26. Аналіз собівартості окремих видів продукції.

Як зазначалося, важливим показником загальної собівартості продукції є собівартість її окремих видів. Для аналізу використовують планові та фактичні калькуляції собівартості продукції. Об’єктом калькулювання можуть бути продукція чи роботи (послуги). Проте головний об’єкт калькулювання — це готові вироби, які поставляються за межі п-ва. Ураховуючи значну трудомісткість процесу калькулювання, п-ва обмежуються калькулюванням собівартості лише найважливіших видів продукції. Під час аналізу встановлюють ступінь виконання плану за собівартістю окремих видів продукції, вивчають відхилення за статтями калькуляції від плану або базових показників, визначають причини, що зумовили значні відхилення за найбільш вагомими статтями калькуляції. Аналіз собівартості окремих видів продукції слід закінчувати пошуком резервів її зниження. Поточні резерви собівартості включають усі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу перевитрати р-сів і надмірні витрати грошових коштів. Перспективні резерви зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що, до речі, потребує певних додаткових інвестицій. Насамперед це стосується можливого збільшення обсягів в-ва. Собівартість одиниці продукції розраховують за формулою: , де П — умовно-незмінні витрати V — змінні витрати q_і — обсяг в-ва; Ц — ціна.

Фактор, що впливають на Сб продукції: - час. - виготовлення з відходів основного в-ва побічної продукції - спеціалізація та кооперування підприємств. - упровадження досягнень науково-технічного прогресу.

27. Аналіз стану трудових р-сів і забезпеченості ними п-ва.

Забезпеченість п-ва необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів в-ва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.

Одним із найважливіших завдань економічного аналізу є конт­роль за правильним і ефективним використанням трудових р-сів.

Аналіз забезпеченості п-ва робочою силою здійснюється способом порівняння фактичної чисельності працівників за категоріями із розрахунковими (плановими) показниками і з показниками, що були досягнуті в минулому періоді. Це дає можливість визначити рівень виконання плану (завдання), а також динаміку показників.

Аналіз забезпеченості робочою силою та її використання проводиться в тісному зв’язку з аналізом обсягу в-ва продукції, продуктивності праці, трудомісткості та використання робочого часу.

Основними показниками використання трудових р-сів є дані про чисельність персоналу різних категорій і професій, його кваліфікацію та освітній рівень, про витрати робочого часу в людино-днях, людино-годинах, кількість виробленої продукції або виконаних робіт, а також відомості про рух особового складу п-ва.

Розрахункову чисельність працівників (особовий склад) визначають за планово-нормативними розрахунками самого п-ва; фактичну чисельність беруть за даними облікового складу, які наявні в службі (відділі) кадрів.

Працівники п-ва за характером участі у виробничому процесі розподіляються на працівників основної діяльності, які зайняті безпосередньо виготовленням продукції, і невиробничий персонал, що зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах.