено питання про перетворення учительського інституту (напіввищого навчального закладу) в педагогічний інститут. Таке рішення було прийняте у червні 1920 року. Але з 1 вересня того ж року вуз став називатися інститутом народної освіти (МІНО). До речі, на ІНО були перетворені всі університети України, і відновлена університетська освіта була лише з 1933 року.

Реформа, яка відбулася у 1920 pоці, полягала не лише в перейменуванні назви навчального закладу. Були злиті воєдино всі відділення у факультет соціального виховання з чотирирічним строком навчання, який повинен був готувати учительські кадри для трудових шкіл, переважно їх старшого концентру (5-7 класів).

В   1949   році  інститутом   народної   освіти   та   соціального  виховання  перейменовується  на  Миколаївський  педагогічний  інститут  імені

В. Г. Бєлінського. В 1999 році інститут перейменовується в педагогічний університет і у 2002 році отримує статус державного університету, а через рік йому було присвоєно ім’я Василя Олександровича Сухомлинського.