7.Види статистичних групувань та їх значення в соц.-екон. Аналізі.

Стат. зведення – другий етап дослідження масових сусп. явищ. На етапі зведення ел-ти сук-ті за принципом схожості та відмінносиі певних ознак об’єднуються у групи; для хар-ки виділених груп викор-ть с-му пок-ків. Рез-ти зведення оформлюються у вигляді стат. таблиць.

Існують загальноприйняті методологічні стандартні розподілу сук-ті на групи - чітко визначені групувальні ознаки та сформульовані вимоги щодо умов форм-ня груп. Це класифікація.

Для розвязання конкретних аналітичних з-ч проводяться нестандартні групування за певними ознаками, що легко розпізнаються. Залежно від мети досл-ня та складності масового процесу групувальних ознак м. б. одна, дві і більше. Групування за однією ознакою наз. простим. У разі поєднання двох і більше ознак - комбінаційним.

На групування у ститистичному аналізі покладаються певні ф-ції:

а)вивчення стр-ри та стр-них зрушень; б)типологія соц.-екон. явищ;

в)аналіз взаємозв’язків між явищами.

Відповідно до цих ф-цій розрізняють стр-ні, типологічні та аналітичні гр-ня.

Стр-не гр-ня хар-зує склад однорідної сук-ті за певними ознаками, обсяги явища та вагомість окремих груп. Різновидом стр-ного гр-ня є варіанти та частоти або частки. Варіанти - це конкретні зн-ня гр-ної ознаки. Частоти - кількості ел-тів сук-ті, яким властиві окремі варіанти. Відносні частоти ( % до підсумку) наз. частками.

Типологічне гр-ня – це розподіл якісно неоднорідної сук-ті на класи, соц.-екон. типи, однорідні групи. Основним завданням є ідентифікація типів, а тому першорядне значення має вибір групувальної ознаки. І стр-ні і типологічні гр-ня – описові, вони хар-ть стр-ру сук-ті, виділяючи хар-ні її риси та особливості. Але відрізняються за рівнем якісних відміностей між групами.

За допомогою аналітичного групування виявляють наявність та напрямок зв’язку між двома ознаками, з яких одна представляє рез-т , а інша - фактор, що впливає нарез-т. У класичному варіанті аналіт. груп-ня сук-ть поділ. на групи за ф-рною ознакою, і в кожній групі визначається середній рівень рез-тивної ознаки. За наявністю зв’язку між ф-рною та рез-тивною ознаками групові середні від групи до групи поступово змінюються – збільшуються чи зменшуються.

Кіл-ть груп залежить від ступеня варіації групув. ознаки та обсягу сук-ті, у кожному окремому випадку її необхідно обгрунтувати. Якщо групув. ознака атрибутивна, кіл-ть груп певною мірою визначається кіл-тю найменувань ознаки.

У практиці формування груп за варіаційною ознакою – неперервною або дискретною, з широким діапазоном варіації – необхідно встановити інтервали груп та визначити межі кожного з них з такою точністю, щоб розподіл сук-ті був однозначним. Інт-ли м.б. рівні, нерівні, відкриті і закриті.

.

9.Необхiднiсть вивчення варiацiй.

Варiацiя ознаки в тiй чи iншiй статистичнiй сукупностi формується пiд впливом дiї рiзних факторiв (причин i умов). Серед цих факторiв завжди якiсь є головними, тобто такими, якi формують характерний рiвень ознаки, а якiсь - випадковими, другорядними, що викликають значнi вiдхилення окремих варiант вiд типового характерного рiвня.

Пiд впливом вказаних вище причин i умов (основнi i випадковi) формуються iндивiдуальнi риси i особливостi дослiджуваної сукупностi, якi знаходять вiдображення в її розподiлi. Виявити i кiлькiсно вимiряти закономiрнiсть розподiлу є одним з важливих завдань статистики.

Розв'язується це завдання з допомогою статистичних характеристик, якi можна подiлити на 3 групи :

1)характеристики центру розподiлу (такими характеристиками є середня, мода, медiана);

2)характеристики мiри та ступiню варiацiй;

3)хар-ки форми (типу) розподiлу.

Характеристики центру розподiлу - це показники, що вiдображають типовий рiвень ознаки по дослiджувальнiй сукупностi. Проте цi характеристики не дозволяють проаналiзувати мiру "наближеностi" окремих варiант за своїм числовим значенням, тобто Х1, Х2, Х3, ... ,Хn до значення середньої величини (X¯).