Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Інкасування (інкасо) – це здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або на інших умовах.

В основі інкасо є два види документів.

Фінансові документи – це перевідні та прості векселі, чеки та інші документи, що використовуються для одержання грошового платежу.

Комерційні документи – це рахунки-фактури, транспортні документи та інші документи, які не є фінансовими документами.

Відтак розрізняють "чисте інкасо" — це інкасо фінансових документів, що не супроводжується комерційними документами та документарне інкасо, яке включає інкасо фінансових документів, що супроводжується комерційними документами; інкасо комерційних документів, що не супроводжується фінансовими документами.

Всі документи, які передаються на інкасо, повинні супроводжуватися інкасовим дорученням, яке містить чіткі і точні інструкції. Банкам дозволяється діяти тільки у відповідності з інкасовими дорученнями і у відповідності із правилами.

Відповідальність за чітке і однозначне визначення умов видачі документів лежить на стороні, яка підготувала інкасове доручення, оскільки банки не відповідають за наслідки визначених іншою стороною умов.

Особливість юридичної природи інкасо полягає в тому, що інкасуючий банк несе відповідальність тільки за видачу документів платнику проти платежу чи акцепту і не відповідає ні за перевірку прийнятих документів, ні за їх платіж чи акцепт.

5

Відповідальність за порушення законодавства про грошовий обіг та безготівкові розрахунки.

Чинне законо­давство встановлює режим фінансової відповідальності за пору­шення правил обігу готівки.

За порушення юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами — громадяна­ми України, іноземними громадянами, особами без громадян­ства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регу­лювання обігу готівки, застосовуються штрафні санкції, перед­бачені Указом Президента України «Про застосування штраф­них санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в редакції Указу від 11 травня 1999 р.

Так, у разі порушення юри­дичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а та­кож постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосо­вуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

• за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

• за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбутку­вання) у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

• за витрачання готівки з виручки, отриманої від реалізації про­дукції та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, за наявності податкової заборгованості – у розмірі здійснених виплат;

• за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

• за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;

• за проведення готівкових розрахунків без подання одержува­чем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів – у розмірі сплачених коштів;

• за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням – у розмірі витраченої готівки.

Особливе місце у правовому режимі здійснення розрахунків займає примусове стягнення коштів з рахунків платників, тобто така форма розрахунків, при якій у випадках, встановлених чинним законо­давством, банк здійснив платіж з рахунка платника без згоди останнього.