Категоріальний апарат соціальної сфери (точки відліку у контексті аналізу – управління):

-соціальний добробут

- якість життя

- соціальні потреби та їх задоволення

- соціальні послуги

- соціальні гарантії

- соціальна інфраструктура

- соціальне управління

- соціальна політика.

Розвиток соціальної сфери з точки зору надання доступних (якісних послуг, які охоплювали все населення та задовольняли б його потреби у контексті постійного руху суспільства – є однією з цілей демократичної соціальної політики.

Соціальна політика у соціальній сфері реалізується за допомогою управлінських моделей і механізмів (планування, організація, інфраструктура, інформація, фінансування, інновації тощо). Від принципів соціальної політики залежать погляди на роль та ступінь державного управління соціальною сферою та його співвідношення з роллю інших суспільних інститутів, інститутом ринку.

Завдання соціальної сфери та управління нею:

1. забезпечити достатній рівень добробуту населення;

2. гарантувати доступні якісні послуги;

3. стимулювати соціальний розвиток людини, у т. ч. її виробничий потенціал (людські ресурси);

4. відтворювати культурні механізми та процес соціалізації людини й культурного наслідування;

5. задоволення соціальних потреб у руслі розвитку суспільства (сенс – розвиток людини.

Структурні елементи соц. сфери, як системи.

1. Соціальні інститути малого рівня формалізації ( за А. Гриненко) – сім’я, громадські об’єднання;

2. Соціальні інститути високого рівня формалізації;

- галузі соціальної сфери;

- організації та установи (інфраструктура);

- органи державного управління.

3. Правове поле.

4. Механізми організації та функціонування:

- ринкової самоорганізації;

- державного регулювання.

Галузева структура соц. сфери (згідно загальноросійському класифікатору видів діяльності, продукції і послуг (1994):

- торгівля та соціально-побутовий сервіс;

- готельно-ресторанна сфера;

- транспорт і зв’язок;

- соціально-фінансове посередництво (страхування, соціальне забезпечення);

- соціальне обслуговування;

- охорона здоров’я;

- комунальних послуг;

- діяльність з розповсюдження освіти, інформації, культури, спорту, відпочинку, дозвілля.

Але найбільш реальне, чітке уявлення про структуру галузей соціальної сфери є статистичне управління – яке має наступну класифікацію:

1. Освіта (дошкільна вища, додаткова);

2. Культура (бібліотеки, установи клубного типу, музеї, виставкові зали та художні галереї, парки культури й відпочинку, цирки, зоопарки, театри, концертні організації, кіно, пам’ятники історії і культури, випуск книжкової, журнальної і газетної продукції, ЗМІ;

3. Охорона здоров’я та оздоровлення;

4. Соц. забезпечення – стаціонарні установки для догляду за певними категоріями осіб;

5. Житлово-комунальне гоподарство (житловий фонд, житлові умови населення, виробнича діяльність, Забезпечення житла енергією та зв’язком, готелі, міський транспорт);

6. Фізична культура і спорт (установи, заклади).

Функції соціальної сфери (загальні за г. Осадчою):

1. Соціовідтворююча (люди, населення, соціум);

2. Соціорегулююча (щодо соціальої діяльності);

3. Соціопродуктивна (задоволення потреб людей)

4. Соціоадаптована (розкриття потенціалу людей);

5. Соціокультурна (соціалізація, культурні наслідування);

6. Соціодинамічна (зростання якості соціального життя);

7. Соціозахисна та соціопідтримуюча.

Роль і значення соціальної сфери та її продукту – соц. послуг населення зростає, що відображає розвиток людини, людського виробництва та всіх процесів життєдіяльності суспільства. Разом з тим у ХХІ ст. поступово зросла й роль держави у гарантуванні соц. послуг населенню та управління цим сектором суспільного господарства.

Соціальні послуги – це види діяльності й заходи, що реалізуються суспільними інститутами (держава, громадські організації, комерційні структури, підприємства), спрямовані на задоволення її вітальних і соціальних потреб, на допомогу у здійсненні людиною низки життєвих функцій і ролей, які формулюють особистість, її соціальні здібності, стимулюють та забезпечують її соц. розвиток трудового потенціалу.