4. Чому особистість викладача, стиль діяльності, взаємини зі студентами є основним факторами виховного впливу на студентів?

Наша праця - формування людини, і це покладає на нас особливу, ні з чим не зрівняну відповідальність. (В.О.Сухомлинський)

Професія викладача вищого навчального закладу - одна із найбільш творчих і складних професій, в яких поєднано науку та мистецтво. Ця професія споріднена з працею письменника (творчість у підготовці матеріалу), режисера і постановника (ство­рення замислу і його реалізація), актора (в педагогічній діяльності інструментом є особистість викладача), педагога, психолога та науковця.

Діяльність викладача вищої школи має високу соціальну зна­чущість і займає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні національної свідомості і духовної культури українсь­кого суспільства. Професійна педагогічна діяльність викладача може розглядатися як цілісна динамічна система. Н.В.Кузьміна виділяє структурні складники і функціональні компоненти педа­гогічної діяльності. Ця модель містить п'ять структурних елементів: суб'єкт педагогічного впливу, об'єкт педагогічного впливу, предмет їх спільної діяльності, цілі навчання, засоби педагогічної комуні­кації. Ці компоненти складають систему, бо ні один з них не може бути замінений іншим або їх сукупністю. Всі вони знаходяться у прямій та зворотній взаємозалежності.

Отже, праця викладача вищого навчального закладу являє собою свідому, доцільну діяльність щодо навчання, виховання і розвитку студентів. Вона є двобічною - спеціальною та соціально-виховною, найважливішими передумовами ефективності педаго­гічної праці. Обидві вказані передумови потрібно розглядати у органічній єдності. Спеціальна характеристика викладацької діяльності відображає зв'язок із суспільним розподілом праці. Соціально-виховний аспект викладацької праці пов'язаний з іде­ологічними принципами суспільства. Професійна діяльність має свою специфіку, яка полягає, головним чином, у наступному:

5. Яка роль студентської академічної групи та студентського самоврядування у вихованні студентів?

Студентське самоврядування - це спосіб організації життя студентського колективу, який реалізується у залученні всіх його членів до планування, організації, контролю і підбиття підсумків навчальної у суспільно корисної праці. Основна мета самоврядування - виховувати у молоді активну життєву позицію, готувати до дійової участі в демократичному управлінні суспільством.

Самоврядування сприяє:

-          виробленню в студентів організаторських навичок, розвитку їхньої соціальної активності;

-          вихованню у студентів вміння співпрацювати на принципах рівності, гласності, відкритості;

-          формування у студентів таких якостей, як:

- відповідальність за доручену справу, колектив,

- принциповість,

- уміння критикувати і належним чином сприймати критику, давати об'єктивну оцінку власним вчинкам і вчинкам людей, що оточують,

- самостійність, готовність залежно від конкретних умов знаходити правильні рішення, долати труднощі,

- ініціативність, уміння вносити в будь-яку справу свої зусилля, думки, пропозиції, створенню умов самоактуалізації особистості.

В атмосфері психологічного комфорту, творчого спілкування члени студентського самоврядування пізнають ази організаторської майстерності, що формують ділові якості лідера.

Студенти вчаться: правильно й раціонально розподіляти свій час, планувати роботу, приймати раціональні рішення, підтримувати впевненість у собі, досягати ділових успіхів.

Завдання студентського самоврядування полягає в тому, щоб допомогти студентам та аспірантам в їхній науковій, професійній та громадській роботі, налагодити побут та дозвілля студентів у студмістечках, посприяти в організації відпочинку тощо. А найважливіше завдання студентського самоврядування полягає в захисті інтересів студентів і аспірантів та їх узгодженні з інтересами адміністрації вищих навчальних закладів і держави.